Тема уроку : Підсумковий урок. Література на літо.
Тема уроку : Підсумковий урок. Література на літо.
Для обов'язкового читання. 8 клас
Міфи троянського циклу
Гомер. "Іліада"
В.Шекспір. "ромео і Джульєтта"
М.Сервантес. "Дон Кіхот"
Мольєрр. "Міщанин-шляхтич"
А.де С.-Екзюпері. "Маленький принц"
Р.Бах. "Чайка Джонатан Лівінгстон"
Б.Космовська. "Буба", "Буба: Мертвий сезон"
Виконайте вправу за посиланням https://learningapps.org/3748254
Тема уроку : Узагальнення та систематизація вивченого матеріалу.Пам'ятай!
Читання на канікулах — це ефективний спосіб тримати в тонусі пам'ять, розвивати мислення і фантазію !
Можливо, тебе переконає це відео?
Мудрі й цікаві висловлювання про користь читання
Той, хто не читає хороших книжок, не має переваг перед тим, хто не вміє читати (Марк Твен).
Хороша книга – як айсберг: сім восьмих приховано під водою (Ернест Хемінгуей).
Читаючи авторів, які добре пишуть, звикаєш добре говорити (Вольтер).
Мистецтво читати – це вміння порівняти книжку із життям і збагнути його закони (Андре Моруа).
Напишіть твір на тему :
"Твір, який найбільше мені сподобався у 7 класі, чого він мене навчив?"
Фото роботи завантажити та надіслати
Тема уроку : Контрольна робота № 6 з теми «Сучасна література. Я і світ»
Тема уроку: Значення художнього прийому чаклунства у творі Д.В. Джонс «Мандрівний замок Хаула». Переглянути відео
Опрацюйте подані нижче питання і відповіді до теми уроку.
1)Хто і для чого чаклує у творі?
(Майкл — вчиться майстерності та заробляє гроші, надаючи людям дріб’язкові послуги. Аннабель Ферфакс — теж надає послуги людям, заробляє на життя.
Кальцифер — збудував Мандрівний замок, підтримує його життєздатність.
Софі — оживляє предмети, спочатку не знаючи про це, а потім — у боротьбі з Відьмою Пустирищ та міс Ангоріан.
Хаул — виконує замовлення короля, удосконалюючи армійське спорядження, захищає себе й інших від Відьми Пустирищ.
Пані Пентстеммон — у творі не чаклує; ми знаємо, що вона вчила інших чаклунів, переживає, що Хаул може стати на бік зла.
Відьма Пустирищ та її вогняний демон — намагаються заволодіти світом.
Летті й Марта — за допомогою чар міняються місцями, щоб знайти своє щастя.)
2)Чи завжди чаклунство здатне допомогти героям? (Ні: Хаул не може вилікуватись від застуди; невдало використане заклинання збільшення приносить чимало неприємностей Софі та Майклу; Софі важко впоратись із семимильними чоботами; Летті не здатна обдурити пані Ферфакс та ін.)
3)Отже, чим є чаклунство для позитивних героїв? (У повсякденному житті для позитивних героїв це — професія, звичайний засіб заробітку або невеличка хитрість (Летті й Марта), яка допоможе досягти своєї мети; справа, якої треба довго навчатися та до якої необхідно відповідально ставитись; важка, серйозна праця; засіб боротьби зі злом. Чаклунство не панацея від усіх негараздів.)
4)Яку роль відіграє чаклунство в боротьбі зі злом? (Негативні герої використовують своє вміння чаклувати в егоїстичних інтересах, тому позитивні теж використовують чаклунство в боротьбі з ними, але головним засобом боротьби є все ж таки їхні особисті моральні якості, їхнє бажання допомагати одне одному, здатність на самопожертву заради інших)
5)Яку роль грає прийом чаклунства у творі? (Допомагає розкрити характери героїв, виявляє їхню наполегливість, працелюбність, здатність бути людяними, використовувати свої здібності на благо людям, уміння вчитись; рухає сюжет (закляття Відьми Пустирищ щодо Софі); зацікавлює читача; переконує його, що досягти чогось у житті кожній людині вдасться не за допомогою чаклунства, а за допомогою власного характеру, сили духу, допомоги близьких людей тощо.)
Пройдіть тестування за посиланням
Скрін роботи завантажити та надіслати
Гра «Так-Ні». ---Чи уважно, ви пререгянули попередній урок.?
1.Софі працювала у крамниці капелюшків.
2.Хаул врятував Софі від цілого війська солдатів, які хотіли забрати її у полон.
3.Кальцифер перетворив Софі на Відьму з Пустища.
4.Кальцифер – демон вогню, який охороняє будинок і в минулому був зіркою. 5.Опудало-ріпка – це зачарований принц Джастін.
6.Софі вирушає до мадам Саліман, прикидаючись матір´ю Кальцифера.
7.Хін – це собака, який шпигує за мешканцями замку.
8.Хаул, переховуючись від військових, трансформується в демона вогню. 9.Замок переносився з одного виміру в інший за допомогою Кальцифера, якому Хаул віддав своє серце.
10.Софі знаходить чарівні двері, які заводять її в минуле.
11.Кальцифер повертає серце Хаулові.
12.Між Софі і Хаулом зароджується сильне кохання.
«Мандрівний Замок Хаула» - одна з найбільш чудових дитячих книг. Добра, казкова, іронічна, барвиста й жива історія. Для дітей ця книжка, як казка-двері в інший світ, з ненав’язливою, але відчутною мораллю в кінці. Вона нагадує, що дива існують, варто лише повірити.
Цей твір – справжнісінький казковий детектив, з будинком-головоломкою, що мандрує вулицями трьох різних містечок, дивним і трохи егоїстичнимХаулом, зі справжніми принцами й відьмами, які зачаровують принців. Це досить нетипово для дитячої казки.
Відкрийте зошити запишіть число, тему уроку.
Десяте травня
Образ Софі, світ її мрій, бажань, жахів.
Спочатку варто більше познайомитись з головною героїнею, Софі – найстаршою дочкою в сім’ї, дівчиною з золотими руками й таким же золотаво-рудим волоссям. Софі по-своєму дивна – вона розмовляє з капелюшками, які шиє для продажу, і завжди нарікає на те, що вона старша, а старшим ніколи нічого не світить в житті.Софі, злегка кепкуючи з власного нещастя, і того ж вечора вирушає світ за очі. Так вона потрапляє до Мандрівного замку Хаула.
Софі – цілеспрямована оптимістка, яка незважаючи на свої душевні жахіття, переборола страх і невпевненість, досягла своїх бажань, збудувала свій власний світ – вимір, в якому панує добро, милосердя та кохання.
Перегляньте відеоурок.
--- Світ Софі складається з її мрій , бажань та жахіть. Яку ж заповітну мрію мала ця юна дівчина ? (Повернути молодість своєму тілу, бо незважаючи на силу закляття в душі завжди залишалася сама собою.)
--- Які бажання непокоїли душу та серце Софі? (Розгадати таємниці господаря та мешканців замку, допомогти вирішити їх проблеми.)
--- Чого найбільше боялася Софі ? (Вона боялася залишитися старою, так і не відчувши насолоди повноцінним життям.)
--- Що допомогло героїні здійснити свої бажання та позбавитися своїх жахіть? (Віра, надія, кохання, цілеспрямованість та наполегливість.)
Перегляньте, як свою історію розповідає Софі.
“Мандрівний замок Хаула” головні герої
Софі Хаттер– дівчина 18 років, капелюшниця з містечка Маркет-Чиппінг. Найстарша з трьох сестер, вона надзвичайно багато читала, доглядала сестричок і готувала Марту до пошуків щасливої долі. Вона дуже спритно вправлялася з голкою і шила одяг для сестер. Для Софі найголовніше в житті – її сестри, заради Летті вона й наважилася одягти семимильні чоботи. Відьма Пустирищ перетворила її на старезну бабусю.
Летті – середня з сестер, була дуже вродливою і була впевнена, що у неї буде сама щаслива доля з трьох сестер. Мала неабияку популярність серед хлопців. Вона була струнка, моторна, спритна.
Марта – наймолодша з сестер. Найкмітливіша з трьох сестер.
Фанні Хаттер — мачуха Софі.
Хаул – високий зеленоокий юнак у напрочуд розкішному блакитному зі сріблястим шиттям костюмі. Мав подовгасте вузьке обличчя з білявим волоссям, яке спадало йому на очі.
Кальцифер – вогняний демон, що живе в замку Хаула й приводить його в рух; має таємну угоду з Хаулом, яку прагне розірвати з допомогою Софі. Замок переносився з одного виміру в інший за допомогою Кальцифера, якому Хаул віддав своє серце.
Відьма Пустирищ – зла відьма. Це огрядна пані, з плечей спадала соболина накидка, а туго обтисле чорне плаття так і виблискувало діамантами. Обличчя дами було продумано прекрасним. Горіховий відтінок волосся дуже молодив її.
Майкл – 15-річний учень Хаула, що зостався один и прийшов да Чарівного Замку, так як більше іти було нікуди.
Опудало-ріпка – це зачарований принц Джастін
Хін – це собака, який шпигує за мешканцями замку.
( ЦЕ ВАМ ЗНАДОБИТЬСЯ ЩОБ ВИКОНАТИ НАСТУПНЕ ЗАВДАННЯ)
Домашнє завдання:
Складіть « Анкету головної героїні».
1.Ім´я головної героїні. ______________________________________________
2.Вік головної героїні. _______________________________________________
3.Місце народження героїні. __________________________________________
4.Місце (місця) проживання героїні. ____________________________________
5.Навчання головної героїні. ___________________________________________
6.Професіяголовної героїні. ___________________________________________
7.Місце роботи головної героїні. _______________________________________
8.Батьки головної героїні. _____________________________________________
9.Друзі головної героїні. ______________________________________________
10.Вороги головної героїні. ____________________________________________
11.Зовнішній вигляд головної героїні. ____________________________________
12.Домінуючі риси характеру головної героїні. ___________________________
Тема уроку : Діана Вінн Джонс (1934-2011) «Мандрівний замок Хаула». Поєднання елементів казки й детективу у творіТехнічні досягнення XXI століття підштовхують нас до думки, що нарешті казка стала реальністю. Але казкові події і казкові персонажі, захоплюючи своєю фантазією, примушують нс також розмірковувати про Добро і Зло, про їх одвічну боротьбу. Та й сама казка потрібна, щоб люди все ж таки зрозуміли: у цій боротьбі сторонніх немає, і людство існуватиме доти, допоки Добро перемагає Зло. Тому навіть наукова фантастика поступилася своєю першістю серед жанрів фантастичної літератури. Дедалі більше читачів, маленьких і дорослих, починають цікавитися жанром фентезі. Наріжним каменем цього жанру є здатність людини до необмеженої фантазії, творення чарівного світу з власною історією, яка обов’язково заснована на вирішенні моральних проблем.
Наша мандрівка світом Книги триває. Ми вирушаємо у світ злих та добрих чаклунів, у світ, де любляче серце перемагає силу та могутність злих чарів. Сьогодні для нас відкриває двері чарівного мандрівного замку відома сучасна англійська письменниця Діана Вінн Джонс. Роман «Мандрівний замок Хаула» - предмет нашого дослідження впродовж трьох уроків. Ми не тільки насолодимося захопливою розповіддю, а й спробуємо розгадати загадки тексту та «почути» голос автора, зрозуміти, що ж такого важливого намагається сказати нам письменниця. Переконана, що цей твір нікого з вас не залишить байдужим!
Відкрийте зошити запишіть число та тему уроку.
П'яте травня
Діана Вінн Джонс (1934-2011) " Мандрівний Замок Хаула"Поєднання елементів казки та детективу у творі.
Знайомство з особистістю письменниці Діани Вінн Джонс
Пригадайте! Запишіть у зошит.
Фе́нтезі (англ. fantasy — фантазія) — літературний жанр фантастичної літератури, дія якого відбувається у вигаданому світі, де чудеса і вигадка нашого світу є реальністю.
Детекти́в (англ. detective — «агент розшуку», з лат. detectio — «розкриття») — різновид творів масової культури (прозаїчні твори, кінофільми, комікси), в яких розкривається певна таємниця, пов'язана зі злочином.
Чим казка не схожа на казку? Діана Вінн Джонс неухильно перетрушує всі казкові стереотипи. По-перше, головна дійова особа, Софі Хаттер, - найстарша з трьох сестер. Вона не бідна, мачуха її любить, і про принца Софі не мріє. Згаданий замок ніяк не родич хатинці на курячих ніжках. Замок чарівника Хаула механічний, і з його веж пихкає чорнющий дим, в якому замість електрики головною енергією є водяна пара. Відтак нічого дивного, що в книжці зачарована Софі постає в образі сварливої старої, силу замкові надає демон Кальцифер, а сам злий чарівник Хаул має родичів у сучасній Британії. У творі також присутній розлогий процес опису процесу пересування в семимильних чоботах із зазначенням усіх незручностей такого ходіння. Додайте вигадливий мелодраматичний сюжет із детективною лінією – й отримаєте книгу, цікаву дітям будь-якого віку.
Перегляньте український трейлер "Мандрівний Замок Хаула"
Саме мандрівний замок чарівника Хаула є одним із головних героїв роману, тому що це не звичайний будинок, а жива істота, яка бродить околицями Маркет-Чіппінгу, проявляє свій характер, коли утікає від старенької бабці. Такий будиночок відомого мага нагадує традиційний образ хатинки на курячих ніжках у народних казках. Але цей образ зовсім не звичний для казки, адже він суттєво відрізняється від традиційного уявлення про те, де повинен жити відьмак
Перепишіть у робочий зошит.
Запишіть анкету твору.
Прослухайте аудіокнигу, "Мандрівний замок Хаула" (Скорочено)
Який епізод із почутого найбільше запам’ятався?
Опишіть Мандрівний Замок, яким ви його уяляєте.
Тема уроку : Утвердження сили людського інтелекту, самостійності мислення, творчої уяви, моральних цінностей у творі А. Азімова «Фах»“Навіть час не обмежує письменника: він може блукати в мороці, що передував сотворінню світу, і змальовувати майбуття, яке бачить, мов сьогоднішній день”,- писав відомий польський літературознавець Ян Парандовський. Твір А. Азімова відводить нас у далеке й досить оптимістичне, на відміну від Р. Бредбері, Г. Уеллса та інших, майбутнє. Але чи все нам подобається там?
Працюємо далі над оповіданням Айзека Азімова "Фах"
Записуємо число, тему уроку.
Третє травня
Утвердження сили людського інтелекту, самостійності мислення, творчої уяви, моральних цінностей. " Фах"
Описані події відбуваються в майбутньому, коли земляни почали успішно заселяти планети в усій Галактиці. Описані події — фантастичні (спосіб здобуття освіти, заселення інших планет, спілкування з інопланетянами). Автор використав наукові гіпотези про освоєння космосу, про програмування інтелекту, про необмежені можливості людини.
Події твору відбуваються фактично трохи більше, ніж добу. Йдеться про незвичайний день — Перше травня, день Олімпіади. Але художньо час подовжено, оскільки у власних спогадах його переживає Джордж Плейтен — від Дня Читання до дня Олімпіади. Це період формування людини, здобуття нею знань, вибору життєвого шляху.
Система освіти майбутнього за повістю Айзека Азімова «Фах»
«Інтернати для недоуків», кодована назва Інститутів вищої освіти
Мета Системи Освіти: надати можливість людям з високими та унікальними можливостями розвиватися, самостійно за допомогою книжок та наставників отримувати поглиблені й розширені знання, ставати творчими особистостями, що рухають розвиток науково-технічного прогресу
Процедура проведення: «Збирати знання по зернині». «Двісті п'ять. Джордже, і це не єдине таке місце. їх тисячі» (Омейні про вихованців Інтернатів). «Зроду він не уявляв, що може бути така сила книжок — ними були забиті, саме забиті довгі полиці». «Ми вміємо аналізувати інтелект, Джордже, і визначати, що ця людина може стати пристойним архітектором, а та — хорошим теслярем. Однак не вміємо визначити, чи здатна людина до оригінального творчого мислення. Це надто делікатна галузь. Є деякі кустарні методи, що дозволяють визначити тих, хто, можливо, має такий талант. Про цих людей доповідають у день Читання, як, наприклад, повідомили про тебе. За дуже приблизними підрахунками, таким чином сповіщають про одну людину з десяти тисяч. У день Освіти цих людей перевіряють знову, і виходить, що в дев’яти випадках з десяти тривогу зчинили помилково. Тих, хто залишається, направляють у такі установи, як ця» (Хейлі Омейні)
Роль цього етапу Освіти: «А хто створює стрічки освіти? Фахівці по виробництву стрічок? А хто ж тоді складає стрічки для їхнього навчання? Фахівці ще вищої кваліфікації? А хто складає стрічки... Ти розумієш, що я хочу сказати. Десь має бути кінець. Десь мають бути чоловіки та жінки, здатні оригінально мислити» (Джордж Плейтен)
--Однак мрії героїв не здійснилися. Тревіліян, котрий отримав знання за допомогою старого апарата, відстав від інших. Оскільки він і гадки не мав про те, що можна самостійно щось прочитати, вдосконалитися, то цілком ясно, що він ніколи не досягне своєї мети. На відміну від нього, Джордж, котрого відправили в інтернат для недоумків, не змирився зі своєю долею. Він ще більше переконався у своєму покликанні, а головне Випробування людини — центральна ситуація оповідання «Фах». Від того, як виявить себе особистість у цій ситуації, залежить, на думку митця, не лише її доля, а й майбутня доля людства.
Люди майбутнього, змальовані Азімовим, не гірші за сучасних, вони просто інші, живуть в інших умовах, отже, мислять по-іншому. Суспільство майбутнього не жорстокіше, ніж сучасне. Шанси рівні в усіх. Основний принцип відбору талантів той самий - крізь труднощі до вершин. Вони формуються у боротьбі, а нове виростає із заперечення старого. У ставленні до так званого середнього землянина описана Азімовим держава, навпаки, більш гуманна за нинішні. Там кожен може посісти своє місце у суспільстві, гордо додавши до імені слова «дипломований такий-то», ніхто не вважає себе невдахою, бо усі забезпечені заняттям, немає безробітних.
Написати міні- твір на тему: " Майбутнє починається сьогодні"
Тема уроку : Образ Джорджа Плейтена. Проблема духовної реалізації людини. Розуміння сутності культури й освіти, призначення людини в сучасному світі.Проблеми освіти та виховання людини не випадково постають у центрі уваги американського письменника-фантаста Айзека Азімова. Він добре усвідомлював, що від освіти, від її змісту та системи залежить майбутнє людства. Однак ще більше це майбутнє залежить від того, якою є сама людина, від її якостей, не лише інтелектуальних , а й моральних. «Яка людина - така й держава»,- писав А. Азімов , пильно придивляючись до людини, до її внутрішнього світу. Разом із митцем ми уважно розглянемо художні образи оповідання «Фах», щоб з'ясувати погляди митця на проблеми самостійного інтелектуального пошуку,здобуття знань.
ЗАПИШІТЬ ОСНОВНЕ В ЗОШИТИ.
Тема “Фах” — зображення моделі майбутнього суспільства, здобуття освіти та фаху
Ідея“Фах” – Утвердження сили людського інтелекту, самостійності мислення, творчої уяви, моральних цінностей. Довести, що глибокі знання дає тільки само-освіта; треба розвиватися в різних напрямках, щоб бути ерудованою людиною, правильно визначитися у своєму професійному виборі
Мета А.Азімова: глибокі, ґрунтовні знання здатна дати тільки самоосвіта; щоб бути ерудованою людиною і правильно визначитися зі своїм професійним вибором, необхідно розвивати і вдосконалювати свої знання в різних напрямках й сферах життя.
Головна думка – утвердження сили людського інтелекту, самостійного мислення, творчої уяви, моральних цінностей
Жанр “Фах”: науково-фантастичне оповідання (повість: у творі йдеться про тривалий період із життя головного героя Джорджа Плейтена, події відбуваються в різних місцях, існує паралельна сюжетна лінія – лінія Тревеліяна)
Місце дії — Земля. В оповіданні згадується єдина конкретна географічна назва — місто Сан-Франциско. Ні назви рідного міста Джорджа, ні місця перебування в Інтернаті автор не вказує. Та й те, що усе людство розмовляє однією мовою і проживає на півтори тисячі планет, вільно переміщається не лише на Землі, а й в космічному просторі, створює відчуття всеосяжності
Час подій. Описані події відбуваються в майбутньому, коли земляни почали успішно заселяти планети в усій Галактиці. Описані події — фантастичні (спосіб здобуття освіти, заселення інших планет, спілкування з інопланетянами). Автор використав наукові гіпотези про освоєння космосу, про програмування інтелекту, про необмежені можливості людини.
Головний герой оповідання — Джордж Плейтен. З дитинства усі помічали в ньому неабиякі здібності та кмітливий розум. У період між Днем читання та Днем Освіти (від восьми до вісімнадцяти років) він потайки читав літературу, щоб більше знати про свій майбутній фах, адже був переконаний, що принесе користь, отримавши звання дипломованого програміста.
У вісімнадцять років на Джорджа Плейтена та його однолітків чекав так званий День Освіти. Джорджа відправили на постійне проживання до Інтернату. Опинившись у цьому місці, Джордж був розлючений, оскільки вважав, що потрапив сюди помилково Пробувши рік в Інтернаті, Джордж наважився на втечу. На перший погляд, здавалося, що його тут ніхто не тримав: відсутні перешкоди, не було охоронців тощо. Сусід Джорджа по кімнаті — Омейні — не радив йому це робити, однак юнака неможна було зупинити на мізерні кошти, зароблені протягом перебування в Інтернаті, він купив квиток на літак до Сан-Франциско на День Олімпіади. Серед списку учасників цієї Олімпіади молодий невдаха помітив ім’я свого приятеля Арманда Тревіліана. Той так і не став переможцем, утратив надію потрапити на Новію, планету класу А.
Світ майбутнього досить раціонально побудований. Діти не ходять до школи, їм не треба вчити уроки, за них все вирішили науковці. В День Освіти вони отримують вміння читати, а в День Олімпіади набувають фах. У нашому розумінні олімпіада – це змагання між людьми, які досягли гарних результатів у знаннях чи в спорті, завдяки своїм здібностям, праці, наполегливості. У творі «Фах» Олімпіада – це отримання молодими людьми знань певної професії, що дають «машини».
Таку систему освіти не можна назвати взірцевою, адже вона зовсім не враховує бажання і здібності молоді. Так, Тревіліян не може потрапити на омріяну планету працювати, бо знання здобув за допомогою застарілого апарата. А Плейтен взагалі не отримав професії, хоча готувався стати програмістом.
Система отримання знань у творі антигуманна. Прикладом може бути доля головного героя – Плейтена, який не лише не став програмістом, але й потрапив до притулку для недоумків. Хоча насправді він виявився розумним, його тут будуть готувати для інтелектуальної праці, щоб він разом з іншими вченими вдосконалював програми. Але яких принижень і страждань довелось пережити героєві!
Перенести таблицю до зошита:
Переваги та недоліки сучасної освіти та освіти майбутнього
Письменник порушив у своєму творі важливу проблему інтелектуального пошуку та здобуття знань. Вона втілена через протистояння двох героїв: Арманда і Джорджа. Перший іде слідом за іншими, такими ж, як і він, металургами. Йому достатньо знань, отриманих через стрічку. Інтелект Арманда являв собою застиглі знання. Він не вважав за потрібне самотужки опановувати і здобувати їх. Джордж, навпаки, прагнув досягти більшого. Це стало підтвердженням того, що юнакові притаманна здатність оригінально мислити, не зупинятися на досягнутому, здобувати все нові й нові знання.
ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ:складання паспорта – анкети головного героя твору
Паспорт-анкета головного героя оповідання А. Азімова «Фах»
Тема уроку: Айзек Азімов (1920-1992). Короткі відомості про письменника. «Фах». Роздуми про майбутнє людини і людстваДіти, ми з вами живемо у двадцять першому столітті, яке перенасичене комп’ютерними технологіями , науково-технічним процесом. Чи не задумувались ви, яким буде наш світ через 50-100 років? Чи зміниться життя людей, їх освіта, духовність, ставлення до оточуючих? Чи, можливо, хтось інший вирішуватиме за нас , як нам жити, вчитися, ким бути?
Цього ніхто, напевно, сказати не може. Проте відомий письменник-фантаст Айзек Азімов спробував заглянути у наше майбутнє. Він прагнув не передбачити його, а попередити людство про те, яким воно може бути.
Відкрийте зошити запишіть число та тему уроку.
Двадцять шосте квітня
Дистанційна робота
Айзек Азімов (1920-1992). " Фах" Роздуми про майбутнє людини й людства.
Сьогодні на уроці ми з вами познайомимося з творчістю видатного американського письменника-фантаста, ученого, професора біохімії Бостонського університету Айзека Азімова.
--Айзек Азімов писав у жанрі фантастики. Які твори цього жанру ви читали?
--Які з них вам сподобалися?
--Чи можете назвати відомих вітчизняних та іноземних письменників – фантастів?
--Про який час переважно пишуть письменники-фантасти? Чому?
--Чи зможуть люди без освіти, розвитку науки і знань освоїти галактичний простір?
--Що означає слово «фах»?
Словникова робота. Повторення вивченого про науково-фантастичну літературу
Фах – вид трудової діяльності, заняття, що передбачає ґрунтовну підготовку і є основним засобом для існування, професія
Фантастика (з грецької – мистецтво уявляти) – специфічний метод художнього відтворення життя, в якому образ (об’єкт, світ, подія) побудований за принципом надприродного, незвичайного, нереального, хоча він і не виключає повністю елементів дійсності. Фантастичні образи цілком залежать від уяви автора і є засобом вираження його думок, ідей, прагнень. Науково-фантастична література – твори, в яких представлено науково обґрунтоване зображення життя людей в майбутньому
ПРОГЛЯНЬТЕ ВІДЕОУРОКИ ТА ДАЙТЕ ВІДПОВІДІ НА ЗАПИТАННЯ АБО" ТАК" АБО "НІ". ( ФОТО РОБОТИ СКИНУТИ ) .
Айзек Азімов народився в Нью-Йорку (.......)
Всесвітню славу принесли йому науково – фантастичні твори (........)
У 1941р здобув звання магістра хімії (.........)
Читав лекції у Львівському університеті(........)
Перше оповідання письменника відразу ж надрукували у журналі (.......)
Азімов мав 14 почесних наукових ступенів різних університетів світу(.....)
Журнал «Емейзінг сторіз» опублікував його повість «Покинуті на Весті»(.......)
За своє життя А. Азімов створив понад 100 науково-фантастичних твори (.......)
В 1948 році здобув ступінь доктора наук та був запрошений до Гарвардського університету, де в 1955 році зайняв посаду професора.(......)
Багато часу Айзек Азімов проводив у небі, так як понад усе любив літати(.....)
Письменник був домосідом (........)
У своїх творах він застерігає людство від грандіозних космічних катастроф.(.........)
Це цікаво!
У 1964-му році, на Всесвітній виставці, знаменитий письменник-фантаст Айзек Азімов зробив прогноз розвитку технологій у 2014-му році. Передбачити майбутнє розвитку нашої цивілізації на 50 років вперед попросила фантаста газета The New York Times. Судячи з усього, багато що йому вдалося передбачити досить точно. А у нас з вами вже є можливість порівняти і оцінити точність передбачень Айзека Азімова.
Прочитайте (або прослухайте) повість А.Азімова «Фах», ( у ваших підручниках цього твору не має, тоді прослухайте дуже цікаво.)
Назва повісті «Фах» – це не лише освіта, професія людини, а ще і її справжнє покликання, талант, її людська сутність, призначення на землі.
У творі автор піднімає проблеми людства через свої роздуми про майбутнє людини і людства, духовної реалізації людини
Опрацюйте
Опрацюйте
Опрацюйте
Опрацюйте
Домашнє завдання:
В робочому зошиті складіть літературний паспорт повісті"Фах"
Напишіть свої роздуми з питання «Якою я бачу освіту майбутнього» (опираючись на знання тексту «Фах» А.Азімова).
Тема уроку : Контрольна робота. Світова новела.Світова література має здатність доторкнутись до найпотаємніших куточків людської душі. То ж давайте згадаємо майстрів слова та їх ШЕДЕВРИ ( які так прагнув створити Берман з новели О.Генрі)
"Я зрозумів одну нехитру істину: Вона в тому, щоб робити так звані дива своїми руками".
Любі семикласники, пригадайте художні твори та авторів, з якими познайомились ( О.Генрі «Дари волхвів», «Останній листок».Г.Уеллс «Чарівна крамниця». Р.Акутагава «Павутинка») та виконайте тести. Бажаю вам успіху.
https://vseosvita.ua/test/kopiia-kopiia-kontrolna-robota-7-klas-svitova-novela-2991421.html
Тема уроку : Філософський зміст твору. Підтекст. Художні образи новели (Будда, Кандата). Біблія («Поклоніння волхвів»). Особливості вірувань японців.
Міфи троянського циклу
Гомер. "Іліада"
В.Шекспір. "ромео і Джульєтта"
М.Сервантес. "Дон Кіхот"
Мольєрр. "Міщанин-шляхтич"
А.де С.-Екзюпері. "Маленький принц"
Р.Бах. "Чайка Джонатан Лівінгстон"
Б.Космовська. "Буба", "Буба: Мертвий сезон"
Виконайте вправу за посиланням https://learningapps.org/3748254
Пам'ятай!
Читання на канікулах — це ефективний спосіб тримати в тонусі пам'ять, розвивати мислення і фантазію !
Можливо, тебе переконає це відео?
Мудрі й цікаві висловлювання про користь читання
Той, хто не читає хороших книжок, не має переваг перед тим, хто не вміє читати (Марк Твен).
Хороша книга – як айсберг: сім восьмих приховано під водою (Ернест Хемінгуей).
Читаючи авторів, які добре пишуть, звикаєш добре говорити (Вольтер).
Мистецтво читати – це вміння порівняти книжку із життям і збагнути його закони (Андре Моруа).
Напишіть твір на тему :
"Твір, який найбільше мені сподобався у 7 класі, чого він мене навчив?"
Фото роботи завантажити та надіслати
Переглянути відео
Опрацюйте подані нижче питання і відповіді до теми уроку.
1)Хто і для чого чаклує у творі?
(Майкл — вчиться майстерності та заробляє гроші, надаючи людям дріб’язкові послуги. Аннабель Ферфакс — теж надає послуги людям, заробляє на життя.
Кальцифер — збудував Мандрівний замок, підтримує його життєздатність.
Софі — оживляє предмети, спочатку не знаючи про це, а потім — у боротьбі з Відьмою Пустирищ та міс Ангоріан.
Хаул — виконує замовлення короля, удосконалюючи армійське спорядження, захищає себе й інших від Відьми Пустирищ.
Пані Пентстеммон — у творі не чаклує; ми знаємо, що вона вчила інших чаклунів, переживає, що Хаул може стати на бік зла.
Відьма Пустирищ та її вогняний демон — намагаються заволодіти світом.
Летті й Марта — за допомогою чар міняються місцями, щоб знайти своє щастя.)
2)Чи завжди чаклунство здатне допомогти героям? (Ні: Хаул не може вилікуватись від застуди; невдало використане заклинання збільшення приносить чимало неприємностей Софі та Майклу; Софі важко впоратись із семимильними чоботами; Летті не здатна обдурити пані Ферфакс та ін.)
3)Отже, чим є чаклунство для позитивних героїв? (У повсякденному житті для позитивних героїв це — професія, звичайний засіб заробітку або невеличка хитрість (Летті й Марта), яка допоможе досягти своєї мети; справа, якої треба довго навчатися та до якої необхідно відповідально ставитись; важка, серйозна праця; засіб боротьби зі злом. Чаклунство не панацея від усіх негараздів.)
4)Яку роль відіграє чаклунство в боротьбі зі злом? (Негативні герої використовують своє вміння чаклувати в егоїстичних інтересах, тому позитивні теж використовують чаклунство в боротьбі з ними, але головним засобом боротьби є все ж таки їхні особисті моральні якості, їхнє бажання допомагати одне одному, здатність на самопожертву заради інших)
5)Яку роль грає прийом чаклунства у творі? (Допомагає розкрити характери героїв, виявляє їхню наполегливість, працелюбність, здатність бути людяними, використовувати свої здібності на благо людям, уміння вчитись; рухає сюжет (закляття Відьми Пустирищ щодо Софі); зацікавлює читача; переконує його, що досягти чогось у житті кожній людині вдасться не за допомогою чаклунства, а за допомогою власного характеру, сили духу, допомоги близьких людей тощо.)
Пройдіть тестування за посиланням
Скрін роботи завантажити та надіслати
Гра «Так-Ні». ---Чи уважно, ви пререгянули попередній урок.?
1.Софі працювала у крамниці капелюшків.
2.Хаул врятував Софі від цілого війська солдатів, які хотіли забрати її у полон.
3.Кальцифер перетворив Софі на Відьму з Пустища.
4.Кальцифер – демон вогню, який охороняє будинок і в минулому був зіркою. 5.Опудало-ріпка – це зачарований принц Джастін.
6.Софі вирушає до мадам Саліман, прикидаючись матір´ю Кальцифера.
7.Хін – це собака, який шпигує за мешканцями замку.
8.Хаул, переховуючись від військових, трансформується в демона вогню. 9.Замок переносився з одного виміру в інший за допомогою Кальцифера, якому Хаул віддав своє серце.
10.Софі знаходить чарівні двері, які заводять її в минуле.
11.Кальцифер повертає серце Хаулові.
12.Між Софі і Хаулом зароджується сильне кохання.
«Мандрівний Замок Хаула» - одна з найбільш чудових дитячих книг. Добра, казкова, іронічна, барвиста й жива історія. Для дітей ця книжка, як казка-двері в інший світ, з ненав’язливою, але відчутною мораллю в кінці. Вона нагадує, що дива існують, варто лише повірити.
Цей твір – справжнісінький казковий детектив, з будинком-головоломкою, що мандрує вулицями трьох різних містечок, дивним і трохи егоїстичнимХаулом, зі справжніми принцами й відьмами, які зачаровують принців. Це досить нетипово для дитячої казки.
Відкрийте зошити запишіть число, тему уроку.
Десяте травня
Образ Софі, світ її мрій, бажань, жахів.
Спочатку варто більше познайомитись з головною героїнею, Софі – найстаршою дочкою в сім’ї, дівчиною з золотими руками й таким же золотаво-рудим волоссям. Софі по-своєму дивна – вона розмовляє з капелюшками, які шиє для продажу, і завжди нарікає на те, що вона старша, а старшим ніколи нічого не світить в житті.Софі, злегка кепкуючи з власного нещастя, і того ж вечора вирушає світ за очі. Так вона потрапляє до Мандрівного замку Хаула.
Софі – цілеспрямована оптимістка, яка незважаючи на свої душевні жахіття, переборола страх і невпевненість, досягла своїх бажань, збудувала свій власний світ – вимір, в якому панує добро, милосердя та кохання.
Перегляньте відеоурок.
--- Світ Софі складається з її мрій , бажань та жахіть. Яку ж заповітну мрію мала ця юна дівчина ? (Повернути молодість своєму тілу, бо незважаючи на силу закляття в душі завжди залишалася сама собою.)
--- Які бажання непокоїли душу та серце Софі? (Розгадати таємниці господаря та мешканців замку, допомогти вирішити їх проблеми.)
--- Чого найбільше боялася Софі ? (Вона боялася залишитися старою, так і не відчувши насолоди повноцінним життям.)
--- Що допомогло героїні здійснити свої бажання та позбавитися своїх жахіть? (Віра, надія, кохання, цілеспрямованість та наполегливість.)
Перегляньте, як свою історію розповідає Софі.
“Мандрівний замок Хаула” головні герої
Софі Хаттер– дівчина 18 років, капелюшниця з містечка Маркет-Чиппінг. Найстарша з трьох сестер, вона надзвичайно багато читала, доглядала сестричок і готувала Марту до пошуків щасливої долі. Вона дуже спритно вправлялася з голкою і шила одяг для сестер. Для Софі найголовніше в житті – її сестри, заради Летті вона й наважилася одягти семимильні чоботи. Відьма Пустирищ перетворила її на старезну бабусю.
Летті – середня з сестер, була дуже вродливою і була впевнена, що у неї буде сама щаслива доля з трьох сестер. Мала неабияку популярність серед хлопців. Вона була струнка, моторна, спритна.
Марта – наймолодша з сестер. Найкмітливіша з трьох сестер.
Фанні Хаттер — мачуха Софі.
Хаул – високий зеленоокий юнак у напрочуд розкішному блакитному зі сріблястим шиттям костюмі. Мав подовгасте вузьке обличчя з білявим волоссям, яке спадало йому на очі.
Кальцифер – вогняний демон, що живе в замку Хаула й приводить його в рух; має таємну угоду з Хаулом, яку прагне розірвати з допомогою Софі. Замок переносився з одного виміру в інший за допомогою Кальцифера, якому Хаул віддав своє серце.
Відьма Пустирищ – зла відьма. Це огрядна пані, з плечей спадала соболина накидка, а туго обтисле чорне плаття так і виблискувало діамантами. Обличчя дами було продумано прекрасним. Горіховий відтінок волосся дуже молодив її.
Майкл – 15-річний учень Хаула, що зостався один и прийшов да Чарівного Замку, так як більше іти було нікуди.
Опудало-ріпка – це зачарований принц Джастін
Хін – це собака, який шпигує за мешканцями замку.
( ЦЕ ВАМ ЗНАДОБИТЬСЯ ЩОБ ВИКОНАТИ НАСТУПНЕ ЗАВДАННЯ)
Домашнє завдання:
Складіть « Анкету головної героїні».
1.Ім´я головної героїні. ______________________________________________
2.Вік головної героїні. _______________________________________________
3.Місце народження героїні. __________________________________________
4.Місце (місця) проживання героїні. ____________________________________
5.Навчання головної героїні. ___________________________________________
6.Професіяголовної героїні. ___________________________________________
7.Місце роботи головної героїні. _______________________________________
8.Батьки головної героїні. _____________________________________________
9.Друзі головної героїні. ______________________________________________
10.Вороги головної героїні. ____________________________________________
11.Зовнішній вигляд головної героїні. ____________________________________
12.Домінуючі риси характеру головної героїні. ___________________________
Технічні досягнення XXI століття підштовхують нас до думки, що нарешті казка стала реальністю. Але казкові події і казкові персонажі, захоплюючи своєю фантазією, примушують нс також розмірковувати про Добро і Зло, про їх одвічну боротьбу. Та й сама казка потрібна, щоб люди все ж таки зрозуміли: у цій боротьбі сторонніх немає, і людство існуватиме доти, допоки Добро перемагає Зло. Тому навіть наукова фантастика поступилася своєю першістю серед жанрів фантастичної літератури. Дедалі більше читачів, маленьких і дорослих, починають цікавитися жанром фентезі. Наріжним каменем цього жанру є здатність людини до необмеженої фантазії, творення чарівного світу з власною історією, яка обов’язково заснована на вирішенні моральних проблем.
Наша мандрівка світом Книги триває. Ми вирушаємо у світ злих та добрих чаклунів, у світ, де любляче серце перемагає силу та могутність злих чарів. Сьогодні для нас відкриває двері чарівного мандрівного замку відома сучасна англійська письменниця Діана Вінн Джонс. Роман «Мандрівний замок Хаула» - предмет нашого дослідження впродовж трьох уроків. Ми не тільки насолодимося захопливою розповіддю, а й спробуємо розгадати загадки тексту та «почути» голос автора, зрозуміти, що ж такого важливого намагається сказати нам письменниця. Переконана, що цей твір нікого з вас не залишить байдужим!
Відкрийте зошити запишіть число та тему уроку.
П'яте травня
Діана Вінн Джонс (1934-2011) " Мандрівний Замок Хаула"Поєднання елементів казки та детективу у творі.
Знайомство з особистістю письменниці Діани Вінн Джонс
Пригадайте! Запишіть у зошит.
Фе́нтезі (англ. fantasy — фантазія) — літературний жанр фантастичної літератури, дія якого відбувається у вигаданому світі, де чудеса і вигадка нашого світу є реальністю.
Детекти́в (англ. detective — «агент розшуку», з лат. detectio — «розкриття») — різновид творів масової культури (прозаїчні твори, кінофільми, комікси), в яких розкривається певна таємниця, пов'язана зі злочином.
Чим казка не схожа на казку? Діана Вінн Джонс неухильно перетрушує всі казкові стереотипи. По-перше, головна дійова особа, Софі Хаттер, - найстарша з трьох сестер. Вона не бідна, мачуха її любить, і про принца Софі не мріє. Згаданий замок ніяк не родич хатинці на курячих ніжках. Замок чарівника Хаула механічний, і з його веж пихкає чорнющий дим, в якому замість електрики головною енергією є водяна пара. Відтак нічого дивного, що в книжці зачарована Софі постає в образі сварливої старої, силу замкові надає демон Кальцифер, а сам злий чарівник Хаул має родичів у сучасній Британії. У творі також присутній розлогий процес опису процесу пересування в семимильних чоботах із зазначенням усіх незручностей такого ходіння. Додайте вигадливий мелодраматичний сюжет із детективною лінією – й отримаєте книгу, цікаву дітям будь-якого віку.
Перегляньте український трейлер "Мандрівний Замок Хаула"
Саме мандрівний замок чарівника Хаула є одним із головних героїв роману, тому що це не звичайний будинок, а жива істота, яка бродить околицями Маркет-Чіппінгу, проявляє свій характер, коли утікає від старенької бабці. Такий будиночок відомого мага нагадує традиційний образ хатинки на курячих ніжках у народних казках. Але цей образ зовсім не звичний для казки, адже він суттєво відрізняється від традиційного уявлення про те, де повинен жити відьмак
Перепишіть у робочий зошит.
Запишіть анкету твору.
Прослухайте аудіокнигу, "Мандрівний замок Хаула" (Скорочено)
Який епізод із почутого найбільше запам’ятався?
Опишіть Мандрівний Замок, яким ви його уяляєте.
“Навіть час не обмежує письменника: він може блукати в мороці, що передував сотворінню світу, і змальовувати майбуття, яке бачить, мов сьогоднішній день”,- писав відомий польський літературознавець Ян Парандовський. Твір А. Азімова відводить нас у далеке й досить оптимістичне, на відміну від Р. Бредбері, Г. Уеллса та інших, майбутнє. Але чи все нам подобається там?
Працюємо далі над оповіданням Айзека Азімова "Фах"
Записуємо число, тему уроку.
Третє травня
Утвердження сили людського інтелекту, самостійності мислення, творчої уяви, моральних цінностей. " Фах"
Описані події відбуваються в майбутньому, коли земляни почали успішно заселяти планети в усій Галактиці. Описані події — фантастичні (спосіб здобуття освіти, заселення інших планет, спілкування з інопланетянами). Автор використав наукові гіпотези про освоєння космосу, про програмування інтелекту, про необмежені можливості людини.
Події твору відбуваються фактично трохи більше, ніж добу. Йдеться про незвичайний день — Перше травня, день Олімпіади. Але художньо час подовжено, оскільки у власних спогадах його переживає Джордж Плейтен — від Дня Читання до дня Олімпіади. Це період формування людини, здобуття нею знань, вибору життєвого шляху.
Система освіти майбутнього за повістю Айзека Азімова «Фах»
«Інтернати для недоуків», кодована назва Інститутів вищої освіти
Мета Системи Освіти: надати можливість людям з високими та унікальними можливостями розвиватися, самостійно за допомогою книжок та наставників отримувати поглиблені й розширені знання, ставати творчими особистостями, що рухають розвиток науково-технічного прогресу
Процедура проведення: «Збирати знання по зернині». «Двісті п'ять. Джордже, і це не єдине таке місце. їх тисячі» (Омейні про вихованців Інтернатів). «Зроду він не уявляв, що може бути така сила книжок — ними були забиті, саме забиті довгі полиці». «Ми вміємо аналізувати інтелект, Джордже, і визначати, що ця людина може стати пристойним архітектором, а та — хорошим теслярем. Однак не вміємо визначити, чи здатна людина до оригінального творчого мислення. Це надто делікатна галузь. Є деякі кустарні методи, що дозволяють визначити тих, хто, можливо, має такий талант. Про цих людей доповідають у день Читання, як, наприклад, повідомили про тебе. За дуже приблизними підрахунками, таким чином сповіщають про одну людину з десяти тисяч. У день Освіти цих людей перевіряють знову, і виходить, що в дев’яти випадках з десяти тривогу зчинили помилково. Тих, хто залишається, направляють у такі установи, як ця» (Хейлі Омейні)
Роль цього етапу Освіти: «А хто створює стрічки освіти? Фахівці по виробництву стрічок? А хто ж тоді складає стрічки для їхнього навчання? Фахівці ще вищої кваліфікації? А хто складає стрічки... Ти розумієш, що я хочу сказати. Десь має бути кінець. Десь мають бути чоловіки та жінки, здатні оригінально мислити» (Джордж Плейтен)
--Однак мрії героїв не здійснилися. Тревіліян, котрий отримав знання за допомогою старого апарата, відстав від інших. Оскільки він і гадки не мав про те, що можна самостійно щось прочитати, вдосконалитися, то цілком ясно, що він ніколи не досягне своєї мети. На відміну від нього, Джордж, котрого відправили в інтернат для недоумків, не змирився зі своєю долею. Він ще більше переконався у своєму покликанні, а головне Випробування людини — центральна ситуація оповідання «Фах». Від того, як виявить себе особистість у цій ситуації, залежить, на думку митця, не лише її доля, а й майбутня доля людства.
Люди майбутнього, змальовані Азімовим, не гірші за сучасних, вони просто інші, живуть в інших умовах, отже, мислять по-іншому. Суспільство майбутнього не жорстокіше, ніж сучасне. Шанси рівні в усіх. Основний принцип відбору талантів той самий - крізь труднощі до вершин. Вони формуються у боротьбі, а нове виростає із заперечення старого. У ставленні до так званого середнього землянина описана Азімовим держава, навпаки, більш гуманна за нинішні. Там кожен може посісти своє місце у суспільстві, гордо додавши до імені слова «дипломований такий-то», ніхто не вважає себе невдахою, бо усі забезпечені заняттям, немає безробітних.
Написати міні- твір на тему: " Майбутнє починається сьогодні"
Проблеми освіти та виховання людини не випадково постають у центрі уваги американського письменника-фантаста Айзека Азімова. Він добре усвідомлював, що від освіти, від її змісту та системи залежить майбутнє людства. Однак ще більше це майбутнє залежить від того, якою є сама людина, від її якостей, не лише інтелектуальних , а й моральних. «Яка людина - така й держава»,- писав А. Азімов , пильно придивляючись до людини, до її внутрішнього світу. Разом із митцем ми уважно розглянемо художні образи оповідання «Фах», щоб з'ясувати погляди митця на проблеми самостійного інтелектуального пошуку,здобуття знань.
ЗАПИШІТЬ ОСНОВНЕ В ЗОШИТИ.
Тема “Фах” — зображення моделі майбутнього суспільства, здобуття освіти та фаху
Ідея“Фах” – Утвердження сили людського інтелекту, самостійності мислення, творчої уяви, моральних цінностей. Довести, що глибокі знання дає тільки само-освіта; треба розвиватися в різних напрямках, щоб бути ерудованою людиною, правильно визначитися у своєму професійному виборі
Мета А.Азімова: глибокі, ґрунтовні знання здатна дати тільки самоосвіта; щоб бути ерудованою людиною і правильно визначитися зі своїм професійним вибором, необхідно розвивати і вдосконалювати свої знання в різних напрямках й сферах життя.
Головна думка – утвердження сили людського інтелекту, самостійного мислення, творчої уяви, моральних цінностей
Жанр “Фах”: науково-фантастичне оповідання (повість: у творі йдеться про тривалий період із життя головного героя Джорджа Плейтена, події відбуваються в різних місцях, існує паралельна сюжетна лінія – лінія Тревеліяна)
Місце дії — Земля. В оповіданні згадується єдина конкретна географічна назва — місто Сан-Франциско. Ні назви рідного міста Джорджа, ні місця перебування в Інтернаті автор не вказує. Та й те, що усе людство розмовляє однією мовою і проживає на півтори тисячі планет, вільно переміщається не лише на Землі, а й в космічному просторі, створює відчуття всеосяжності
Час подій. Описані події відбуваються в майбутньому, коли земляни почали успішно заселяти планети в усій Галактиці. Описані події — фантастичні (спосіб здобуття освіти, заселення інших планет, спілкування з інопланетянами). Автор використав наукові гіпотези про освоєння космосу, про програмування інтелекту, про необмежені можливості людини.
Головний герой оповідання — Джордж Плейтен. З дитинства усі помічали в ньому неабиякі здібності та кмітливий розум. У період між Днем читання та Днем Освіти (від восьми до вісімнадцяти років) він потайки читав літературу, щоб більше знати про свій майбутній фах, адже був переконаний, що принесе користь, отримавши звання дипломованого програміста.
У вісімнадцять років на Джорджа Плейтена та його однолітків чекав так званий День Освіти. Джорджа відправили на постійне проживання до Інтернату. Опинившись у цьому місці, Джордж був розлючений, оскільки вважав, що потрапив сюди помилково Пробувши рік в Інтернаті, Джордж наважився на втечу. На перший погляд, здавалося, що його тут ніхто не тримав: відсутні перешкоди, не було охоронців тощо. Сусід Джорджа по кімнаті — Омейні — не радив йому це робити, однак юнака неможна було зупинити на мізерні кошти, зароблені протягом перебування в Інтернаті, він купив квиток на літак до Сан-Франциско на День Олімпіади. Серед списку учасників цієї Олімпіади молодий невдаха помітив ім’я свого приятеля Арманда Тревіліана. Той так і не став переможцем, утратив надію потрапити на Новію, планету класу А.
Світ майбутнього досить раціонально побудований. Діти не ходять до школи, їм не треба вчити уроки, за них все вирішили науковці. В День Освіти вони отримують вміння читати, а в День Олімпіади набувають фах. У нашому розумінні олімпіада – це змагання між людьми, які досягли гарних результатів у знаннях чи в спорті, завдяки своїм здібностям, праці, наполегливості. У творі «Фах» Олімпіада – це отримання молодими людьми знань певної професії, що дають «машини».
Таку систему освіти не можна назвати взірцевою, адже вона зовсім не враховує бажання і здібності молоді. Так, Тревіліян не може потрапити на омріяну планету працювати, бо знання здобув за допомогою застарілого апарата. А Плейтен взагалі не отримав професії, хоча готувався стати програмістом.
Система отримання знань у творі антигуманна. Прикладом може бути доля головного героя – Плейтена, який не лише не став програмістом, але й потрапив до притулку для недоумків. Хоча насправді він виявився розумним, його тут будуть готувати для інтелектуальної праці, щоб він разом з іншими вченими вдосконалював програми. Але яких принижень і страждань довелось пережити героєві!
Перенести таблицю до зошита:
Переваги та недоліки сучасної освіти та освіти майбутнього
Письменник порушив у своєму творі важливу проблему інтелектуального пошуку та здобуття знань. Вона втілена через протистояння двох героїв: Арманда і Джорджа. Перший іде слідом за іншими, такими ж, як і він, металургами. Йому достатньо знань, отриманих через стрічку. Інтелект Арманда являв собою застиглі знання. Він не вважав за потрібне самотужки опановувати і здобувати їх. Джордж, навпаки, прагнув досягти більшого. Це стало підтвердженням того, що юнакові притаманна здатність оригінально мислити, не зупинятися на досягнутому, здобувати все нові й нові знання.
ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ:складання паспорта – анкети головного героя твору
Паспорт-анкета головного героя оповідання А. Азімова «Фах»
Діти, ми з вами живемо у двадцять першому столітті, яке перенасичене комп’ютерними технологіями , науково-технічним процесом. Чи не задумувались ви, яким буде наш світ через 50-100 років? Чи зміниться життя людей, їх освіта, духовність, ставлення до оточуючих? Чи, можливо, хтось інший вирішуватиме за нас , як нам жити, вчитися, ким бути?
Цього ніхто, напевно, сказати не може. Проте відомий письменник-фантаст Айзек Азімов спробував заглянути у наше майбутнє. Він прагнув не передбачити його, а попередити людство про те, яким воно може бути.
Відкрийте зошити запишіть число та тему уроку.
Двадцять шосте квітня
Дистанційна робота
Айзек Азімов (1920-1992). " Фах" Роздуми про майбутнє людини й людства.
Сьогодні на уроці ми з вами познайомимося з творчістю видатного американського письменника-фантаста, ученого, професора біохімії Бостонського університету Айзека Азімова.
--Айзек Азімов писав у жанрі фантастики. Які твори цього жанру ви читали?
--Які з них вам сподобалися?
--Чи можете назвати відомих вітчизняних та іноземних письменників – фантастів?
--Про який час переважно пишуть письменники-фантасти? Чому?
--Чи зможуть люди без освіти, розвитку науки і знань освоїти галактичний простір?
--Що означає слово «фах»?
Словникова робота. Повторення вивченого про науково-фантастичну літературу
Фах – вид трудової діяльності, заняття, що передбачає ґрунтовну підготовку і є основним засобом для існування, професія
Фантастика (з грецької – мистецтво уявляти) – специфічний метод художнього відтворення життя, в якому образ (об’єкт, світ, подія) побудований за принципом надприродного, незвичайного, нереального, хоча він і не виключає повністю елементів дійсності. Фантастичні образи цілком залежать від уяви автора і є засобом вираження його думок, ідей, прагнень. Науково-фантастична література – твори, в яких представлено науково обґрунтоване зображення життя людей в майбутньому
ПРОГЛЯНЬТЕ ВІДЕОУРОКИ ТА ДАЙТЕ ВІДПОВІДІ НА ЗАПИТАННЯ АБО" ТАК" АБО "НІ". ( ФОТО РОБОТИ СКИНУТИ ) .
Айзек Азімов народився в Нью-Йорку (.......)
Всесвітню славу принесли йому науково – фантастичні твори (........)
У 1941р здобув звання магістра хімії (.........)
Читав лекції у Львівському університеті(........)
Перше оповідання письменника відразу ж надрукували у журналі (.......)
Азімов мав 14 почесних наукових ступенів різних університетів світу(.....)
Журнал «Емейзінг сторіз» опублікував його повість «Покинуті на Весті»(.......)
За своє життя А. Азімов створив понад 100 науково-фантастичних твори (.......)
В 1948 році здобув ступінь доктора наук та був запрошений до Гарвардського університету, де в 1955 році зайняв посаду професора.(......)
Багато часу Айзек Азімов проводив у небі, так як понад усе любив літати(.....)
Письменник був домосідом (........)
У своїх творах він застерігає людство від грандіозних космічних катастроф.(.........)
Це цікаво!
У 1964-му році, на Всесвітній виставці, знаменитий письменник-фантаст Айзек Азімов зробив прогноз розвитку технологій у 2014-му році. Передбачити майбутнє розвитку нашої цивілізації на 50 років вперед попросила фантаста газета The New York Times. Судячи з усього, багато що йому вдалося передбачити досить точно. А у нас з вами вже є можливість порівняти і оцінити точність передбачень Айзека Азімова.
Прочитайте (або прослухайте) повість А.Азімова «Фах», ( у ваших підручниках цього твору не має, тоді прослухайте дуже цікаво.)
Назва повісті «Фах» – це не лише освіта, професія людини, а ще і її справжнє покликання, талант, її людська сутність, призначення на землі.
У творі автор піднімає проблеми людства через свої роздуми про майбутнє людини і людства, духовної реалізації людини
Опрацюйте
Опрацюйте
Опрацюйте
Опрацюйте
Домашнє завдання:
В робочому зошиті складіть літературний паспорт повісті"Фах"
Напишіть свої роздуми з питання «Якою я бачу освіту майбутнього» (опираючись на знання тексту «Фах» А.Азімова).
Світова література має здатність доторкнутись до найпотаємніших куточків людської душі. То ж давайте згадаємо майстрів слова та їх ШЕДЕВРИ ( які так прагнув створити Берман з новели О.Генрі)
"Я зрозумів одну нехитру істину: Вона в тому, щоб робити так звані дива своїми руками".
Любі семикласники, пригадайте художні твори та авторів, з якими познайомились ( О.Генрі «Дари волхвів», «Останній листок».Г.Уеллс «Чарівна крамниця». Р.Акутагава «Павутинка») та виконайте тести. Бажаю вам успіху.
https://vseosvita.ua/test/kopiia-kopiia-kontrolna-robota-7-klas-svitova-novela-2991421.html
Тема уроку : Філософський зміст твору. Підтекст. Художні образи новели (Будда, Кандата). Біблія («Поклоніння волхвів»). Особливості вірувань японців.
Рюноске Акутагава. Новела "Павутинка"
1. Опрацювати підручник. Вивчити біографію Рюноске Акутагави та прочитати новелу "Павутинка", виконати вправу
Перегляньте відео.Дайте відповіді в завданні №3 :
Зробити Інстаграм-сторінку Кандати за зразком. Головне - допис філософського змісту про життєвий шлях Кандати. (сфотографувати і прикріпити).
Як заповнити Інстаграм-сторінку?
Пам'ятай, що сторінку веде сам Кандата, тож допис буде писати теж він (а не ти). Допис - це невеличкий твір-роздум (50 слів) про життя Кандати до пекла, про страждання в пеклі, про втрачений шанс - обирай тему. Коментарі під дописом мають бути від героїв новели: Будди чи лотосів, чи інших грішників, можна написати коментар від автора..
Виконайте вправу за посиланням https://learningapps.org/display?v=p2k0m1nx519
Скрін роботи завантажити та надіслати
Виконайте вправу за посиланням https://learningapps.org/display?v=pwqi9anma19
Скрін роботи завантажити та надіслати
Виконайте вправу за посиланням https://learningapps.org/2272274
Скрін роботи завантажити та надіслати
Тема уроку: Рюноске Акутаґава (1892–1927) - майстер японської новели. Утілення ідеї про моральну справедливість у новелі «Павутинка».Друже! Вітаю тебе на уроці зарубіжної літератури. Прошу намалювати мені, з яким настроєм ти починаєш роботу.
Як завжди, починаємо урок із літературної 5хвилинки.Чи згодні ви з точкою зору французького байкара:
"Допоки людина любить, вона пробачає" Франсуа Ларошфуко
(Вислови дітей) Я дуже рада, що ви вмієте любити і пробачати. А ще хочеться побажати вам, щоб ви шукали друзів, розмова з якими варта була б читання хорошої книги, і книг, читання яких варте було б розмови з філософом
Давайте пригадаємо, що ми знаємо про Японію? ( хайку, орігамі, банзай...)
Де знаходиться ця країна?
Прочитати теоретичний матеріал у підручнику переказувати прочитане, виписати "цікавинки" у зошит, подивитися відео :
Опрацюйте
Опрацюйте
Дайте відповідь на запитання: Що цікавого ви дізналися про Р. Акатагава?
Виконайте вправу за посиланням https://learningapps.org/11236150
Скрін роботи надіслати
Тема уроку : «Дива» та їхнє сприйняття персонажами. Роль елементів фантастикиОпрацюйте
Опрацюйте
Всі ми виростаємо на казках і всьому житті, що залишилося, чекаємо дива. Від нашого сприйняття світу залежить, відбудеться воно чи ні. Герберт Уеллс у новелі “Чарівна крамниця” показав нам, як по-різному діти й дорослі бачать і сприймають світ. Доторкнутися до чарівництва вдається не всім, тому що людині необхідна нестримна фантазія, воля від земних турбот і твердого реалізму. Такий погляд на життя зберігають діти (хоча не всі), а дорослі, може, і хотіли б, але не можуть. Уеллс показав нам, що батько Джипа ладен був повірити в дива, але тривога за хлопчика знищила відчуття чарівництва, що пробуджувалось в його душі.
Джип — звичайний хлопчик, тому що: побачивши незвичайну вітрину, взяв батька за палець і потяг до неї. У нього очі розбіглися, побачивши таку кількість чарівних речей. У звичайній крамниці він відразу поспішав до прилавку. Джип був дуже схвильований; дивлячись на чари, щиро захоплювався. Радіє олов’яним солдатикам, грається ними. Джип – вихований хлопчик. Він довірливо і чемно звертався до продавця. А побачивши таку кількість іграшок, був стриманим і не набридав благанням купити щось. «Хлопчик говорив дуже мало, але очі його були промовисті. Багатозначними були і його руки, що тримали біля грудей покупки. Джип стояв невимовно схвильований».
Повернувшись додому, Джип не перестає вірити в дива, і тішиться отриманим подарункам. «Він не був наляканий, не був розгублений; його просто страшенно тішило те, як минув день …» Краса внутрішнього світу Джипа безмежна. Він не лише сам вірить у дива, а й може дарувати їх іншим. Саме Джип є головним героєм, адже завдяки йому: крамниця перестала бути міражем, і батько побачив чари, в які давно перестав вірити.
Батько – це дорослий, який перстав вірити в дива. Він і не думав, що в крамниці може бути стільки чарівних речей. І до всіх чарів він відноситься з недовірою. Це реаліст, який втратив спроможність бачити дива.
Продавець– Він був «дивний, блідий, темноволосий чоловік», мав вуха різного розміру, підборіддя, як носок черевика». – «Дістав у себе з голови скляну кульку». – У продавця в роті появляється то клубок, то кулька, а прейскурант він дістав із-за щоки. – Він, наче фокусник, потримав над вогнем палець, і той перетворився на паличку червоного сургучу. – Перетворився на кролика, тобто продавець робив усе, щоб підтвердити, що це «справжня чарівна крамниця».
У цій фантастичній новелі Г.Уеллс проголошує цінність творчої уяви. Людина повинна бути вільною, мріяти, бути собою, уважав митець. На думку письменника, справжнє життя відбувається лише в глибинах власного «я», здатного творити великі дива. Те, що в людській душі, не менш важливе за світ реальний. Творча уява може змінити все довкола, одухотворити земний світ. У центрі твору — два погляди на світ: творчий (романтичний), здатний зазирнути за видиму площину явища чи предмета, і прагматичний (реалістичний), заснований виключно на розумовому сприйнятті дійсності. Прийом контрасту дає змогу письменникові показати багатий внутрішній світ хлопчика, відкритий для фантазії, і прагматичне, приземлене світовідчуття його батька. Перебуваючи в крамниці, Джип захоплюється дивами, які в ній відбуваються. Вони викликають у його душі яскраві картини. Для нього світ — це щось дивовижне, загадкове й непізнанне. Краса внутрішнього світу Джипа безмежна у своїх проявах. Він здатний не тільки сприймати диво, а й дарувати його іншим. Отже, майбутнє, на думку митця, належить саме таким людям із креативною фантазією й чутливою душею.
Прослухайте скорочено аудіокнигу "Чарівна крамниця"
Виконайте вправу за посиланням https://learningapps.org/3302957
Скрін роботи завантажити та надіслати
Тема уроку : Герберт Джордж Уеллс (1866–1946) - видатний англійський фантаст. Точка зору дорослого і дитини в новелі «Чарівна крамниця». Оповідач твору (батько). Особливості дитячого світу.
ОБОВ'ЯЗКОВО ПРОЧИТАЙТЕ ОПОВІДАННЯ "ЧАРІВНА КРАМНИЦЯ"
Опрацюйте теоретичний матеріал та пройдіть тестування!!!!!
Переглянь презентацію та опрацюй матеріали!!!
Формування вмінь та навичок
♦ Прослідкуйте зміну почуттів батька.
♦ Як змінюється стан хлопчика Джипа?
Головні думки новели Г. Уеллса «Чарівна крамниця».
Уславлює людяність, добро.
Учить любити й шанувати людей, бачити прекрасне у світі.
Закликає вірити в дива, мріяти й думати про краще майбутнє, наближати його своїми добрими справами.
Дайте відповідь на запитання!!!
4. 
5.Чи не зіпсує характер дитини батько, який ні в чому не відмовляє синові, купляє усе, що той забажає?
Виконати завдання, розміщені на картках!!!
Тема уроку : ПЧ № 4 Курт Воннегут «Брехня»
Прослухайте аудіокнигу
Тема уроку :Есе про важливість емпатії (співпереживання) за змістом новели О. Генрі «Останній листок»
Серед американських та й світових письменників О.Генрі посідає особливе місце. І нічого таємничого у такій популярності творів письменника немає, адже вони випромінюють такий потужний струмінь світла і добра, що навіть не зовсім привабливі персонажі набувають своєрідної чарівливості.
«Люди схожі на вікна. Вони виблискують і сяють, коли світить сонце. Однак, коли настає темрява, їхня справжня краса відкривається завдяки світлу, що йде з середини»
В житті іноді трапляються такі ситуації, коли потрібно зібрати всі сили й волю, щоб подолати певні труднощі. І від вміння людини зібратися залежить її поразка чи перемога. Саме з такими складними обставинами зіткнулися герої новели «Останній листок» О.Генрі.
А вам потрібно написати твір про любов до ближнього, її практичне втілення героями "Останній листок".Дуже б хотіла прочитати ваші думки.
Теми для есе, виберіть ту що вам найбільше до душі. Скидаєте на Всеосвіту фото ваших творів.
Шедевр Бермана, який вчить нас бути милосердним
Виконайте вправу https://learningapps.org/3187186
Скрін роботи завантажити та надіслати
Тема уроку : О. Генрі. Новела «Останній листок» . Специфіка розкриття образу Бермана (непримітна зовнішність, невдаха, найкращий «шедевр» митця). Порівняння образів героїв новел О. Генрі.
Пригадайте! Повторіть!
«Останній листок» аналіз твору (паспорт)
Автор – О.Генрі
Рік видання – 1907. Вперше твір було надруковано у збірці «Палаючий світильник».
Жанр твору – новела
Тема – розповідь про хворобу Джонсі і її одужання
Ідея – готовність до самопожертви в ім’я іншої людини
Головна думка – людина живе, поки вірить у краще, поки жива надія.
Головні герої “Останній листок” – Сью, Джонсі і Берман – стають втіленням кращих людських якостей: любові, турботи, терпіння, вміння пожертвувати собою заради іншого.
Джонсі. Хвора дівчина, зневірена, втомлена.
Сью. Її подруга. Добра і чуйна. Художниця.
Берман. Старий чоловік, зловживає спертним.
Сюжет і композиція
Експозиція – опис кварталу, де поселились герої.
Зав’язка – хвороба Джонсі.
Розвиток дії – догляд Сью за хворою Джонсі.
Кульмінація – картина холодної осінньої негоди уночі.
Розв’язка – одужання Джонсі та смерть художника.
Подруги Сью і Джонсі знімали студію в артистичному кварталі. Джонсі захворіла на пневмонію і їй не хотілося боротися з хворобою.
Вона рахувала листя, яке облітало, і думала, що з останнім листком помре.
Сью розповіла про це Берману, і той сильно розсердився.
Останній лист не хотів облітати, і Джонсі стала одужувати.
Берман захворів і помер, а на стіні залишився намальований ним лист.
Особливості новели «Останній листок»
«Останній листок» — одна з найкращих новел у світовій літературі, присвячених темі відданості людини іншій людині, любові до ближнього. Вона відзначається великою увагою до «маленької людини», порушує проблеми злиденного життя людей мистецтва, боротьби за виживання, взаємопідтримки і самопожертви.
Крім того, новела «Останній листок» вирізняється динамічним сюжетом і зразковою композицією. Автор використав свій улюблений прийом побудови сюжету — несподівана кінцівка, однак цього разу ще й з подвійною розв’язкою. Тобто, ця маленька за обсягом новела має дві сюжетні лінії, одна з яких розповідає про життя і хворобу молодої дівчини Джонсі і її подругу Сью, а друга — про старого художника-невдаху Бермана та його шедевр. Спочатку здається, що головною сюжетною лінією є хвороба дівчини, але насправді це самовідданий вчинок Бермана, на який ніхто не очікував. Обидві сюжетні лінії набувають несподіваного розв’язання в кінці новели, коли стає відомо чим пожертвував старий художник заради порятунку молодої дівчини, яка вже втратила надію на одужання і віру в себе. Ніхто навіть не міг сподіватись, що саме Берман врятує життя Джонсі, ще й втративши своє. Завдяки такому прийому автор тримає читача в напрузі аж до кінця новели. Образ Бермана кардинально змінюється, він виростає в очах читача завдяки вчинку самопожертви, врятувавши життя, створивши свій перший і останній шедевр. Через образ Бермана автор розкриває найкращі риси характеру, притаманні людині, зокрема почуття любові до інших, небайдужість до чужого горя, взаємовиручка.
О. Генрі створив чудовий твір, який вже понад століття не лишає байдужим читача і вражає своєю неповторністю.
Характеристика Бермана
«Старий Берман був художником і жив на першому поверсі під ними. Йому вже перевалило за шістдесят, і борода в нього, як у скульптури Мікеланджело „Мойсей“, кільцями спускалася з його голови сатира на тіло карлика. В мистецтві Берман був невдахою. Сорок років тримав він у руках пензель, але й на крок не наблизився до своєї Музи, щоб хоч торкнутися краю її мантії. Він весь час збирався створити шедевр, але навіть не почав над ним роботи».
Як блискавка у темряві робить видимими певні речі, так і письменник висвітлив найважливішу рису Бермана – людяність, здатність думати про іншого.
О.Генрі не випадково порівнює Бермана з Мойсеєм. Як пророк блукав зі своїм народом 40 років пустелею, так і Берман мріяв створити шедевр – намалювати безсмертну картину.
Негативні риси Бермана:
Типовий невдаха, пияка,бридкий , старий буркотун, приречений ніколи не створити свій шедевр,неохайний, від нього тхне яліцівкою, потворна зовнішність, «пес-охоронець», усе життя витратив на чекання Музи.
Позитивні риси Бермана
Милосердя, доброта, чуйність, співпереживання і щиросердність, уміння розділити чужий біль, вчасно підтримати у важку хвилину, розрадити в горі й біді, гуманний, готовий до самопожертви, небайдужість, співчутливий – найкращі риси людей. Саме таким і був художник – невдаха
Характеристика Джонсі
Джонсі гарно малювала, була досить розумною і працьовитою, але хіба ці якості могли їй допомогти на шляху до повноцінного одужання? Ні, ніяк не могли. Щоб розлучитися з хворобою і одужати, людина повинна володіти силою волі, а ось у Джонсі її, на жаль, практично не було. Вона зневірилася в тому, що зможе одужати, хоч це і залежало цілком виключно від неї самої та від її відношення до свого захворювання. Навіть доктор, який відвідав Джонсі, сказав, що від її настрою залежатиме, виживе вона чи ні.
«- У неї один шанс… ну, скажімо, з десяти,- повідомив він, збиваючи ртуть у термометрі.- І цей шанс полягає в тому, щоб вона хотіла жити. Та коли люди починають діяти в інтересах гробаря, то вся фармакопея — марнота. Ваша маленька подруга вже вирішила, що ніколи не одужає».
Але дівчина не могла вірити у своє одужання, навпаки вона почала думати, що смерть прийде до неї тоді, коли з дерева, яке стоїть за її вікном, опаде останній листок.
«… я хочу побачити, як упаде останній листок. Я стомилася чекати. Стомилася думати. Мені хочеться розслабитись, ні за що не триматися й полетіти — дедалі нижче й нижче — як один з отих нещасних, виснажених листків».
Але час йшов, дерево повністю опало, а один-єдиний листок все продовжував висіти. Нарешті це додало впевненості дівчині, вона стала іншою – вона стала вірити в те, що виживає. Саме тоді Джонсі і одужала, стаючи все міцніше день від дня.
На прикладі Джонсі можна зрозуміти натуру творчої людини, яка потребує підтримки і іноді навіть жертовного душевного лікування. На жаль, ціною порятунку життя Джонсі для Бермана стало його власне життя.
Образ Джонсі
бліда
непорушна, мов статуя
мініатюрна
«недокрів’я»
вполював Пневмонія,
не бажає боротись із хворобою, готова була вмерти
Характеристика Сью
Сью – подруга Джонсі, разом вони знімають кватриру. Сью також художниця, разом з подругою вона ділить свої незгоди та радощі. Їх дружба більша, ніж просте товаришування, бо кожна здатна на самопожертву заради іншої. Життя не занадто добре до дівчат, вони змушені брати замовлення на малюнки заради грошей, які потрібно сплачувати за помешкання, їжу та інші людські потреби. Проте їх мізерних заробітків ледве вистачає на те, щоб сплачувати рахунки. Тому тяжка хвороба Джонсі є для дівчат нелегким випробуванням, адже грошей на ліки немає, і немає можливості їх заробити. Джонсі вимушена залишитися без медичної допомоги, віч-на-віч із хворобою, користуючись лише дружньою підтримкою своєї подруги Сью та старого художника Бермана.
Дівчина підтримує подругу і коли та нарешті починає одужувати, розповідає правду про листок за вікном:
«А тепер подивись у вікно, люба, на останній листок плюща. Тебе не дивувало, що він ні разу не затремтів і не колихнувся від вітру? Ах, сонечко, це і є шедевр Бермана, він намалював його тієї ночі, коли впав останній листок».
Образ Сью з твору “Останній листок”
надійна
терпляча
відповідальна
Скласти сенкани на тему : СЬЮ, ДЖОНСІ, БЕРМАН
Тема уроку : О. Генрі. Новела «Останній листок» - гімн людині, котра здатна на самопожертву заради ближнього. Образи дівчат, їх динаміка (Сью, Джонсі). Особливості художньої мови новели, розповідач
Опрацюйте!
Прослухайте аудіокнигу
«Останній листок» аналіз твору (паспорт)
Автор – О.Генрі
Рік видання – 1907. Вперше твір було надруковано у збірці «Палаючий світильник».
Жанр твору – новела
Тема – розповідь про хворобу Джонсі і її одужання
Ідея – готовність до самопожертви в ім’я іншої людини
Головна думка – людина живе, поки вірить у краще, поки жива надія.
Головні герої “Останній листок” – Сью, Джонсі і Берман – стають втіленням кращих людських якостей: любові, турботи, терпіння, вміння пожертвувати собою заради іншого.
Джонсі. Хвора дівчина, зневірена, втомлена.
Сью. Її подруга. Добра і чуйна. Художниця.
Берман. Старий чоловік, зловживає спертним.
Сюжет і композиція
Експозиція – опис кварталу, де поселились герої.
Зав’язка – хвороба Джонсі.
Розвиток дії – догляд Сью за хворою Джонсі.
Кульмінація – картина холодної осінньої негоди уночі.
Розв’язка – одужання Джонсі та смерть художника.
Подруги Сью і Джонсі знімали студію в артистичному кварталі. Джонсі захворіла на пневмонію і їй не хотілося боротися з хворобою.
Вона рахувала листя, яке облітало, і думала, що з останнім листком помре.
Сью розповіла про це Берману, і той сильно розсердився.
Останній лист не хотів облітати, і Джонсі стала одужувати.
Берман захворів і помер, а на стіні залишився намальований ним лист.
Особливості новели «Останній листок»
«Останній листок» — одна з найкращих новел у світовій літературі, присвячених темі відданості людини іншій людині, любові до ближнього. Вона відзначається великою увагою до «маленької людини», порушує проблеми злиденного життя людей мистецтва, боротьби за виживання, взаємопідтримки і самопожертви.
Крім того, новела «Останній листок» вирізняється динамічним сюжетом і зразковою композицією. Автор використав свій улюблений прийом побудови сюжету — несподівана кінцівка, однак цього разу ще й з подвійною розв’язкою. Тобто, ця маленька за обсягом новела має дві сюжетні лінії, одна з яких розповідає про життя і хворобу молодої дівчини Джонсі і її подругу Сью, а друга — про старого художника-невдаху Бермана та його шедевр. Спочатку здається, що головною сюжетною лінією є хвороба дівчини, але насправді це самовідданий вчинок Бермана, на який ніхто не очікував. Обидві сюжетні лінії набувають несподіваного розв’язання в кінці новели, коли стає відомо чим пожертвував старий художник заради порятунку молодої дівчини, яка вже втратила надію на одужання і віру в себе. Ніхто навіть не міг сподіватись, що саме Берман врятує життя Джонсі, ще й втративши своє. Завдяки такому прийому автор тримає читача в напрузі аж до кінця новели. Образ Бермана кардинально змінюється, він виростає в очах читача завдяки вчинку самопожертви, врятувавши життя, створивши свій перший і останній шедевр. Через образ Бермана автор розкриває найкращі риси характеру, притаманні людині, зокрема почуття любові до інших, небайдужість до чужого горя, взаємовиручка.
О. Генрі створив чудовий твір, який вже понад століття не лишає байдужим читача і вражає своєю неповторністю.
Характеристика Бермана
«Старий Берман був художником і жив на першому поверсі під ними. Йому вже перевалило за шістдесят, і борода в нього, як у скульптури Мікеланджело „Мойсей“, кільцями спускалася з його голови сатира на тіло карлика. В мистецтві Берман був невдахою. Сорок років тримав він у руках пензель, але й на крок не наблизився до своєї Музи, щоб хоч торкнутися краю її мантії. Він весь час збирався створити шедевр, але навіть не почав над ним роботи».
Як блискавка у темряві робить видимими певні речі, так і письменник висвітлив найважливішу рису Бермана – людяність, здатність думати про іншого.
О.Генрі не випадково порівнює Бермана з Мойсеєм. Як пророк блукав зі своїм народом 40 років пустелею, так і Берман мріяв створити шедевр – намалювати безсмертну картину.
Негативні риси Бермана:
Типовий невдаха, пияка,бридкий , старий буркотун, приречений ніколи не створити свій шедевр,неохайний, від нього тхне яліцівкою, потворна зовнішність, «пес-охоронець», усе життя витратив на чекання Музи.
Позитивні риси Бермана
Милосердя, доброта, чуйність, співпереживання і щиросердність, уміння розділити чужий біль, вчасно підтримати у важку хвилину, розрадити в горі й біді, гуманний, готовий до самопожертви, небайдужість, співчутливий – найкращі риси людей. Саме таким і був художник – невдаха
Характеристика Джонсі
Джонсі гарно малювала, була досить розумною і працьовитою, але хіба ці якості могли їй допомогти на шляху до повноцінного одужання? Ні, ніяк не могли. Щоб розлучитися з хворобою і одужати, людина повинна володіти силою волі, а ось у Джонсі її, на жаль, практично не було. Вона зневірилася в тому, що зможе одужати, хоч це і залежало цілком виключно від неї самої та від її відношення до свого захворювання. Навіть доктор, який відвідав Джонсі, сказав, що від її настрою залежатиме, виживе вона чи ні.
«- У неї один шанс… ну, скажімо, з десяти,- повідомив він, збиваючи ртуть у термометрі.- І цей шанс полягає в тому, щоб вона хотіла жити. Та коли люди починають діяти в інтересах гробаря, то вся фармакопея — марнота. Ваша маленька подруга вже вирішила, що ніколи не одужає».
Але дівчина не могла вірити у своє одужання, навпаки вона почала думати, що смерть прийде до неї тоді, коли з дерева, яке стоїть за її вікном, опаде останній листок.
«… я хочу побачити, як упаде останній листок. Я стомилася чекати. Стомилася думати. Мені хочеться розслабитись, ні за що не триматися й полетіти — дедалі нижче й нижче — як один з отих нещасних, виснажених листків».
Але час йшов, дерево повністю опало, а один-єдиний листок все продовжував висіти. Нарешті це додало впевненості дівчині, вона стала іншою – вона стала вірити в те, що виживає. Саме тоді Джонсі і одужала, стаючи все міцніше день від дня.
На прикладі Джонсі можна зрозуміти натуру творчої людини, яка потребує підтримки і іноді навіть жертовного душевного лікування. На жаль, ціною порятунку життя Джонсі для Бермана стало його власне життя.
Образ Джонсі
бліда
непорушна, мов статуя
мініатюрна
«недокрів’я»
вполював Пневмонія,
не бажає боротись із хворобою, готова була вмерти
Характеристика Сью
Сью – подруга Джонсі, разом вони знімають кватриру. Сью також художниця, разом з подругою вона ділить свої незгоди та радощі. Їх дружба більша, ніж просте товаришування, бо кожна здатна на самопожертву заради іншої. Життя не занадто добре до дівчат, вони змушені брати замовлення на малюнки заради грошей, які потрібно сплачувати за помешкання, їжу та інші людські потреби. Проте їх мізерних заробітків ледве вистачає на те, щоб сплачувати рахунки. Тому тяжка хвороба Джонсі є для дівчат нелегким випробуванням, адже грошей на ліки немає, і немає можливості їх заробити. Джонсі вимушена залишитися без медичної допомоги, віч-на-віч із хворобою, користуючись лише дружньою підтримкою своєї подруги Сью та старого художника Бермана.
Дівчина підтримує подругу і коли та нарешті починає одужувати, розповідає правду про листок за вікном:
«А тепер подивись у вікно, люба, на останній листок плюща. Тебе не дивувало, що він ні разу не затремтів і не колихнувся від вітру? Ах, сонечко, це і є шедевр Бермана, він намалював його тієї ночі, коли впав останній листок».
Образ Сью з твору “Останній листок”
надійна
терпляча
відповідальна
Створіть кола Вена в робочому зошиті
Тема уроку : Моральні цінності в новелі О. Генрі «Дари волхвів». Біблійні мотиви у творі художні деталі.
Переглянь відеоматеріал буктрейлера
Дізнайтеся більше про життя письменника
“Дари волхвів” аналіз твору
Автор – О.Генрі
Рік написання – 1905
Жанр – оповідання
Тема: розповідь про життя двох закоханих Деллу та Джіма. Подружжя, зовсім не маючи грошей, зробили один одному гідні подарунки на Різдво.
Ідея: у світі немає нічого ціннішого за любов, і ніякі подарунки, навіть найдорожчі, не можуть замінити це почуття.
Герої довели, що, незважаючи на усі труднощі життя, кожен з них піклується в першу чергу про кохану людину, а не про себе. Адже, коли люблять по-справжньому, не думають про себе. Мудрість їхнього вчинку полягає у тому, що кожен з них пожертвував найціннішим, що у нього було, аби його друга половина була щаслива.
Головні герої: Делла і Джім
На думку автора, саме такі люди, як Джім і Делла – наймудріші, тому що вони змогли відмовитися від власного скарбу заради коханого. Деллу найбільше хвилювало, що їй подарувати Джіму, а не що він подарує їй. Обидва герої безкорисливі. І це, на думку О.Генрі, робить їх мудрецями – волхвами.
“Дари волхвів” – це зворушлива розповідь про життя двох закоханих Деллу та Джіма. Подружжя, зовсім не маючи грошей, зробили один одному гідні подарунки на Різдво. Чоловік продає годинник, щоб купити своїй юній дружині набір гребенів для волосся. Однак вона не зможе скористатися подарунком, оскільки продала волосся, щоб, в свою чергу, купити чоловікові ланцюжок для годинника. Але і йому подарунок, на жаль, не знадобиться, раз годинника у нього більше немає.
Незважаючи на таку невдачу з подарунками, Делла і Джім подарували один одному щось більше. Тільки той, хто нічого не жаліє для іншого і готовий віддати усе, щоб подарувати йому радість, і є справжній мудрець, мудрий не розрахунком, а серцем, сповненим любові.
Особливості оповідання “Дари волхвів”
О. Генрі написав оповідання «Дари волхвів» у 1905 році у місті Нью-Йорк
Для свого оповідання «Дари волхвів» автор обрав досить символічну назву з біблійним підтекстом. Волхви ― це мудреці, які прийшли з подарунками привітати Ісуса Христа у день його народження. За переказами їхні дари ― це дорогоцінні пахощі. З цієї події бере свій початок звичай на Різдво дарувати своїм близьким подарунки, що й намагалося зробити молоде подружжя у оповіданні О. Генрі. Обидва герої твору змогли відмовитись кожен від свого скарбу заради коханого. Автор називає їх справжніми мудрецями-волхвами, оскільки їхня мудрість не в матеріальних подарунках, а в їхній любові і відданості один одному, здатності на самопожертву заради кохання.
Також слід зауважити, що цей твір видатного автора має автобіографічні моменти. По-перше, зовнішність героїні оповідання Делли він списав зі своєї коханої дружини Етол. По-друге, у його житті була схожа ситуація. Коли дружина О. Генрі тяжко захворіла, сам він перебував далеко від дому, закордоном, переховуючись від загрози ув’язнення. Не маючи грошей на ліки, за крок до смерті, вона продала свою мережану шаль і купила чоловіку різдвяний подарунок ― золотий ланцюжок для годинника, який вислала йому поштою. Однак такий подарунок дружини вже був нідочого О. Генрі. Отримавши звістку про тяжкий стан коханої дружини, він продав свого годинника і купив білет на поїзд, щоб повернутись до неї і підтримати в тяжку хвилину, попри реальну загрозу потрапити до в’язниці.
«Дари волхвів» стало одним із найкращих і найпопулярніших оповідань О. Генрі. У ньому відчувається душа автора, проглядаються найпоказовіші риси його таланту, воно дарує людям віру в любов.
Тема уроку : Новела як літературний жанр, її характерні ознаки, різновиди.О. Генрі (1862-1910). - майстер новели. «Дари волхвів».
Дорогі діти,навчаємось дистанційно. Бажаю всім плідної праці, міцного здоров’я, гарних успіхів у навчанні!
Записуємо до зошитів число, класна робота, тему уроку
Теорія літератури
Новела - ...( спишіть визначення, яке подане нижче)
Новела (італ. novella, від латин, novellas — новітній) — невеликий за обсягом прозовий твір про незвичайну життєву подію з динамічним, напруженим сюжетом та несподіваним фіналом.
Новелам властиві лаконізм, яскравість і влучність художніх засобів, зведення до мінімуму кількості персонажів. Автори концентрують увагу на змалюванні незвичайних життєвих обставин, в які потрапили головні герої, на висвітленні їхніх настроїв і переживань.
Перегляньте відео урок, тут ви познайомитеся з біографією письменника, визначенням новели, їх різновидом.
Прочитати новелу О. Генрі стор.236– 240, або послухайте аудіокнигу
«Дари волхвів» – це історія про справжні цінності. Волхви – три мудреці, які започаткували звичай дарувати різдвяні подарунки, принісши дари немовляті Ісусу. В цьому оповіданні закохані дарують одне одному подарунки, але нерозсудливо позбуваються своїх найцінніших скарбів, бо люблять одне одного. Попри це, вони є наймудрішими з-поміж усіх людей, котрі отримують чи дарують подарунки. Вони і є волхви.
Зверніть увагу: О.Генрі в кінці оповідання пише, що "я розповів вам нічим не примітну історію про двох дурненьких дітей... які зовсім немудро пожертвували одне для одного найдорожчими своїми скарбами". Але автор, ніби суперечить собі, тому що далі говорить: "до відома мудреців наших днів слід сказати, що з усіх, хто робив подарунки, ці двоє були наймудріші".
Давайте спробуємо з'ясувати: чи були мудрими герої новели Джім і Делла? Хто вони - "двоє дурненьких дітей" або "наймудріші з усіх дарувальників"? Марна або виправдана була жертва героїв? Якщо жертва була не марна, то в чому полягала мудрість їхнього вчинку?
ПОДУМАЙТЕ: на які моральні цінності героїв автор звертає увагу читача?
В чому полягала мудрість їхнього вчинку герої новели Джім і Делла?
Тема уроку : Сторінками життя та творчості Артура Конан Дойла. Музей популярного сищика" доповнить знайомство семикласників з популярним автором детективного жанру та його героєм Шерлоком Холмсом.
1. Опрацювати підручник. Вивчити біографію Рюноске Акутагави та прочитати новелу "Павутинка", виконати вправу
Перегляньте відео.Дайте відповіді в завданні №3 :
Зробити Інстаграм-сторінку Кандати за зразком. Головне - допис філософського змісту про життєвий шлях Кандати. (сфотографувати і прикріпити).
Як заповнити Інстаграм-сторінку?
Пам'ятай, що сторінку веде сам Кандата, тож допис буде писати теж він (а не ти). Допис - це невеличкий твір-роздум (50 слів) про життя Кандати до пекла, про страждання в пеклі, про втрачений шанс - обирай тему. Коментарі під дописом мають бути від героїв новели: Будди чи лотосів, чи інших грішників, можна написати коментар від автора..
Виконайте вправу за посиланням https://learningapps.org/display?v=p2k0m1nx519
Скрін роботи завантажити та надіслати
Виконайте вправу за посиланням https://learningapps.org/display?v=pwqi9anma19
Скрін роботи завантажити та надіслати
Виконайте вправу за посиланням https://learningapps.org/2272274
Скрін роботи завантажити та надіслати
Друже! Вітаю тебе на уроці зарубіжної літератури. Прошу намалювати мені, з яким настроєм ти починаєш роботу.
Як завжди, починаємо урок із літературної 5хвилинки.Чи згодні ви з точкою зору французького байкара:
"Допоки людина любить, вона пробачає" Франсуа Ларошфуко
(Вислови дітей) Я дуже рада, що ви вмієте любити і пробачати. А ще хочеться побажати вам, щоб ви шукали друзів, розмова з якими варта була б читання хорошої книги, і книг, читання яких варте було б розмови з філософом
Давайте пригадаємо, що ми знаємо про Японію? ( хайку, орігамі, банзай...)
Де знаходиться ця країна?
Прочитати теоретичний матеріал у підручнику переказувати прочитане, виписати "цікавинки" у зошит, подивитися відео :
Опрацюйте
Опрацюйте
Дайте відповідь на запитання: Що цікавого ви дізналися про Р. Акатагава?
Виконайте вправу за посиланням https://learningapps.org/11236150
Скрін роботи надіслати
Опрацюйте
Опрацюйте
Всі ми виростаємо на казках і всьому житті, що залишилося, чекаємо дива. Від нашого сприйняття світу залежить, відбудеться воно чи ні. Герберт Уеллс у новелі “Чарівна крамниця” показав нам, як по-різному діти й дорослі бачать і сприймають світ. Доторкнутися до чарівництва вдається не всім, тому що людині необхідна нестримна фантазія, воля від земних турбот і твердого реалізму. Такий погляд на життя зберігають діти (хоча не всі), а дорослі, може, і хотіли б, але не можуть. Уеллс показав нам, що батько Джипа ладен був повірити в дива, але тривога за хлопчика знищила відчуття чарівництва, що пробуджувалось в його душі.
Джип — звичайний хлопчик, тому що: побачивши незвичайну вітрину, взяв батька за палець і потяг до неї. У нього очі розбіглися, побачивши таку кількість чарівних речей. У звичайній крамниці він відразу поспішав до прилавку. Джип був дуже схвильований; дивлячись на чари, щиро захоплювався. Радіє олов’яним солдатикам, грається ними. Джип – вихований хлопчик. Він довірливо і чемно звертався до продавця. А побачивши таку кількість іграшок, був стриманим і не набридав благанням купити щось. «Хлопчик говорив дуже мало, але очі його були промовисті. Багатозначними були і його руки, що тримали біля грудей покупки. Джип стояв невимовно схвильований».
Повернувшись додому, Джип не перестає вірити в дива, і тішиться отриманим подарункам. «Він не був наляканий, не був розгублений; його просто страшенно тішило те, як минув день …» Краса внутрішнього світу Джипа безмежна. Він не лише сам вірить у дива, а й може дарувати їх іншим. Саме Джип є головним героєм, адже завдяки йому: крамниця перестала бути міражем, і батько побачив чари, в які давно перестав вірити.
Батько – це дорослий, який перстав вірити в дива. Він і не думав, що в крамниці може бути стільки чарівних речей. І до всіх чарів він відноситься з недовірою. Це реаліст, який втратив спроможність бачити дива.
Продавець– Він був «дивний, блідий, темноволосий чоловік», мав вуха різного розміру, підборіддя, як носок черевика». – «Дістав у себе з голови скляну кульку». – У продавця в роті появляється то клубок, то кулька, а прейскурант він дістав із-за щоки. – Він, наче фокусник, потримав над вогнем палець, і той перетворився на паличку червоного сургучу. – Перетворився на кролика, тобто продавець робив усе, щоб підтвердити, що це «справжня чарівна крамниця».
У цій фантастичній новелі Г.Уеллс проголошує цінність творчої уяви. Людина повинна бути вільною, мріяти, бути собою, уважав митець. На думку письменника, справжнє життя відбувається лише в глибинах власного «я», здатного творити великі дива. Те, що в людській душі, не менш важливе за світ реальний. Творча уява може змінити все довкола, одухотворити земний світ. У центрі твору — два погляди на світ: творчий (романтичний), здатний зазирнути за видиму площину явища чи предмета, і прагматичний (реалістичний), заснований виключно на розумовому сприйнятті дійсності. Прийом контрасту дає змогу письменникові показати багатий внутрішній світ хлопчика, відкритий для фантазії, і прагматичне, приземлене світовідчуття його батька. Перебуваючи в крамниці, Джип захоплюється дивами, які в ній відбуваються. Вони викликають у його душі яскраві картини. Для нього світ — це щось дивовижне, загадкове й непізнанне. Краса внутрішнього світу Джипа безмежна у своїх проявах. Він здатний не тільки сприймати диво, а й дарувати його іншим. Отже, майбутнє, на думку митця, належить саме таким людям із креативною фантазією й чутливою душею.
Прослухайте скорочено аудіокнигу "Чарівна крамниця"
Виконайте вправу за посиланням https://learningapps.org/3302957
Скрін роботи завантажити та надіслати
Тема уроку : Герберт Джордж Уеллс (1866–1946) - видатний англійський фантаст. Точка зору дорослого і дитини в новелі «Чарівна крамниця». Оповідач твору (батько). Особливості дитячого світу.
ОБОВ'ЯЗКОВО ПРОЧИТАЙТЕ ОПОВІДАННЯ "ЧАРІВНА КРАМНИЦЯ"
Опрацюйте теоретичний матеріал та пройдіть тестування!!!!!
Переглянь презентацію та опрацюй матеріали!!!
Формування вмінь та навичок
♦ Прослідкуйте зміну почуттів батька.
♦ Як змінюється стан хлопчика Джипа?
Головні думки новели Г. Уеллса «Чарівна крамниця».
Уславлює людяність, добро.
Учить любити й шанувати людей, бачити прекрасне у світі.
Закликає вірити в дива, мріяти й думати про краще майбутнє, наближати його своїми добрими справами.
Дайте відповідь на запитання!!!
4.
5.Чи не зіпсує характер дитини батько, який ні в чому не відмовляє синові, купляє усе, що той забажає?
Виконати завдання, розміщені на картках!!!
Прослухайте аудіокнигу
Тема уроку :Есе про важливість емпатії (співпереживання) за змістом новели О. Генрі «Останній листок»
Серед американських та й світових письменників О.Генрі посідає особливе місце. І нічого таємничого у такій популярності творів письменника немає, адже вони випромінюють такий потужний струмінь світла і добра, що навіть не зовсім привабливі персонажі набувають своєрідної чарівливості.
«Люди схожі на вікна. Вони виблискують і сяють, коли світить сонце. Однак, коли настає темрява, їхня справжня краса відкривається завдяки світлу, що йде з середини»
В житті іноді трапляються такі ситуації, коли потрібно зібрати всі сили й волю, щоб подолати певні труднощі. І від вміння людини зібратися залежить її поразка чи перемога. Саме з такими складними обставинами зіткнулися герої новели «Останній листок» О.Генрі.
А вам потрібно написати твір про любов до ближнього, її практичне втілення героями "Останній листок".Дуже б хотіла прочитати ваші думки.
Теми для есе, виберіть ту що вам найбільше до душі. Скидаєте на Всеосвіту фото ваших творів.
Шедевр Бермана, який вчить нас бути милосердним
Виконайте вправу https://learningapps.org/3187186
Скрін роботи завантажити та надіслати
Тема уроку : О. Генрі. Новела «Останній листок» . Специфіка розкриття образу Бермана (непримітна зовнішність, невдаха, найкращий «шедевр» митця). Порівняння образів героїв новел О. Генрі.
Пригадайте! Повторіть!
«Останній листок» аналіз твору (паспорт)
Автор – О.Генрі
Рік видання – 1907. Вперше твір було надруковано у збірці «Палаючий світильник».
Жанр твору – новела
Тема – розповідь про хворобу Джонсі і її одужання
Ідея – готовність до самопожертви в ім’я іншої людини
Головна думка – людина живе, поки вірить у краще, поки жива надія.
Головні герої “Останній листок” – Сью, Джонсі і Берман – стають втіленням кращих людських якостей: любові, турботи, терпіння, вміння пожертвувати собою заради іншого.
Джонсі. Хвора дівчина, зневірена, втомлена.
Сью. Її подруга. Добра і чуйна. Художниця.
Берман. Старий чоловік, зловживає спертним.
Сюжет і композиція
Експозиція – опис кварталу, де поселились герої.
Зав’язка – хвороба Джонсі.
Розвиток дії – догляд Сью за хворою Джонсі.
Кульмінація – картина холодної осінньої негоди уночі.
Розв’язка – одужання Джонсі та смерть художника.
Подруги Сью і Джонсі знімали студію в артистичному кварталі. Джонсі захворіла на пневмонію і їй не хотілося боротися з хворобою.
Вона рахувала листя, яке облітало, і думала, що з останнім листком помре.
Сью розповіла про це Берману, і той сильно розсердився.
Останній лист не хотів облітати, і Джонсі стала одужувати.
Берман захворів і помер, а на стіні залишився намальований ним лист.
Особливості новели «Останній листок»
«Останній листок» — одна з найкращих новел у світовій літературі, присвячених темі відданості людини іншій людині, любові до ближнього. Вона відзначається великою увагою до «маленької людини», порушує проблеми злиденного життя людей мистецтва, боротьби за виживання, взаємопідтримки і самопожертви.
Крім того, новела «Останній листок» вирізняється динамічним сюжетом і зразковою композицією. Автор використав свій улюблений прийом побудови сюжету — несподівана кінцівка, однак цього разу ще й з подвійною розв’язкою. Тобто, ця маленька за обсягом новела має дві сюжетні лінії, одна з яких розповідає про життя і хворобу молодої дівчини Джонсі і її подругу Сью, а друга — про старого художника-невдаху Бермана та його шедевр. Спочатку здається, що головною сюжетною лінією є хвороба дівчини, але насправді це самовідданий вчинок Бермана, на який ніхто не очікував. Обидві сюжетні лінії набувають несподіваного розв’язання в кінці новели, коли стає відомо чим пожертвував старий художник заради порятунку молодої дівчини, яка вже втратила надію на одужання і віру в себе. Ніхто навіть не міг сподіватись, що саме Берман врятує життя Джонсі, ще й втративши своє. Завдяки такому прийому автор тримає читача в напрузі аж до кінця новели. Образ Бермана кардинально змінюється, він виростає в очах читача завдяки вчинку самопожертви, врятувавши життя, створивши свій перший і останній шедевр. Через образ Бермана автор розкриває найкращі риси характеру, притаманні людині, зокрема почуття любові до інших, небайдужість до чужого горя, взаємовиручка.
О. Генрі створив чудовий твір, який вже понад століття не лишає байдужим читача і вражає своєю неповторністю.
Характеристика Бермана
«Старий Берман був художником і жив на першому поверсі під ними. Йому вже перевалило за шістдесят, і борода в нього, як у скульптури Мікеланджело „Мойсей“, кільцями спускалася з його голови сатира на тіло карлика. В мистецтві Берман був невдахою. Сорок років тримав він у руках пензель, але й на крок не наблизився до своєї Музи, щоб хоч торкнутися краю її мантії. Він весь час збирався створити шедевр, але навіть не почав над ним роботи».
Як блискавка у темряві робить видимими певні речі, так і письменник висвітлив найважливішу рису Бермана – людяність, здатність думати про іншого.
О.Генрі не випадково порівнює Бермана з Мойсеєм. Як пророк блукав зі своїм народом 40 років пустелею, так і Берман мріяв створити шедевр – намалювати безсмертну картину.
Негативні риси Бермана:
Типовий невдаха, пияка,бридкий , старий буркотун, приречений ніколи не створити свій шедевр,неохайний, від нього тхне яліцівкою, потворна зовнішність, «пес-охоронець», усе життя витратив на чекання Музи.
Позитивні риси Бермана
Милосердя, доброта, чуйність, співпереживання і щиросердність, уміння розділити чужий біль, вчасно підтримати у важку хвилину, розрадити в горі й біді, гуманний, готовий до самопожертви, небайдужість, співчутливий – найкращі риси людей. Саме таким і був художник – невдаха
Характеристика Джонсі
Джонсі гарно малювала, була досить розумною і працьовитою, але хіба ці якості могли їй допомогти на шляху до повноцінного одужання? Ні, ніяк не могли. Щоб розлучитися з хворобою і одужати, людина повинна володіти силою волі, а ось у Джонсі її, на жаль, практично не було. Вона зневірилася в тому, що зможе одужати, хоч це і залежало цілком виключно від неї самої та від її відношення до свого захворювання. Навіть доктор, який відвідав Джонсі, сказав, що від її настрою залежатиме, виживе вона чи ні.
«- У неї один шанс… ну, скажімо, з десяти,- повідомив він, збиваючи ртуть у термометрі.- І цей шанс полягає в тому, щоб вона хотіла жити. Та коли люди починають діяти в інтересах гробаря, то вся фармакопея — марнота. Ваша маленька подруга вже вирішила, що ніколи не одужає».
Але дівчина не могла вірити у своє одужання, навпаки вона почала думати, що смерть прийде до неї тоді, коли з дерева, яке стоїть за її вікном, опаде останній листок.
«… я хочу побачити, як упаде останній листок. Я стомилася чекати. Стомилася думати. Мені хочеться розслабитись, ні за що не триматися й полетіти — дедалі нижче й нижче — як один з отих нещасних, виснажених листків».
Але час йшов, дерево повністю опало, а один-єдиний листок все продовжував висіти. Нарешті це додало впевненості дівчині, вона стала іншою – вона стала вірити в те, що виживає. Саме тоді Джонсі і одужала, стаючи все міцніше день від дня.
На прикладі Джонсі можна зрозуміти натуру творчої людини, яка потребує підтримки і іноді навіть жертовного душевного лікування. На жаль, ціною порятунку життя Джонсі для Бермана стало його власне життя.
Образ Джонсі
бліда
непорушна, мов статуя
мініатюрна
«недокрів’я»
вполював Пневмонія,
не бажає боротись із хворобою, готова була вмерти
Характеристика Сью
Сью – подруга Джонсі, разом вони знімають кватриру. Сью також художниця, разом з подругою вона ділить свої незгоди та радощі. Їх дружба більша, ніж просте товаришування, бо кожна здатна на самопожертву заради іншої. Життя не занадто добре до дівчат, вони змушені брати замовлення на малюнки заради грошей, які потрібно сплачувати за помешкання, їжу та інші людські потреби. Проте їх мізерних заробітків ледве вистачає на те, щоб сплачувати рахунки. Тому тяжка хвороба Джонсі є для дівчат нелегким випробуванням, адже грошей на ліки немає, і немає можливості їх заробити. Джонсі вимушена залишитися без медичної допомоги, віч-на-віч із хворобою, користуючись лише дружньою підтримкою своєї подруги Сью та старого художника Бермана.
Дівчина підтримує подругу і коли та нарешті починає одужувати, розповідає правду про листок за вікном:
«А тепер подивись у вікно, люба, на останній листок плюща. Тебе не дивувало, що він ні разу не затремтів і не колихнувся від вітру? Ах, сонечко, це і є шедевр Бермана, він намалював його тієї ночі, коли впав останній листок».
Образ Сью з твору “Останній листок”
надійна
терпляча
відповідальна
Скласти сенкани на тему : СЬЮ, ДЖОНСІ, БЕРМАН
Тема уроку : О. Генрі. Новела «Останній листок» - гімн людині, котра здатна на самопожертву заради ближнього. Образи дівчат, їх динаміка (Сью, Джонсі). Особливості художньої мови новели, розповідач
Опрацюйте!
Прослухайте аудіокнигу
«Останній листок» аналіз твору (паспорт)
Автор – О.Генрі
Рік видання – 1907. Вперше твір було надруковано у збірці «Палаючий світильник».
Жанр твору – новела
Тема – розповідь про хворобу Джонсі і її одужання
Ідея – готовність до самопожертви в ім’я іншої людини
Головна думка – людина живе, поки вірить у краще, поки жива надія.
Головні герої “Останній листок” – Сью, Джонсі і Берман – стають втіленням кращих людських якостей: любові, турботи, терпіння, вміння пожертвувати собою заради іншого.
Джонсі. Хвора дівчина, зневірена, втомлена.
Сью. Її подруга. Добра і чуйна. Художниця.
Берман. Старий чоловік, зловживає спертним.
Сюжет і композиція
Експозиція – опис кварталу, де поселились герої.
Зав’язка – хвороба Джонсі.
Розвиток дії – догляд Сью за хворою Джонсі.
Кульмінація – картина холодної осінньої негоди уночі.
Розв’язка – одужання Джонсі та смерть художника.
Подруги Сью і Джонсі знімали студію в артистичному кварталі. Джонсі захворіла на пневмонію і їй не хотілося боротися з хворобою.
Вона рахувала листя, яке облітало, і думала, що з останнім листком помре.
Сью розповіла про це Берману, і той сильно розсердився.
Останній лист не хотів облітати, і Джонсі стала одужувати.
Берман захворів і помер, а на стіні залишився намальований ним лист.
Особливості новели «Останній листок»
«Останній листок» — одна з найкращих новел у світовій літературі, присвячених темі відданості людини іншій людині, любові до ближнього. Вона відзначається великою увагою до «маленької людини», порушує проблеми злиденного життя людей мистецтва, боротьби за виживання, взаємопідтримки і самопожертви.
Крім того, новела «Останній листок» вирізняється динамічним сюжетом і зразковою композицією. Автор використав свій улюблений прийом побудови сюжету — несподівана кінцівка, однак цього разу ще й з подвійною розв’язкою. Тобто, ця маленька за обсягом новела має дві сюжетні лінії, одна з яких розповідає про життя і хворобу молодої дівчини Джонсі і її подругу Сью, а друга — про старого художника-невдаху Бермана та його шедевр. Спочатку здається, що головною сюжетною лінією є хвороба дівчини, але насправді це самовідданий вчинок Бермана, на який ніхто не очікував. Обидві сюжетні лінії набувають несподіваного розв’язання в кінці новели, коли стає відомо чим пожертвував старий художник заради порятунку молодої дівчини, яка вже втратила надію на одужання і віру в себе. Ніхто навіть не міг сподіватись, що саме Берман врятує життя Джонсі, ще й втративши своє. Завдяки такому прийому автор тримає читача в напрузі аж до кінця новели. Образ Бермана кардинально змінюється, він виростає в очах читача завдяки вчинку самопожертви, врятувавши життя, створивши свій перший і останній шедевр. Через образ Бермана автор розкриває найкращі риси характеру, притаманні людині, зокрема почуття любові до інших, небайдужість до чужого горя, взаємовиручка.
О. Генрі створив чудовий твір, який вже понад століття не лишає байдужим читача і вражає своєю неповторністю.
Характеристика Бермана
«Старий Берман був художником і жив на першому поверсі під ними. Йому вже перевалило за шістдесят, і борода в нього, як у скульптури Мікеланджело „Мойсей“, кільцями спускалася з його голови сатира на тіло карлика. В мистецтві Берман був невдахою. Сорок років тримав він у руках пензель, але й на крок не наблизився до своєї Музи, щоб хоч торкнутися краю її мантії. Він весь час збирався створити шедевр, але навіть не почав над ним роботи».
Як блискавка у темряві робить видимими певні речі, так і письменник висвітлив найважливішу рису Бермана – людяність, здатність думати про іншого.
О.Генрі не випадково порівнює Бермана з Мойсеєм. Як пророк блукав зі своїм народом 40 років пустелею, так і Берман мріяв створити шедевр – намалювати безсмертну картину.
Негативні риси Бермана:
Типовий невдаха, пияка,бридкий , старий буркотун, приречений ніколи не створити свій шедевр,неохайний, від нього тхне яліцівкою, потворна зовнішність, «пес-охоронець», усе життя витратив на чекання Музи.
Позитивні риси Бермана
Милосердя, доброта, чуйність, співпереживання і щиросердність, уміння розділити чужий біль, вчасно підтримати у важку хвилину, розрадити в горі й біді, гуманний, готовий до самопожертви, небайдужість, співчутливий – найкращі риси людей. Саме таким і був художник – невдаха
Характеристика Джонсі
Джонсі гарно малювала, була досить розумною і працьовитою, але хіба ці якості могли їй допомогти на шляху до повноцінного одужання? Ні, ніяк не могли. Щоб розлучитися з хворобою і одужати, людина повинна володіти силою волі, а ось у Джонсі її, на жаль, практично не було. Вона зневірилася в тому, що зможе одужати, хоч це і залежало цілком виключно від неї самої та від її відношення до свого захворювання. Навіть доктор, який відвідав Джонсі, сказав, що від її настрою залежатиме, виживе вона чи ні.
«- У неї один шанс… ну, скажімо, з десяти,- повідомив він, збиваючи ртуть у термометрі.- І цей шанс полягає в тому, щоб вона хотіла жити. Та коли люди починають діяти в інтересах гробаря, то вся фармакопея — марнота. Ваша маленька подруга вже вирішила, що ніколи не одужає».
Але дівчина не могла вірити у своє одужання, навпаки вона почала думати, що смерть прийде до неї тоді, коли з дерева, яке стоїть за її вікном, опаде останній листок.
«… я хочу побачити, як упаде останній листок. Я стомилася чекати. Стомилася думати. Мені хочеться розслабитись, ні за що не триматися й полетіти — дедалі нижче й нижче — як один з отих нещасних, виснажених листків».
Але час йшов, дерево повністю опало, а один-єдиний листок все продовжував висіти. Нарешті це додало впевненості дівчині, вона стала іншою – вона стала вірити в те, що виживає. Саме тоді Джонсі і одужала, стаючи все міцніше день від дня.
На прикладі Джонсі можна зрозуміти натуру творчої людини, яка потребує підтримки і іноді навіть жертовного душевного лікування. На жаль, ціною порятунку життя Джонсі для Бермана стало його власне життя.
Образ Джонсі
бліда
непорушна, мов статуя
мініатюрна
«недокрів’я»
вполював Пневмонія,
не бажає боротись із хворобою, готова була вмерти
Характеристика Сью
Сью – подруга Джонсі, разом вони знімають кватриру. Сью також художниця, разом з подругою вона ділить свої незгоди та радощі. Їх дружба більша, ніж просте товаришування, бо кожна здатна на самопожертву заради іншої. Життя не занадто добре до дівчат, вони змушені брати замовлення на малюнки заради грошей, які потрібно сплачувати за помешкання, їжу та інші людські потреби. Проте їх мізерних заробітків ледве вистачає на те, щоб сплачувати рахунки. Тому тяжка хвороба Джонсі є для дівчат нелегким випробуванням, адже грошей на ліки немає, і немає можливості їх заробити. Джонсі вимушена залишитися без медичної допомоги, віч-на-віч із хворобою, користуючись лише дружньою підтримкою своєї подруги Сью та старого художника Бермана.
Дівчина підтримує подругу і коли та нарешті починає одужувати, розповідає правду про листок за вікном:
«А тепер подивись у вікно, люба, на останній листок плюща. Тебе не дивувало, що він ні разу не затремтів і не колихнувся від вітру? Ах, сонечко, це і є шедевр Бермана, він намалював його тієї ночі, коли впав останній листок».
Образ Сью з твору “Останній листок”
надійна
терпляча
відповідальна
Створіть кола Вена в робочому зошиті
Тема уроку : Моральні цінності в новелі О. Генрі «Дари волхвів». Біблійні мотиви у творі художні деталі.
Переглянь відеоматеріал буктрейлера
Дізнайтеся більше про життя письменника
“Дари волхвів” аналіз твору
Автор – О.Генрі
Рік написання – 1905
Жанр – оповідання
Тема: розповідь про життя двох закоханих Деллу та Джіма. Подружжя, зовсім не маючи грошей, зробили один одному гідні подарунки на Різдво.
Ідея: у світі немає нічого ціннішого за любов, і ніякі подарунки, навіть найдорожчі, не можуть замінити це почуття.
Герої довели, що, незважаючи на усі труднощі життя, кожен з них піклується в першу чергу про кохану людину, а не про себе. Адже, коли люблять по-справжньому, не думають про себе. Мудрість їхнього вчинку полягає у тому, що кожен з них пожертвував найціннішим, що у нього було, аби його друга половина була щаслива.
Головні герої: Делла і Джім
На думку автора, саме такі люди, як Джім і Делла – наймудріші, тому що вони змогли відмовитися від власного скарбу заради коханого. Деллу найбільше хвилювало, що їй подарувати Джіму, а не що він подарує їй. Обидва герої безкорисливі. І це, на думку О.Генрі, робить їх мудрецями – волхвами.
“Дари волхвів” – це зворушлива розповідь про життя двох закоханих Деллу та Джіма. Подружжя, зовсім не маючи грошей, зробили один одному гідні подарунки на Різдво. Чоловік продає годинник, щоб купити своїй юній дружині набір гребенів для волосся. Однак вона не зможе скористатися подарунком, оскільки продала волосся, щоб, в свою чергу, купити чоловікові ланцюжок для годинника. Але і йому подарунок, на жаль, не знадобиться, раз годинника у нього більше немає.
Незважаючи на таку невдачу з подарунками, Делла і Джім подарували один одному щось більше. Тільки той, хто нічого не жаліє для іншого і готовий віддати усе, щоб подарувати йому радість, і є справжній мудрець, мудрий не розрахунком, а серцем, сповненим любові.
Особливості оповідання “Дари волхвів”
О. Генрі написав оповідання «Дари волхвів» у 1905 році у місті Нью-Йорк
Для свого оповідання «Дари волхвів» автор обрав досить символічну назву з біблійним підтекстом. Волхви ― це мудреці, які прийшли з подарунками привітати Ісуса Христа у день його народження. За переказами їхні дари ― це дорогоцінні пахощі. З цієї події бере свій початок звичай на Різдво дарувати своїм близьким подарунки, що й намагалося зробити молоде подружжя у оповіданні О. Генрі. Обидва герої твору змогли відмовитись кожен від свого скарбу заради коханого. Автор називає їх справжніми мудрецями-волхвами, оскільки їхня мудрість не в матеріальних подарунках, а в їхній любові і відданості один одному, здатності на самопожертву заради кохання.
Також слід зауважити, що цей твір видатного автора має автобіографічні моменти. По-перше, зовнішність героїні оповідання Делли він списав зі своєї коханої дружини Етол. По-друге, у його житті була схожа ситуація. Коли дружина О. Генрі тяжко захворіла, сам він перебував далеко від дому, закордоном, переховуючись від загрози ув’язнення. Не маючи грошей на ліки, за крок до смерті, вона продала свою мережану шаль і купила чоловіку різдвяний подарунок ― золотий ланцюжок для годинника, який вислала йому поштою. Однак такий подарунок дружини вже був нідочого О. Генрі. Отримавши звістку про тяжкий стан коханої дружини, він продав свого годинника і купив білет на поїзд, щоб повернутись до неї і підтримати в тяжку хвилину, попри реальну загрозу потрапити до в’язниці.
«Дари волхвів» стало одним із найкращих і найпопулярніших оповідань О. Генрі. У ньому відчувається душа автора, проглядаються найпоказовіші риси його таланту, воно дарує людям віру в любов.
Тема уроку : Новела як літературний жанр, її характерні ознаки, різновиди.О. Генрі (1862-1910). - майстер новели. «Дари волхвів».
Дорогі діти,навчаємось дистанційно. Бажаю всім плідної праці, міцного здоров’я, гарних успіхів у навчанні!
Записуємо до зошитів число, класна робота, тему уроку
Теорія літератури
Новела - ...( спишіть визначення, яке подане нижче)
Новела (італ. novella, від латин, novellas — новітній) — невеликий за обсягом прозовий твір про незвичайну життєву подію з динамічним, напруженим сюжетом та несподіваним фіналом.
Новелам властиві лаконізм, яскравість і влучність художніх засобів, зведення до мінімуму кількості персонажів. Автори концентрують увагу на змалюванні незвичайних життєвих обставин, в які потрапили головні герої, на висвітленні їхніх настроїв і переживань.
Перегляньте відео урок, тут ви познайомитеся з біографією письменника, визначенням новели, їх різновидом.
Прочитати новелу О. Генрі стор.236– 240, або послухайте аудіокнигу
«Дари волхвів» – це історія про справжні цінності. Волхви – три мудреці, які започаткували звичай дарувати різдвяні подарунки, принісши дари немовляті Ісусу. В цьому оповіданні закохані дарують одне одному подарунки, але нерозсудливо позбуваються своїх найцінніших скарбів, бо люблять одне одного. Попри це, вони є наймудрішими з-поміж усіх людей, котрі отримують чи дарують подарунки. Вони і є волхви.
Зверніть увагу: О.Генрі в кінці оповідання пише, що "я розповів вам нічим не примітну історію про двох дурненьких дітей... які зовсім немудро пожертвували одне для одного найдорожчими своїми скарбами". Але автор, ніби суперечить собі, тому що далі говорить: "до відома мудреців наших днів слід сказати, що з усіх, хто робив подарунки, ці двоє були наймудріші".
Давайте спробуємо з'ясувати: чи були мудрими герої новели Джім і Делла? Хто вони - "двоє дурненьких дітей" або "наймудріші з усіх дарувальників"? Марна або виправдана була жертва героїв? Якщо жертва була не марна, то в чому полягала мудрість їхнього вчинку?
ПОДУМАЙТЕ: на які моральні цінності героїв автор звертає увагу читача?
В чому полягала мудрість їхнього вчинку герої новели Джім і Делла?
Тема уроку : Сторінками життя та творчості Артура Конан Дойла. Музей популярного сищика" доповнить знайомство семикласників з популярним автором детективного жанру та його героєм Шерлоком Холмсом.
Опрацюйте!
Пригадайте біографію А.К.Дойла
Віртуальна подорож до музею Шерлока Холмса
Фото виконаноної роботи в зошиті надіслати
Намалювати малюнок на тему "Шерлок Холмс"Фото роботи завантажити та надіслати
Тема уроку : Доктор Ватсон як оповідач. Різні точки зору на події як художній прийом створення атмосфери таємничості
Опрацюйте!
Пригадайте біографію А.К.Дойла
Віртуальна подорож до музею Шерлока Холмса
Фото виконаноної роботи в зошиті надіслати
Намалювати малюнок на тему "Шерлок Холмс"Фото роботи завантажити та надіслати
Автор використовує різні точки зору на одну й ту саму подію чи факт. Через оповідача – доктора Ватсона – письменник повідомляє читачам про всі подробиці, пов'язані зі злочином чи таємницею, але їх може з'єднати в одне ціле тільки інтелект Шерлока Холмса, котрий робить на підставі побаченого й почутого обґрунтовані висновки.
Шерлок Холмс – одна з найяскравіших постатей детективного жанру. Він присвятив своє життя приватному розшуку, розкрив більше тисячі справ, допоміг багатьом жителям Англії, врятував не одне життя. Це унікальна та глибоко захоплююча людина, яка вражає читачів своїм грізним інтелектом, універсальністю, рідкісною спостережливістю, даром емпатії та неймовірною здатністю завжди перемагати в будь-якій конфронтації. Він володіє унікальними природними даними: гострим розумом, залізною логікою, здатністю аналізувати і зіставляти факти, робити висновки, встановлювати логічний ланцюжок подій, враховувати психологічні фактори. Зазвичай логічні ланцюжки, які будують дослідники, зазвичай настільки прості, що читачі, які щоразу підходять до вирішення, мимоволі дивуються, що подібні висновки зробити неможливо.
Пригадайте! Опрацюйте відеоматеріал
Опрацюйте!
Виконайте завдання
Відповідь запишіть
Опрацюйте!
Біографія доктор Ватсон
Джон Хеміш Ватсон (Вотсон) народився у 1852 році. Через два роки родина переїжджає до однієї з Британських колоній — Австралії. 1865 року Ватсони повертаються до Англії, де хлопець відвідує Веллінгтон-Коледж у Гемпширі. Згодом Хеміш Ватсон вирішує стати хірургом. У 1872 році Джон Ватсон вступає до Лондонського університету. Працює в лікарні св. Варфоломія. 1878 року Дж. Х. Ватсон отримує ранг доктора медичних наук. Як військовий лікар вирушає до Індії. У 1880 р. бере участь у Майвандській битві, де був поранений. На кораблі, який віз товари, доктор Ватсон пливе до Англії. Дорогою додому він захворів на черевний тиф. Врешті-решт повертається до Лондона.
У 1881 році доктору Ватсону, який тоді шукав пристойне житло, містер Стемфорд, з яким Джон познайомився на війні, рекомендує орендувати квартиру на Бейкер-стріт, 221-б, де мешкав містер Шерлок Холмс. Пізніше знайомство з Холмсом Ватсон опише в повісті «Етюд у багряних тонах». 1883 року доктор Ватсон допомагає розплутати детективу справу під назвою «Пістрява стрічка». Через рік доктор Ватсон вирушає до Америки, де закохується та сватається до Констанції Адамс.
1886 року доктор Ватсон повертається до Лондона й одружується на Констанції. Також Ватсон допомагає Холмсу у справі «Берилова діадема». В грудні 1887 помирає його дружина. Щоб хоч якось вгамувати в собі біль втрати рідної людини, Ватсон повертається жити до свого найкращого друга на Бейкер-стріт, 221-б. Того ж року Ватсон видає повість «Етюд у багряних тонах». Наступного 1888 р. доктор Дж. Х. Ватсон допомагає Холмсу в серії розслідувань. В цьому ж році помирає його брат Генрі Ватсон. Під час справи під назвою «Знак чотирьох» Джон закохується в клієнтку Шерлока Холмса міс Мері Морстен, на якій дещо пізніше одружується.
У 1891 та 1892 рр. видає декілька оповідань про свої пригоди з Шерлоком Холмсом. Невдовзі на Ватсона очікує страшне горе: його друга дружина помирає. 1894 року Ватсон знову повертається на Бейкер-стріт, а також друкує оповідання та повісті. 1902 року переселяється та втретє одружується. До 1913 року публікує нові оповідання. В 1914 році доктор Ватсон допомагає Холмсу в їхній останній справі «Його останній уклін», в якій вони зловили німецького шпигуна.
До кінця життя Ватсон публікував пригоди, які йому довелося пережити. В 1929 році він помер.
В повісті «Етюд в багряних тонах» зустрічається повне ім'я супутника Холмса Джон Х. Ватсон. З деяких інших оповідань можна зробити висновок, що його звали Джон Хеміш Ватсон (Вотсон). Зокрема, в оповіданні «Людина з розсіченою губою» його жінка називає його Джеймс (а «Хеміш» — шотландський варіант цього імені)[1].
Характеристика :
Ватсон описується в книжці як типовий англієць Вікторіанської епохи. Він скромний, розумний та мужній. Поступово він багато чого навчився в Шерлока Холмса і добре опанував дедуктивний метод.
Доктор Ватсон вправно стріляв, був надзвичайно глибоко обізнаний у медицині, літературі, філософії, політиці. Улюбленим револьвером Ватсона був армійський Webley Mk VI.
Голоні герої оповідань
Герой Конан Дойла – єдиний літературний персонаж від часів Діккенса, що міцно увійшов у життя і мову народу – наголошував сучасник автора, відомий письменник Гілберт Честертон. Артур Конан Дойл, на той час уже визнаний майстер пригодницького жанру, славнозвісний «творець Шерлока Холмса», зізнався у зверненні до читачів: «Я не хочу бути невдячним Холмсові. Для мене він безперечно залишився добрим другом». І справді, художній хист і фантазія письменника незмінно дивували прихильників його таланту. Як і раніше, для самітника з Бейкер-стріт – спостережливого детектива-аматора Шерлока Холмса, що не знає собі рівних в умінні розплутати найскладнішу загадку, ключем до розгадки стає найменша дрібничка: щербинка на поруччі моста, друкарська помилка в газетному оголошенні, номер театрального квитка.
ШЕРЛОК ХОЛМС. Як справжній літературний герой своїм народженням я зобов’язаний фантазії сера А.К.Дойля. Уславлений детектив і джентльмен, я не залишився в боргу і щедро віддячив своєму творцеві: з робив його всесвітньо відомим.
Що робилося в книжкових магазинах, коли з явилася повість, де героєм був я.! Довжелезні черги, хвилювання, чи всім вистачить книжок… Пізніше твори про мене вийшли окремим виданням – «Пригоди Шерлока Холмса». Оповідання про мене друкував журнал «Стендмегезін». За угодою А.К.Дойл мав регулярно подавати туди цікаві історії з мого життя. Але сер Артур – людина самостійно, волелюбна: він не хотів залежати ні від журналу, ні від мене і, як повідомляв у листі, вирішив убити свого набридлого героя, який відволікав його від важливішого. В оповіданні «Остання справа Холмса» (1893) жахливий злочинець професор Моріарті власними руками обірвав моє життя. А.К.Дойл вільно зітхнув.
Але мене вже безтямно полюбили читачі, й мій творець не зміг подолати їхню волю. Адже одразу по моїй смерті на вулицях Лондона з явилися натовпи з траурними пов язками та транспарантами «Конан Дойл – убивця» Вони йшли вулицями міста й оплакували мене як національного героя. До друкарні «Стендмегезін» було відправлено вінок, на адресу Дойла надходили листи з проханням «переглянути « мою долю. І йому залишалося одне – писати «Повернення Шерлока Холмса». Адже сама королева Вікторія клопотала про мене перед непохитним автором знаменитих книг! Гадаю, у моєму характеру найважливіше те, що я вмію передбачати злочин і запобігти йому. Ви запитуєте, який у мене характер? Я людина непосидюча, рухлива, без цікавої справи мені нудно. Без діла буваю похмурим, вередливим. Гроші, розкіш мені байдужі., але обожнюю музику, граю на скрипці».
ВАТСОН, Переглядаючи записи, які я вів протягом останніх восьми років, досліджуючи методи свого друга, а їх понад сімдесят, бачу серед них багато трагічних, кілька кумедних, чимало дивних, але не можу нарвати бодай одного банального, бо Холмс ніколи не брався за розслідування, якщо справа не обіцяла чогось надзвичайного, навіть фантастичного, а гроші його не цікавили.
У мого друга Холмса були прототипи. Я визнаю, що його образ збірний. Письменник об єднав риси людей, яких добре знав у студентські роки: професора Резерфорда, братів Бейлі та Баді. Всі вони були яскравими особистостями, відзначалися сміливістю, кмітливістю, були цілком віддані меті життя і мало переймалися своїм побутом.
Розв’язання кримінальних загадок «Елементарно, Ватсон».
Випадок у зоопарку
Міркуючи, чим зайнятись у вихідний, Ватсон раптом згадав, що давно не був у зоопарку. «В дитинство впадаю», - з усмішкою подумав він уже по дорозі.
Але провести приємно час не видалося. У зоопарку була метушня: у якоїсь дами зникла сумка. Точніше, її вкрали, – леді навіть бачила спину злочинця, який утікав.
Далеко втекти він не міг – усі виходи закрили, швидко прибула поліція і почали перевіряти територію. Лікар у цей час уважно спостерігав за тваринами – врешті - решт, він прийшов саме для цього. Ось кумедні мавпи граються, їдять банани; службовець простягає величезному носорогу ковбасу на паличці; страус ходить по клітці туди-сюди…
Стоп… Якась думка промайнула у Ватсона, і він побіг до поліцейського. – Інспекторе! Крикнув лікар, - швидше сюди, я знаю, хто злочинець.
Завдання: хто ж злочинець?
Розбита ваза
На світанку до Ватсона прийшов давній приятель містер Кас Терлі.
- Ватсоне, - розпочав він. – Я сьогодні не спав цілу ніч. Маргарет поїхала до нашої дочки і має повернутися увечері. А тут такий сюрприз – розбита її улюблена кришталева ваза! Моєї провини в цьому немає. Я сідав вечеряти, коли почув стукіт і дзвін скалок у спальні. Побіг туди і встиг помітити якогось чоловіка, який вистрибнув через вікно. Я побіг за ним. Але вечорами вже холодно, скло в моїх окулярах миттєво спітніло, і поки я протирав їх, незнайомець встиг утекти. Відшукай його, Ватсоне, бо як я поясню Маргарет?
- Друже мій, хіба можна так боятися дружини? Ти ж уже сивий джентльмен, а не хлопчисько. З ким не трапляється? Упевнений, Маргарет не буде довго сердитися на тебе.
Запитання: чому лікар зразу зрозумів, що злочинець вигаданий?
Культурний вплив образів дуже великий. У середньому кожен п’ятий британець вважає, що Шерлок Холмс реально існував. Не викликає сумніву і літературне життя доктора Ватсона. Класичний детективний дует Холмс – Ватсон ще багато століть буде надихати режисерів, майстрів пензля, слова, мистецтва в цілому. Серед кращих акторів, які грали Шерлока Холмса і Доктора Ватсона є Василь Ливанов та Віталій Соломін. Сама королева Англії вручила їм нагороду. До речі, є у Дойла оповідання про Шерлока Холмса, у якому події відбуваються в Україні, у м. Одеса. Називається «Справа Трептова».
Тема уроку : Артур Конан Дойл. Іронічне зображення пристрасті людини до легкого збагачення в оповіданні «Спілка рудих». Особливості сюжету і композиції оповідання.
Автор популярних детективів Артуром Конан-Дойлом.
Переглянь презентацію та зроби нотатки в робочий зошит (1-2 сторінки)
50 цікавих фактів про Артура Конан Дойла
1. Артур Конан Дойл — знаменитий англійський письменник.
Народився він 22 травня 1859 року в Единбурзі.
2. Артур Конан Дойл (1859-1930) був не тільки письменником, але і поетом, лікарем, політиком і сценаристом.
3. Артур Конан Дойл написав безліч творів.
4. Але найбільшу популярність йому принесли книги про знаменитого детектива Шерлока Холмса. Цими детективами досі зачитуються люди у всьому світі.
5. Перу Дойла належать 60 оповідань і дві літературні композиції про Шерлока Холмса, по всій ймовірності, самому знаменитому героєві англійської літератури.
6. Твори, написані Конан Дойлем. відносяться до жанру готичної літератури.
7. Коли Артур був маленьким, мати часто розповідала йому безліч захоплюючих історій. За словами письменника, вони стали для нього одними з найяскравіших дитячих спогадів.
8. Батько Артура Конан Дойля зловживав спиртними напоями і відрізнявся неадекватною поведінкою. Пізніше його довелося насильно відправити до психіатричної лікарні, де він провів решту життя.
9. Але у Артура були заможні родичі, вони допомогли йому отримати престижну освіту в єзуїтському коледжі.
10. Крім того, що Артур навчався в Стоунихерст-коледжі (графство Ланкашир), він вивчав медицину в Единбурзькому університеті. 1
11. У 1881 році він став доктором медицини, практикував в Англії, а коли закінчив аспірантуру у Відні, Конан Дойл вирішив спеціалізуватися в галузі офтальмології.
12. Письменник балотувався у парламент два рази. Конан Дойл балотувався (представником юніоністської партії) один раз в Единбурзі (в 1900 році ) і один раз в Бордер Бергс (в 1906 році). Незважаючи на респектабельний рейтинг обидва рази він не був обраний.
13. Навчаючись у коледжі з релігійним ухилом, Артур Конан Дойл розвинув в собі ненависть до расовим і релігійним забобонам. Крім цього він критично відгукувався про будь-які тілесні покарання, які практикувалися в той час.
14. Професор Моріарті – противник Шерлока Холмса, був названий так на честь братів Моріарті, які в школі постійно дражнили і жартували над Артуром.
15. Сучасники стверджували, що Артур Конан Дойл відрізнявся ввічливістю і ввічливістю з людьми, особливо з жінками.
16. У числі найулюбленіших письменників Артура Конана Дойля були Майн Рід, Джордж Мередіт і Роберт Льюїс Стівенсон. Але найбільше йому подобалося творчість Вальтера Скотта.
17. Відомо, що письменник насправді попрацював сищиком. Вивчивши справу про людину, якого звинувачували у вбивстві чужої худоби, йому вдалося виявити нові докази і домогтися перегляду справи.
18. Поліція взяла багато криміналістичні методи, які були описані в книгах Артура Конана Дойля. Наприклад, дослідження недопалків і попелу, а також пошук доказів за допомогою лупи.
19. Пристрасть до детективам у Дойля розвинулася після прочитання книги «Золотий жук», написаної Едгаром По.
20. Перший свій твір Дойл опублікував в університетському журналі.
21. Перший твір, який приніс йому успіх, «Етюд у багряних тонах» було опубліковано в 1887 році.
22. Своїм найкращим твором Дойл вважав «Білий загін», у якому описувалися події колоніальної Великобританії.
23. До моменту написання «Собаки Баскервілів» в 1900 році, Артур Конан Дойл був найбільш оплачуваним в світі автором.
24. В сім’ї Дойлов існував неймовірний культ предків — дворян з давнього родоводу, нараховує шість століть. Серед них — королі Генріх ІІІ і Едуард ІІІ.
25. Конан Дойль — один з улюблених багатьма письменників. Його розповіді затягують відразу: дуже цікаво стежити за тим, як Шерлок Холмс помічає найменші деталі і на них будує логічні висновки, можна скласти цілу картотеку дедуктивного методу Великого Сищика.
26. Конан Дойл був дуже спостережливим людиною, і багато риси великого англійського детектива запозичив у свого університетського професора Джозефа Белла, який умів ставити діагноз за зовнішнім виглядом пацієнта.
З ДРУЖИНОЮ ЛУЇЗОЮ І ДІТЬМИ
27. У 1893 році, коли письменник разом з дружиною відправляється на відпочинок в Швейцарії і відвідує Райхенбахский водоспад, він приймає рішення покінчити з цим набридливим героєм. «Подумую вбити Холмса, нарешті, і зав’язати з цим. Він відволікає мої думки від кращих речей».
28. До того ж його охоплювали амбіції написати великий історичний роман, йому хотілося писати в стилі Вальтера Скотта і створити великий твір літератури. У результаті, двадцять тисяч передплатників відмовилися від підписки на журнал «Стренд».
29. Більше того — величезні натовпи народу з гаслами «Поверніть нам Холмса!» щодня збиралися навколо офісу редакції. Дойлу почали телефонувати невідомі з прямими погрозами: якщо Шерлок Холмс не воскресне з мертвих, його безсердечний творець найближчим часом відправиться слідом за ним. А всі клерки Лондона з нагоди смерті сищика демонстративно вбралися в жалобу.
30. Однак, останньою краплею для автора стало лист королеви (за іншою версією — короля). За непідтвердженими чутками, вона написала Конан Дойла, що смерть Шерлока Холмса — лише хитрий хід сищика. У підсумку письменнику довелося «воскресити» персонажа. А вже у 1900-му вийшла «Собака Баскервілів».
31. Його герой, як і раніше «живий»: він став почесним членом Королівського товариства хімії, а завдяки кінематографістам Холмс обзавівся будинком в Лондоні і дружиною, пам’ятником, численними фан-клубами… Його навіть прийняли в почесні члени Королівського товариства хімії. До Холмса такої честі удостоювалися лише лауреати Нобелівської премії, а крім того інші знаменитості світу науки і бізнесу. Церемонія нагородження проходила в офіційній резиденції сищика за адресою: Лондон, Бейкер-стріт, 221b.
32. Про Дойле відгукувалися як про людину з найвищими моральними підвалинами. Сучасники вважали Конан Дойла «найдосконалішим втіленням джентльмена» — у поводженні з людьми різних станів, особливо з жінками.
33. Його називали «великим акумулятором ідей». Дойл був першим, хто запропонував побудувати тунель під Ла-Маншем, щоб з’єднати Британію та Францію.
34. Артур Конан Дойл є винахідником надувних рятувальних плотів і бронежилетів.
35. Літератор був випробувачем одного з перших моделей мотоцикла.
36. Він брав участь у створенні плавучих хв і камуфляжних сіток для гарматних розрахунків.
37. Конан Дойл був відправлений в окопи під час Першої світової війни. Після відрядження на британський, французький і італійський фронти, Конан Дойл повернувся з багатьма ідеями. В результаті, персонал ВМС був обладнаний рятувальними жилетами, а солдати піхоти отримали плоскі каски.
38. Конан Дойл плавав корабельним лікарем на китобійний судні, полював на тюленів в Гренландії, служив на суховантажі біля берегів Західної Африки.
39. В період англо-бурської війни, що розгорілася в Африці, Артур Конан Дойл брав участь у боях, а також служив польовим лікарем.
40. Конан Дойл прищепив Швейцарії гірські лижі, був одним з перших організаторів авторалі.
41. Конан Дойл захоплювався багатьма видами спорту, був відмінним більярдистом. Він грав у гольф, крикет, грав на банджо.
42. Артур Конан Дойл був футболістом. Протягом 1880-х років письменник грав в якості воротаря аматорської Портсмутської футбольної асоціації. Щоправда, під псевдонімом Сміт.
43. Конан Дойл був велетнем з потужним торсом і біцепсами культуриста, володів неймовірною силою — навіть у літньому віці міг підняти, тримаючи за край стовбура, з рушниці в руці.
44. З не меншим ентузіазмом Конан Дойл вивчав окультні науки, вивчав проблеми такого поняття, як «життя після смерті». У 1887 році Артур Конан Дойл був присвячений до масонської ложі «Фенікс».
45. Конан Дойл вірив у надприродні сили та був учасником різних спіритичних ритуалів.
46. Конан Дойл помер 7 липня 1930 року. Він втратив свідомість у своєму саду, тримаючись за серце, однією рукою тримаючи квітку в інший. Його останні слова були призначені його дружині. «Ти чудова», — прошепотів він їй. У Швейцарії в честь нього названа площа.
47. За вагомий внесок у розвиток літератури класика удостоїли дворянства і зарахували до лицарів.
48. Розповіді письменники екранізували багато разів. Кращим з Холмсів в світі одностайно визнаний Василь Ліванов. Російський актор був нагороджений орденом Британської імперії за «кращого детектива». Фотографія Василя Ліванова висить на першому поверсі знаменитого будинку на Бейкер-стріт.
49. Архів письменника — двадцять величезних ящиків — досі майже не опублікований. І можна тільки гадати, про що писали сера Артура Уїнстон Черчілль, Теодор і Франклін Рузвельти, англійський король Едуард VII.
50. Створений Конан Дойлем образ Шерлока Холмса так само безсмертний, як Гуллівер Джонатана Свіфта, Робінзон Крузо Даніеля Дефо, Олівер Твіст Чарльза Діккенса та інші.
1. Артур Конан Дойл — знаменитий англійський письменник.
Народився він 22 травня 1859 року в Единбурзі.
2. Артур Конан Дойл (1859-1930) був не тільки письменником, але і поетом, лікарем, політиком і сценаристом.
3. Артур Конан Дойл написав безліч творів.
4. Але найбільшу популярність йому принесли книги про знаменитого детектива Шерлока Холмса. Цими детективами досі зачитуються люди у всьому світі.
5. Перу Дойла належать 60 оповідань і дві літературні композиції про Шерлока Холмса, по всій ймовірності, самому знаменитому героєві англійської літератури.
6. Твори, написані Конан Дойлем. відносяться до жанру готичної літератури.
7. Коли Артур був маленьким, мати часто розповідала йому безліч захоплюючих історій. За словами письменника, вони стали для нього одними з найяскравіших дитячих спогадів.
8. Батько Артура Конан Дойля зловживав спиртними напоями і відрізнявся неадекватною поведінкою. Пізніше його довелося насильно відправити до психіатричної лікарні, де він провів решту життя.
9. Але у Артура були заможні родичі, вони допомогли йому отримати престижну освіту в єзуїтському коледжі.
10. Крім того, що Артур навчався в Стоунихерст-коледжі (графство Ланкашир), він вивчав медицину в Единбурзькому університеті. 1
11. У 1881 році він став доктором медицини, практикував в Англії, а коли закінчив аспірантуру у Відні, Конан Дойл вирішив спеціалізуватися в галузі офтальмології.
12. Письменник балотувався у парламент два рази. Конан Дойл балотувався (представником юніоністської партії) один раз в Единбурзі (в 1900 році ) і один раз в Бордер Бергс (в 1906 році). Незважаючи на респектабельний рейтинг обидва рази він не був обраний.
13. Навчаючись у коледжі з релігійним ухилом, Артур Конан Дойл розвинув в собі ненависть до расовим і релігійним забобонам. Крім цього він критично відгукувався про будь-які тілесні покарання, які практикувалися в той час.
14. Професор Моріарті – противник Шерлока Холмса, був названий так на честь братів Моріарті, які в школі постійно дражнили і жартували над Артуром.
15. Сучасники стверджували, що Артур Конан Дойл відрізнявся ввічливістю і ввічливістю з людьми, особливо з жінками.
16. У числі найулюбленіших письменників Артура Конана Дойля були Майн Рід, Джордж Мередіт і Роберт Льюїс Стівенсон. Але найбільше йому подобалося творчість Вальтера Скотта.
17. Відомо, що письменник насправді попрацював сищиком. Вивчивши справу про людину, якого звинувачували у вбивстві чужої худоби, йому вдалося виявити нові докази і домогтися перегляду справи.
18. Поліція взяла багато криміналістичні методи, які були описані в книгах Артура Конана Дойля. Наприклад, дослідження недопалків і попелу, а також пошук доказів за допомогою лупи.
19. Пристрасть до детективам у Дойля розвинулася після прочитання книги «Золотий жук», написаної Едгаром По.
20. Перший свій твір Дойл опублікував в університетському журналі.
21. Перший твір, який приніс йому успіх, «Етюд у багряних тонах» було опубліковано в 1887 році.
22. Своїм найкращим твором Дойл вважав «Білий загін», у якому описувалися події колоніальної Великобританії.
23. До моменту написання «Собаки Баскервілів» в 1900 році, Артур Конан Дойл був найбільш оплачуваним в світі автором.
24. В сім’ї Дойлов існував неймовірний культ предків — дворян з давнього родоводу, нараховує шість століть. Серед них — королі Генріх ІІІ і Едуард ІІІ.
25. Конан Дойль — один з улюблених багатьма письменників. Його розповіді затягують відразу: дуже цікаво стежити за тим, як Шерлок Холмс помічає найменші деталі і на них будує логічні висновки, можна скласти цілу картотеку дедуктивного методу Великого Сищика.
26. Конан Дойл був дуже спостережливим людиною, і багато риси великого англійського детектива запозичив у свого університетського професора Джозефа Белла, який умів ставити діагноз за зовнішнім виглядом пацієнта.
З ДРУЖИНОЮ ЛУЇЗОЮ І ДІТЬМИ
27. У 1893 році, коли письменник разом з дружиною відправляється на відпочинок в Швейцарії і відвідує Райхенбахский водоспад, він приймає рішення покінчити з цим набридливим героєм. «Подумую вбити Холмса, нарешті, і зав’язати з цим. Він відволікає мої думки від кращих речей».
28. До того ж його охоплювали амбіції написати великий історичний роман, йому хотілося писати в стилі Вальтера Скотта і створити великий твір літератури. У результаті, двадцять тисяч передплатників відмовилися від підписки на журнал «Стренд».
29. Більше того — величезні натовпи народу з гаслами «Поверніть нам Холмса!» щодня збиралися навколо офісу редакції. Дойлу почали телефонувати невідомі з прямими погрозами: якщо Шерлок Холмс не воскресне з мертвих, його безсердечний творець найближчим часом відправиться слідом за ним. А всі клерки Лондона з нагоди смерті сищика демонстративно вбралися в жалобу.
30. Однак, останньою краплею для автора стало лист королеви (за іншою версією — короля). За непідтвердженими чутками, вона написала Конан Дойла, що смерть Шерлока Холмса — лише хитрий хід сищика. У підсумку письменнику довелося «воскресити» персонажа. А вже у 1900-му вийшла «Собака Баскервілів».
31. Його герой, як і раніше «живий»: він став почесним членом Королівського товариства хімії, а завдяки кінематографістам Холмс обзавівся будинком в Лондоні і дружиною, пам’ятником, численними фан-клубами… Його навіть прийняли в почесні члени Королівського товариства хімії. До Холмса такої честі удостоювалися лише лауреати Нобелівської премії, а крім того інші знаменитості світу науки і бізнесу. Церемонія нагородження проходила в офіційній резиденції сищика за адресою: Лондон, Бейкер-стріт, 221b.
32. Про Дойле відгукувалися як про людину з найвищими моральними підвалинами. Сучасники вважали Конан Дойла «найдосконалішим втіленням джентльмена» — у поводженні з людьми різних станів, особливо з жінками.
33. Його називали «великим акумулятором ідей». Дойл був першим, хто запропонував побудувати тунель під Ла-Маншем, щоб з’єднати Британію та Францію.
34. Артур Конан Дойл є винахідником надувних рятувальних плотів і бронежилетів.
35. Літератор був випробувачем одного з перших моделей мотоцикла.
36. Він брав участь у створенні плавучих хв і камуфляжних сіток для гарматних розрахунків.
37. Конан Дойл був відправлений в окопи під час Першої світової війни. Після відрядження на британський, французький і італійський фронти, Конан Дойл повернувся з багатьма ідеями. В результаті, персонал ВМС був обладнаний рятувальними жилетами, а солдати піхоти отримали плоскі каски.
38. Конан Дойл плавав корабельним лікарем на китобійний судні, полював на тюленів в Гренландії, служив на суховантажі біля берегів Західної Африки.
39. В період англо-бурської війни, що розгорілася в Африці, Артур Конан Дойл брав участь у боях, а також служив польовим лікарем.
40. Конан Дойл прищепив Швейцарії гірські лижі, був одним з перших організаторів авторалі.
41. Конан Дойл захоплювався багатьма видами спорту, був відмінним більярдистом. Він грав у гольф, крикет, грав на банджо.
42. Артур Конан Дойл був футболістом. Протягом 1880-х років письменник грав в якості воротаря аматорської Портсмутської футбольної асоціації. Щоправда, під псевдонімом Сміт.
43. Конан Дойл був велетнем з потужним торсом і біцепсами культуриста, володів неймовірною силою — навіть у літньому віці міг підняти, тримаючи за край стовбура, з рушниці в руці.
44. З не меншим ентузіазмом Конан Дойл вивчав окультні науки, вивчав проблеми такого поняття, як «життя після смерті». У 1887 році Артур Конан Дойл був присвячений до масонської ложі «Фенікс».
45. Конан Дойл вірив у надприродні сили та був учасником різних спіритичних ритуалів.
46. Конан Дойл помер 7 липня 1930 року. Він втратив свідомість у своєму саду, тримаючись за серце, однією рукою тримаючи квітку в інший. Його останні слова були призначені його дружині. «Ти чудова», — прошепотів він їй. У Швейцарії в честь нього названа площа.
47. За вагомий внесок у розвиток літератури класика удостоїли дворянства і зарахували до лицарів.
48. Розповіді письменники екранізували багато разів. Кращим з Холмсів в світі одностайно визнаний Василь Ліванов. Російський актор був нагороджений орденом Британської імперії за «кращого детектива». Фотографія Василя Ліванова висить на першому поверсі знаменитого будинку на Бейкер-стріт.
49. Архів письменника — двадцять величезних ящиків — досі майже не опублікований. І можна тільки гадати, про що писали сера Артура Уїнстон Черчілль, Теодор і Франклін Рузвельти, англійський король Едуард VII.
50. Створений Конан Дойлем образ Шерлока Холмса так само безсмертний, як Гуллівер Джонатана Свіфта, Робінзон Крузо Даніеля Дефо, Олівер Твіст Чарльза Діккенса та інші.
Кросенс складено з метою перевірки засвоєних і набутих знань з теорії уроку. Дидактичний матеріал допоможе перевірити знання за асоціативними картинками кросенса по темі "Артур Конан Дойл".
Переглянь картинки та дай стислу відповідь:
"Що заховано під кожним з 9-ти зображень?"
О Шерлоку Великий! Як хочеться нам
Твої пригоди ділити,
І тих таємниць, розплутать клубок,
Яких, крім тебе, нікому не розкрити.
В наш вік тривожний ти радість несеш
Хлопчині, що марить тобою,
І старцю, який зустрівши тебе,
Знов молодіє душею.
О Шерлоку, тобі ми співаєм хвалу,
Хай слава твоя не боїться віків,
Улюблений, мудрий, безстрашний герой
З Британських сивих берегів.
Гімн прихильників Холмса.
Переглянь картинки та дай стислу відповідь:
"Що заховано під кожним з 9-ти зображень?"
О Шерлоку Великий! Як хочеться нам
Твої пригоди ділити,
І тих таємниць, розплутать клубок,
Яких, крім тебе, нікому не розкрити.
В наш вік тривожний ти радість несеш
Хлопчині, що марить тобою,
І старцю, який зустрівши тебе,
Знов молодіє душею.
О Шерлоку, тобі ми співаєм хвалу,
Хай слава твоя не боїться віків,
Улюблений, мудрий, безстрашний герой
З Британських сивих берегів.
Гімн прихильників Холмса.
«Розподіліть речі».
1. Картотека, хімічні препарати, люлька. (речі, що належали Шерлоку Холмс. Картотека допомагала йому в розслідуваннях, там він записував усі відомості про розслідуваний злочин. Хімічні реактиви використовував для дослідів. Люльку палив, коли обдумував ту чи іншу справу).
2. Чорнило, перо, папір, енциклопедія. (речі, що їх використовував містер Джейбез Вілсон з оповідання «Спілка рудих». Він переписував Британську енциклопедію. Для цієї безглуздої роботи його найняли, щоб він не заважав робити підкоп).
Спілка рудих (Уривки)
Перед читанням. Читаючи оповідання, знайдіть приклади іронічного зображення пристрасті людини до легкого збагачення.
** Якось завітавши до Шерлока Холмса, доктор Вотсон застав у нього містера Вілсона — огрядного літнього джентльмена з вогняно-рудим волоссям. Щоб ознайомити знаменитого сищика зі своєю справою, цей пан приніс газету, у якій було надруковано оголошення:
«Спілка рудих
У рахунок посмертного дару покійного Ієзекіїля Гопкінса з Лебанова, штат Пенсільванія, США, відкрито ще одну вакансію, на яку має право член Спілки; платня чотири фунти на тиждень за суто номінальну службу. Кожний чоловік з рудою чуприною віком понад двадцять один рік, здоровий тілом і духом, може бути прийнятий до Спілки. Звертатись особисто в понеділок об одинадцятій годині в контору Спілки, Фліт-стріт, Попс-корт, 7». **
— Що це, хай йому всячина, може означати? — вигукнув я, прочитавши дивне оголошення двічі.
Холмс задоволено захихотів і аж засовався у своєму кріслі — ознака того, що в нього піднесений настрій.
— Не дуже ординарне оголошення, еге ж? — спитав він. — А тепер, містере Вілсоне, поверніться назад і розкажіть про себе, про свою домівку і той вплив, який це оголошення справило на ваше життя. А ви, докторе, зверніть увагу, що це за газета і за яке число.
— Це «Морнінг кронікл» за двадцять восьме квітня тисяча вісімсот дев’яностого року. Рівно два місяці тому.
— Чудово. Далі, містере Вілсоне.
— Ну, я вже казав вам, містере Холмсе, — мовив Джейбез Вілсон, витираючи з лоба піт, — що маю невеличку позичкову касу на майдані Кобург, неподалік Сіті. Діло не дуже велике, і останніми роками я ледве заробляв собі на прожиття. Колись я мав двох помічників, але зараз — лише одного; мені було б важко і одному платити, але він згодився працювати за половину платні, аби вивчити справу.
— А як звуть цього послужливого юнака? — спитав Шерлок Холмс.
— Вінсент Сполдінг, і він давно вже не юнак. Важко сказати, скільки йому років. Вправнішого помічника, містере Холмсе, годі й шукати. Я чудово розумію — він міг би влаштуватися набагато краще і заробляти вдвічі більше від того, що я йому плачу. Але, кінець кінцем, як він задоволений, то нащо мені підказувати йому такі думки?
— Справді, нащо? Вам дуже поталанило, бо ж у вас працює службовець, якому ви платите значно менше, ніж платять за таку роботу деінде. А серед службовців у наш час це рідко кому трапляється побачити. Як на мене, ваш помічник — ще більш незвичайне явище, ніж саме оголошення.
— О, він має й свої вади, — промовив містер Вілсон. — Я ще не бачив такого завзятого фотографа. Клацає фотоапаратом, коли слід би було набиратися розуму, а потім ховається в підвал, наче кріль у нору, і проявляє знімки. Оце основна його вада, але в цілому працівник він добрячий. Не зіпсований.
— Отже, він і зараз у вас?
— Так, сер. Він і чотирнадцятирічна дівчина, що варить їсти, як уміє, та прибирає. Оце й усі, хто зі мною живе, бо я вдівець, а дітей у мене немає. Ми всі троє живемо тихо, сер, під своїм дахом, податки платимо — та й годі. А оголошення вибило нас із колії. Сьогодні минуло рівно вісім тижнів з того дня, коли ось із цією газетою в руці до мене ввійшов Сполдінг і сказав:
«Який жаль, містере Вілсоне, що Господь Бог не створив мене рудим».
«Чому?» — спитав я.
«Та тому, — відказав він, — що в Спілці рудих є вакансія. Той, хто її посяде, ніби спадщину дістане. У них, здається, вакансій більше, ніж людей, і члени правління сушать собі голови, придумуючи, що робити з грішми. Якби моя чуприна змінила колір, це тепленьке місце неодмінно було б моє».
«А що це за Спілка?» — спитав я. Розумієте, містере Холмсе, я великий сидень, і оскільки клієнтів не шукаю — вони самі приходять до мене, — часом цілими тижнями не переступаю порога своєї домівки. Тим-то не дуже й знаю, що відбувається в світі, і завжди радий послухати новини.
«Невже ви ніколи не чули про Спілку рудих?» — спитав Сполдінг, широко відкриваючи очі.
«Ніколи».
«Це дивно, бо ви — один з тих, хто має право посісти вакансію в цій Спілці».
«А чого варта ця вакансія?»
«О, двох сотень фунтів на рік, але робота не бий лежачого і не заважає займатися іншими справами».
Ну, ясна річ, від такої новини я нашорошив вуха — адже моє підприємство кілька років давало мені наймізерніший прибуток, і зайвих двісті фунтів дуже б мені придалися.
«Розкажіть мені про цю Спілку все, що знаєте», — попросив я.
«Як ви самі бачите, — промовив Сполдінг, показуючи мені оголошення, — Спілка має вакансію, а тут є й адреса, куди ви можете звернутися по подробиці. Як я зрозумів, Спілку заснував американський мільйонер Ієзекіїль Гопкінс, великий дивак. Сам він був рудий-рудісінький і тому дуже приязно ставився до всіх рудих. Коли ж Гопкінс помер, з’ясувалося, що всю величезну спадщину він залишив у руках своїх повірених, доручивши їм використовувати проценти для забезпечення тепленькими місцями людей з рудим волоссям. Платять чудово, а роботи майже ніякої».
«Але ж рудочубих мільйони, — зауважив я, — і кожний захоче посісти таке місце».
«Не так уже їх і багато, як вам здається, — відповів він. — Ви ж бачите, в оголошенні запрошуються самі лондонці, причому лише дорослі. Цей американець народився в Лондоні і виїхав з нього аж у юності, тож йому й закортіло зробити для цього міста щось приємне. Крім того, я чув, що до Спілки рудих нема чого звертатися тим, у кого чуприна ясно-руда, темно-руда чи ще якась, а не по-справжньому яскраво-сяюче- вогненно-руда. Коли ви хочете спробувати, містере Вілсоне, вам треба піти до їхньої контори, хоч і навряд чи варто відволікатися від свого діла заради кількох сотень фунтів». (...)
** У супроводі помічника містер Вілсон вирушив за вказаною в оголошенні адресою, але, побачивши, що конкурентів зібралося аж надто багато, вирішив відступитися. Тимчасом Сполдінг був налаштований на боротьбу, тож допоміг йому пробитися крізь натовп до контори.
Після успішної співбесіди Вілсон отримав вакансію. Відтак за солідну платню щодня з ранку до обіду він мав сидіти в конторі, переписуючи «Британську енциклопедію». Виходити в робочий час категорично заборонялося. Містер Вілсон побоювався, що за такою чудовою посадою приховується шахрайство, але помічник розвіяв його сумніви.
Щодня містер Джейбез Вілсон старанно переписував енциклопедичні статті. А за два місяці, прийшовши на службу, побачив на зачинених дверях контори оголошення про те, що Спілку рудих розпущено. Усі його намагання з’ясувати, що сталося, не мали жодного результату. Саме тому містер Вілсон вирішив звернутися по допомогу до Шерлока Холмса. Сищик погодився розслідувати
цю дивну справу. **
— Ми спробуємо все з’ясувати. Та спершу кілька запитань, містере Вілсоне. Оцей ваш помічник, який звернув вашу увагу на оголошення, скільки він у вас до того служив?
— Десь із місяць.
— Як ви його знайшли?
— Він прийшов за оголошенням.
— Він був єдиний претендент?
— Ні, їх з’явилося з дюжину.
— Чому ви взяли саме його?
— Бо він був моторний і заправив недорого.
— Половину платні?
— Так.
— Який він із себе, цей Вінсент Сполдінг?
— Невеличкий на зріст, кремезний, моторний, на обличчі ні бороди, ні вусів, хоч йому вже під тридцять. На лобі — біла пляма від кислоти.
Холмс випростався на своєму стільці, надзвичайно схвильований.
— Я так і думав, — сказав він. — Чи не помітили ви в нього у вухах дірочок для сережок?
— Помітив, сер. Він сказав, що їх проколола циганка, коли він був іще хлопцем.
— Гм! — промовив Холмс, розслабившись і поринувши у свої думки. — Він і досі у вас?
— Так, сер, я оце тільки недавно його бачив.
— А як він займався вашими справами, коли вас не було?
— Не можу поскаржитися, сер. Та зранку роботи в моїй касі не дуже багато.
— Чудово, містере Вілсоне. За день чи два я матиму задоволення повідомити вас, якої я думки про цю подію. Сьогодні субота, і я сподіваюсь, що в понеділок ми все закінчимо.
— Ну, — сказав Холмс, коли наш відвідувач пішов. — Що ви про це думаєте?
— Нічого не думаю, — щиро признався я. — Неймовірно таємнича справа.
— Ну, найбільш химерні речі виявляються найменш таємничими, — зауважив Холмс. — Саме банальні, безбарвні злочини розгадати буває найважче, так само як упізнати людину, що її обличчя нічим не вирізняється. Але із цим випадком я мушу діяти негайно.
— А що ви збираєтесь робити? — спитав я.
— Курити, — відповів Холмс. — Завдання на три люльки. Прошу вас 09? не обзиватися до мене хвилин із п’ятдесят. (...)
Коли визначений час сплив, Холмс запропонував Вотсону поїхати на вулицю, де знаходилася позичкова каса містера Вілсона.
Нарешті біля позичкової каси він двічі чи тричі щосили вдарив по бруківці своєю палицею, далі підійшов до дверей і постукав. Двері відчинив жвавий, чисто поголений молодик і запросив Холмса увійти.
— Дякую, — відповів Холмс, — але я хотів лише спитати вас, як пройти звідси на Стренд.
— На третьому перехресті праворуч, на четвертому ліворуч, — швидко відповів помічник Джейбеза Вілсона, зачиняючи двері.
— Моторний хлопець, моторний, — зауважив Холмс, коли ми подалися геть. — Щодо моторності, то він, на мою думку, посідає четверте місце в Лондоні, а щодо хоробрості, то може сміливо претендувати на третє. Я чув про нього раніше.
— Очевидно, — сказав я, — помічник містера Вілсона дуже багато важить у цій таємниці зі Спілкою рудих. Я певен, ви спитали дорогу тільки для того, щоб подивитись на нього.
— Не на нього.
— А на що ж?
— На коліна його штанів.
— I що ж ви побачили?
— Те, на що й сподівався.
— Нащо ви стукали в бруківку?
— Любий докторе, зараз треба спостерігати, а не розмовляти. Ми — розвідники у ворожій країні. Ми вже дещо знаємо про Сакс-Кобургсквер. Ходімо тепер досліджувати стежку з другого її боку. (.)
— Дайте мені роздивитися, — промовив Холмс, зупиняючись на розі й уважно дивлячись уздовж вулиці. — Я повинен запам’ятати, у якому порядку стоять тут будинки. (...) Ну, докторе, ми своє зробили, тепер можна трохи й розважитись. (...)
Мій друг кохався в музиці і був не лише добрим виконавцем, але й неабияким композитором. (. )
У його незвичайній вдачі повсякчас проявлялась двоїста природа цієї людини, і я часто думав, що дивовижна точність та проникливість народилась у ньому в боротьбі з поетичним, схильним до споглядання життєвим началом. Він легко переходив від цілковитої розслабленості до всепереможної енергійності. (...) Побачивши його того вечора на концерті в Сент-Джеймс-холі, коли він поринув у світ музики, я відчув, що для тих, на кого він вийшов полювати,
настають скрутні часи.
— Ви, докторе, певно, хочете йти додому, — зауважив він, коли ми вийшли на вулицю.
Ви, докторе, певно, хочете йти додому, — зауважив він, коли ми вийшли на вулицю.
— Безперечно, куди ж іще.
— А я повинен зробити одну справу, вона забере в мене кілька годин. На Кобург-сквері затівається щось серйозне.
— Серйозне?
— Там готується великий злочин, але я впевнений, що ми встигнемо перешкодити йому. Щоправда, сьогодні субота, і це значно ускладнює справу. Мені потрібна буде ваша допомога.
— О котрій годині?
— Не раніше як о десятій.
— Я буду на Бейкер-стріт о десятій.
— Дуже добре. Але слухайте, докторе, справа небезпечна. Будьте ласкаві, покладіть у кишеню свій револьвер.
Він помахав мені рукою, рвучко повернувся і зник у натовпі. (...)
Була чверть на десяту, коли я вийшов з дому. Я проминув Гайд-парк, потім Оксфорд-стріт і опинився на Бейкер-стріт. Біля під’їзду Холмсо- вого помешкання стояли два кеби1. (...)
— От ми й зібралися! — сказав Холмс, застібаючи ґудзики своєї горохового кольору куртки й беручи з полиці важкий мисливський хлист. — Вотсоне, ви, здається, знайомі з містером Джонсом із Скотленд-Ярду? Дозвольте представити вас містерові Меріуезеру, який має взяти участь у сьогоднішньому нічному поході. (...)
Ваша ставка, містере Меріуезере, у цій грі — тридцять тисяч фунтів, а ваша, Джонсе, — це людина, яку ви хочете схопити.
— Авжеж, Джон Клей — це вбивця, злодій, фальшивомонетник і зломщик, — сказав Джонс. — Він ще молодий, містере Меріуезере, але вже неперевершений у своїй професії, і на жодного іншого злочинця в Лондоні я не надів би наручників так охоче, як на нього. Він дивовижна людина, цей молодий Джон Клей. Його дід був герцог, а сам він учився в Ітоні і в Оксфорді. Мозок його так само вправний, як і пальці, і хоч ми на кожному кроці натрапляємо на сліди його дій, проте не знаємо, де шукати його самого. Одного тижня він здійснює крадіжку зі зломом у Шотландії, іншого — збирає гроші на будівництво дитячого притулку в Корнуелі. Я вже кілька років ганяюсь за ним, а ще й разу його не бачив.
— Сьогодні я матиму приємність представити його вам. Я також мав одну чи дві невеличкі справи з містером Джоном Клеєм і згодний з вами — він неперевершений у своїй професії. Проте вже початок на одинадцяту, і нам час вирушати. Ви вдвох сідайте в перший кеб, а ми з Вотсоном поїдемо за вами слідом.
Під час нашої тривалої поїздки Шерлок Холмс був не дуже балакучий і, відкинувшись на спинку сидіння, мугикав почуті на концерті мелодії. Ми довго котили безкінечним лабіринтом освітлених газовими ліхтарями вулиць, поки нарешті дістались до Фарінгдон-стріт.
— Тепер уже близько, — зауважив мій друг. — Цей Меріуезер — директор банку, він особисто зацікавлений у сьогоднішній справі. Я подумав, що нам незле буде мати коло себе і Джонса. Він непоганий хлопець, хоч і зовсім непридатний до своєї роботи. Але в нього є одна позитивна риса: він хоробрий, як бульдог, і чіпкий, як рак, коли вже хтось потрапить йому до рук. Ну, от ми й приїхали, нас уже чекають.
^ Кеби зупинилися біля банку, яким керував містер Меріуезер. Через бічні двері товариство спустилося в підвал будівлі. Холмс попросив супутників поводитися якомога тихіше, щоб не сполохати злочинців... ^
— Це через наше французьке золото, — пошепки мовив голова. — Нас уже кілька разів попереджали, що його можуть спробувати вкрасти.
— Французьке золото?
— Так. Кілька місяців тому в нас виникла потреба зміцнити свої ресурси, і ми із цією метою позичили у французького банку тридцять тисяч наполеондорів. Згодом стало відомо, що ми навіть не розпакували грошей і що вони лежать у нас у підвалі. У ящику, на якому я сиджу, — дві тисячі наполеондорів, перекладених свинцевою фольгою. Наш запас золотих зливків зараз набагато більший, ніж прийнято тримати в одному відділенні, і члени правління виявляють із цього приводу неабиякі побоювання.
— До того ж вельми обґрунтовані, — зауважив Холмс. — Ну, а тепер час трохи підготуватися. На мою думку, десь за годину настане вирішальний момент у всій цій справі. (. )
Холмс зачинив дверцята ліхтаря, і ми поринули в суцільну темряву — таку чорну, якої раніше я ніколи не бачив. (...)
Раптом моє око вловило проблиск світла. Спершу це була всього лише тьмяна цяточка на камінній підлозі. Далі вона видовжилась і перетворилася на жовту смужку, потім несподівано й безшумно утворилася щілина і з’явилася рука — біла, майже жіноча рука, яка ніби щось шукала в колі світла. З хвилину або й більше рука, карлючачи пальці, стирчала з підлоги. Потім вона так само раптово зникла, і знову все потонуло в мороці, світилася тільки, як і перше, тьмяна цяточка, що позначала щілину між плитами підлоги.
Проте світло зникло лише на мить. З різким скреготом одна із широких кам’яних плит відсунулась набік. Утворився широкий квадратний отвір, з якого заструменіло світло ліхтаря. Звідти визирнуло чисто виголене, схвильоване обличчя. За мить незнайомий уже був коло отвору і тяг нагору свого спільника, теж маленького та гнучкого, з блідим обличчям і кучмою яскраво-рудого волосся.
— Шлях вільний, — прошепотів він. — Ти взяв мішки й зубило? О, чорт! Стрибай, Арчі, стрибай, а я їх затримаю!
Шерлок Холмс рвонув уперед і вхопив пришельця за комір. Другий пірнув назад у нору — тільки піджак затріщав, коли Джонс учепився йому в поли. У світлі ліхтаря блиснуло дуло револьвера, але хлист Холмса опустився на руку, що його тримала, і зброя з брязкотом упала на камінну підлогу.
— Марні зусилля, Джоне Клею, — чемно промовив Холмс, — у вас немає ніяких шансів.
— Бачу, — відповів той з граничним спокоєм. — Але в мого напарника все гаразд, хоч ви й відірвали йому полу піджака.
— Біля дверей його чекає аж троє, — скептично зауважив Холмс.
— Ого! Ви, бачу, продумали все до дрібниць. Мушу поздоровити вас.
— А я вас, — відповів Холмс. — Ваша вигадка з рудим волоссям — нова і надзвичайно вдала.
— Зараз побачиш свого напарника, — проказав Джонс. — По норах він лазить вправніше, ніж я. Ну, давай надіну тобі браслети.
— Прошу, не торкайтеся мене своїми брудними руками, — мовив наш бранець, коли на його зап’ястках клацнули наручники. — Вам, мабуть, невідомо, що в моїх жилах тече герцогська кров.
— Гаразд, — відповів Джонс, витріщивши очі й хихикаючи. — Так от, будьте ласкаві, сер, пройти нагору, там ми подамо вам кеб, щоб одвезти вашу вельможність у поліцію.
— Оце вже краще, — спокійно мовив Джон Клей.
Він зробив нам трьом загальний уклін і незворушно подався геть у супроводі детектива.
— Містере Холмсе, — сказав Меріуезер, коли ми рушили з підвалу слідом за ними, — я навіть не знаю, як наш банк може віддячити вам чи винагородити вас. Немає сумніву, ви запобігли, придушили в зародку одну з найреальніших з усіх мені відомих спроб пограбувати банк.
— У мене були свої власні невеличкі рахунки з містером Джоном Клеєм, — зауважив Холмс. — На цю справу я трохи витратився і, сподіваюсь, банк відшкодує збитки. По суті ж — я вже дістав цілком достатню винагороду, бо мав нагоду взяти участь у єдиній у своєму роді справі й почути дивовижну розповідь про Спілку рудих.
— Розумієте, Вотсоне, — почав Холмс, коли ми сиділи вранці на Бейкер-стріт, — від самого початку було зрозуміло, що оголошення в газеті про Спілку рудих і переписування «Британської енциклопедії» мало єдину можливу мету — щодня на кілька годин усувати з дому нашого не надто розумного лихваря. ІІІлях, яким цього досягнуто, дивний, але вигадати щось краще справді важко. Спосіб досягти мети, безперечно, підказаний винахідливому розумові Клея кольором волосся його підручного. Чотири фунти на тиждень — це проста принада, на яку спіймався Вілсон, та й що вони для них важили, коли гра йшла на тисячі! Вони дають у газеті оголошення, один шахрай тимчасово наймає помешкання для контори, другий — підохочує свого хазяїна спробувати щастя, і обидва забезпечують собі можливість щодня користатися з його відсутності. Почувши про помічника, який найнявся за половину платні, я зразу збагнув, що в нього є на це поважні причини.
— Але як ви вгадали, що то за причини?
— Якби в домі була жінка, я запідозрив би звичайнісіньку інтрижку. Проте підстав для цього не виявилося. Діло в нашого клієнта невеличке, та й удома немає нічого, що могло б виправдати такі складні приготування й такі витрати. Отже, їх цікавило щось поза межами будинку. Але що? I тут я згадав про любов помічника до фотографії і про те, що він постійно сидить у підвалі. Підвал! Ось де кінчик провідної нитки! Потім я навів довідки про цього помічника рудого і з’ясував, що мені доведеться мати справу з найбільш зухвалим й відважним злочинцем у всьому Лондоні. Авжеж, він щось робив у підвалі — багато годин на день протягом кількох місяців.
Що б це могло кінець кінцем означати? Додуматись можна було лише до одного: він робив підземний хід у якусь іншу будівлю.
Отаких висновків я дійшов, коли ми подалися глянути на місце подій. Я здивував вас, постукавши палицею по бруківці. Це я дізнався, у який бік робиться підкоп — перед будинком чи позаду. Перед будинком його не було. Тоді я подзвонив, — як і сподівався, двері відчинив помічник. У нас із ним траплялися сутички, але в очі один одного ми ще не бачили. Та я не дивився на його обличчя. Коліна його штанів — ось що цікавило мене. Ви, мабуть, і самі помітили, які вони в нього зношені, м’яті, брудні. Вони свідчили про довгі години копання. Залишилося з’ясувати одне: куди вони підкопуються.
Завернувши за ріг, я побачив, що міський і приміський банки стоять впритул до контори нашого друга, і зрозумів: загадку розгадано.
Ви поїхали після концерту додому, а я відвідав спершу Скотленд-Ярд, а потім голову правління банку. Результати ви бачили.
— А як ви здогадалися, що вони спробують пограбувати банк саме цієї ночі? — спитав я.
— Коли вони закрили свою контору Спілки рудих, це означало — їм уже байдуже, дома містер Джейбез Вілсон чи ні, іншими словами — вони закінчили підкоп. До того ж для них було важливо використати його чимшвидше, бо підкоп могли виявити, а золото вивезти. Найзручніший день для них — субота, бо це давало їм для втечі аж два дні. Із цих міркувань я й припустив, що вони з’являться сьогодні вночі.
— Ви міркували бездоганно! — захоплено гукнув я.
— Цей випадок урятував мене від нудьги, — сказав Холмс, позіхаючи. — Та леле, я знову відчуваю, як вона огортає мене! Усе моє життя — безперервне зусилля врятуватися від банальної одноманітності існування. А отакі маленькі загадки допомагають мені в цьому. (...)
Переклад М. Дмитренка
Допомога учню
Доведіть, що Артур Конан Дойл використав іронічність як один із головних художніх засобів у створенні оповідання «Спілка рудих». Яку мету, по-вашому, він цим переслідував? (Іронія допомогла Конан Дойлу глибоко проникнути в психологію жадібної людини, пристрасть до легкого збагачення якої може стати предметом маніпуляцій геніального злочинця. Безглуздість і простота справи, як це видавалося на перший погляд, ускладнили розслідування Шерлока Холмса, але водночас змусили його розум працювати на повну силу, щоб знешкодити злочинний задум Джона Клея.)
1. Картотека, хімічні препарати, люлька. (речі, що належали Шерлоку Холмс. Картотека допомагала йому в розслідуваннях, там він записував усі відомості про розслідуваний злочин. Хімічні реактиви використовував для дослідів. Люльку палив, коли обдумував ту чи іншу справу).
2. Чорнило, перо, папір, енциклопедія. (речі, що їх використовував містер Джейбез Вілсон з оповідання «Спілка рудих». Він переписував Британську енциклопедію. Для цієї безглуздої роботи його найняли, щоб він не заважав робити підкоп).
Спілка рудих (Уривки)
Перед читанням. Читаючи оповідання, знайдіть приклади іронічного зображення пристрасті людини до легкого збагачення.
** Якось завітавши до Шерлока Холмса, доктор Вотсон застав у нього містера Вілсона — огрядного літнього джентльмена з вогняно-рудим волоссям. Щоб ознайомити знаменитого сищика зі своєю справою, цей пан приніс газету, у якій було надруковано оголошення:
«Спілка рудих
У рахунок посмертного дару покійного Ієзекіїля Гопкінса з Лебанова, штат Пенсільванія, США, відкрито ще одну вакансію, на яку має право член Спілки; платня чотири фунти на тиждень за суто номінальну службу. Кожний чоловік з рудою чуприною віком понад двадцять один рік, здоровий тілом і духом, може бути прийнятий до Спілки. Звертатись особисто в понеділок об одинадцятій годині в контору Спілки, Фліт-стріт, Попс-корт, 7». **
— Що це, хай йому всячина, може означати? — вигукнув я, прочитавши дивне оголошення двічі.
Холмс задоволено захихотів і аж засовався у своєму кріслі — ознака того, що в нього піднесений настрій.
— Не дуже ординарне оголошення, еге ж? — спитав він. — А тепер, містере Вілсоне, поверніться назад і розкажіть про себе, про свою домівку і той вплив, який це оголошення справило на ваше життя. А ви, докторе, зверніть увагу, що це за газета і за яке число.
— Це «Морнінг кронікл» за двадцять восьме квітня тисяча вісімсот дев’яностого року. Рівно два місяці тому.
— Чудово. Далі, містере Вілсоне.
— Ну, я вже казав вам, містере Холмсе, — мовив Джейбез Вілсон, витираючи з лоба піт, — що маю невеличку позичкову касу на майдані Кобург, неподалік Сіті. Діло не дуже велике, і останніми роками я ледве заробляв собі на прожиття. Колись я мав двох помічників, але зараз — лише одного; мені було б важко і одному платити, але він згодився працювати за половину платні, аби вивчити справу.
— А як звуть цього послужливого юнака? — спитав Шерлок Холмс.
— Вінсент Сполдінг, і він давно вже не юнак. Важко сказати, скільки йому років. Вправнішого помічника, містере Холмсе, годі й шукати. Я чудово розумію — він міг би влаштуватися набагато краще і заробляти вдвічі більше від того, що я йому плачу. Але, кінець кінцем, як він задоволений, то нащо мені підказувати йому такі думки?
— Справді, нащо? Вам дуже поталанило, бо ж у вас працює службовець, якому ви платите значно менше, ніж платять за таку роботу деінде. А серед службовців у наш час це рідко кому трапляється побачити. Як на мене, ваш помічник — ще більш незвичайне явище, ніж саме оголошення.
— О, він має й свої вади, — промовив містер Вілсон. — Я ще не бачив такого завзятого фотографа. Клацає фотоапаратом, коли слід би було набиратися розуму, а потім ховається в підвал, наче кріль у нору, і проявляє знімки. Оце основна його вада, але в цілому працівник він добрячий. Не зіпсований.
— Отже, він і зараз у вас?
— Так, сер. Він і чотирнадцятирічна дівчина, що варить їсти, як уміє, та прибирає. Оце й усі, хто зі мною живе, бо я вдівець, а дітей у мене немає. Ми всі троє живемо тихо, сер, під своїм дахом, податки платимо — та й годі. А оголошення вибило нас із колії. Сьогодні минуло рівно вісім тижнів з того дня, коли ось із цією газетою в руці до мене ввійшов Сполдінг і сказав:
«Який жаль, містере Вілсоне, що Господь Бог не створив мене рудим».
«Чому?» — спитав я.
«Та тому, — відказав він, — що в Спілці рудих є вакансія. Той, хто її посяде, ніби спадщину дістане. У них, здається, вакансій більше, ніж людей, і члени правління сушать собі голови, придумуючи, що робити з грішми. Якби моя чуприна змінила колір, це тепленьке місце неодмінно було б моє».
«А що це за Спілка?» — спитав я. Розумієте, містере Холмсе, я великий сидень, і оскільки клієнтів не шукаю — вони самі приходять до мене, — часом цілими тижнями не переступаю порога своєї домівки. Тим-то не дуже й знаю, що відбувається в світі, і завжди радий послухати новини.
«Невже ви ніколи не чули про Спілку рудих?» — спитав Сполдінг, широко відкриваючи очі.
«Ніколи».
«Це дивно, бо ви — один з тих, хто має право посісти вакансію в цій Спілці».
«А чого варта ця вакансія?»
«О, двох сотень фунтів на рік, але робота не бий лежачого і не заважає займатися іншими справами».
Ну, ясна річ, від такої новини я нашорошив вуха — адже моє підприємство кілька років давало мені наймізерніший прибуток, і зайвих двісті фунтів дуже б мені придалися.
«Розкажіть мені про цю Спілку все, що знаєте», — попросив я.
«Як ви самі бачите, — промовив Сполдінг, показуючи мені оголошення, — Спілка має вакансію, а тут є й адреса, куди ви можете звернутися по подробиці. Як я зрозумів, Спілку заснував американський мільйонер Ієзекіїль Гопкінс, великий дивак. Сам він був рудий-рудісінький і тому дуже приязно ставився до всіх рудих. Коли ж Гопкінс помер, з’ясувалося, що всю величезну спадщину він залишив у руках своїх повірених, доручивши їм використовувати проценти для забезпечення тепленькими місцями людей з рудим волоссям. Платять чудово, а роботи майже ніякої».
«Але ж рудочубих мільйони, — зауважив я, — і кожний захоче посісти таке місце».
«Не так уже їх і багато, як вам здається, — відповів він. — Ви ж бачите, в оголошенні запрошуються самі лондонці, причому лише дорослі. Цей американець народився в Лондоні і виїхав з нього аж у юності, тож йому й закортіло зробити для цього міста щось приємне. Крім того, я чув, що до Спілки рудих нема чого звертатися тим, у кого чуприна ясно-руда, темно-руда чи ще якась, а не по-справжньому яскраво-сяюче- вогненно-руда. Коли ви хочете спробувати, містере Вілсоне, вам треба піти до їхньої контори, хоч і навряд чи варто відволікатися від свого діла заради кількох сотень фунтів». (...)
** У супроводі помічника містер Вілсон вирушив за вказаною в оголошенні адресою, але, побачивши, що конкурентів зібралося аж надто багато, вирішив відступитися. Тимчасом Сполдінг був налаштований на боротьбу, тож допоміг йому пробитися крізь натовп до контори.
Після успішної співбесіди Вілсон отримав вакансію. Відтак за солідну платню щодня з ранку до обіду він мав сидіти в конторі, переписуючи «Британську енциклопедію». Виходити в робочий час категорично заборонялося. Містер Вілсон побоювався, що за такою чудовою посадою приховується шахрайство, але помічник розвіяв його сумніви.
Щодня містер Джейбез Вілсон старанно переписував енциклопедичні статті. А за два місяці, прийшовши на службу, побачив на зачинених дверях контори оголошення про те, що Спілку рудих розпущено. Усі його намагання з’ясувати, що сталося, не мали жодного результату. Саме тому містер Вілсон вирішив звернутися по допомогу до Шерлока Холмса. Сищик погодився розслідувати
цю дивну справу. **
— Ми спробуємо все з’ясувати. Та спершу кілька запитань, містере Вілсоне. Оцей ваш помічник, який звернув вашу увагу на оголошення, скільки він у вас до того служив?
— Десь із місяць.
— Як ви його знайшли?
— Він прийшов за оголошенням.
— Він був єдиний претендент?
— Ні, їх з’явилося з дюжину.
— Чому ви взяли саме його?
— Бо він був моторний і заправив недорого.
— Половину платні?
— Так.
— Який він із себе, цей Вінсент Сполдінг?
— Невеличкий на зріст, кремезний, моторний, на обличчі ні бороди, ні вусів, хоч йому вже під тридцять. На лобі — біла пляма від кислоти.
Холмс випростався на своєму стільці, надзвичайно схвильований.
— Я так і думав, — сказав він. — Чи не помітили ви в нього у вухах дірочок для сережок?
— Помітив, сер. Він сказав, що їх проколола циганка, коли він був іще хлопцем.
— Гм! — промовив Холмс, розслабившись і поринувши у свої думки. — Він і досі у вас?
— Так, сер, я оце тільки недавно його бачив.
— А як він займався вашими справами, коли вас не було?
— Не можу поскаржитися, сер. Та зранку роботи в моїй касі не дуже багато.
— Чудово, містере Вілсоне. За день чи два я матиму задоволення повідомити вас, якої я думки про цю подію. Сьогодні субота, і я сподіваюсь, що в понеділок ми все закінчимо.
— Ну, — сказав Холмс, коли наш відвідувач пішов. — Що ви про це думаєте?
— Нічого не думаю, — щиро признався я. — Неймовірно таємнича справа.
— Ну, найбільш химерні речі виявляються найменш таємничими, — зауважив Холмс. — Саме банальні, безбарвні злочини розгадати буває найважче, так само як упізнати людину, що її обличчя нічим не вирізняється. Але із цим випадком я мушу діяти негайно.
— А що ви збираєтесь робити? — спитав я.
— Курити, — відповів Холмс. — Завдання на три люльки. Прошу вас 09? не обзиватися до мене хвилин із п’ятдесят. (...)
Коли визначений час сплив, Холмс запропонував Вотсону поїхати на вулицю, де знаходилася позичкова каса містера Вілсона.
Нарешті біля позичкової каси він двічі чи тричі щосили вдарив по бруківці своєю палицею, далі підійшов до дверей і постукав. Двері відчинив жвавий, чисто поголений молодик і запросив Холмса увійти.
— Дякую, — відповів Холмс, — але я хотів лише спитати вас, як пройти звідси на Стренд.
— На третьому перехресті праворуч, на четвертому ліворуч, — швидко відповів помічник Джейбеза Вілсона, зачиняючи двері.
— Моторний хлопець, моторний, — зауважив Холмс, коли ми подалися геть. — Щодо моторності, то він, на мою думку, посідає четверте місце в Лондоні, а щодо хоробрості, то може сміливо претендувати на третє. Я чув про нього раніше.
— Очевидно, — сказав я, — помічник містера Вілсона дуже багато важить у цій таємниці зі Спілкою рудих. Я певен, ви спитали дорогу тільки для того, щоб подивитись на нього.
— Не на нього.
— А на що ж?
— На коліна його штанів.
— I що ж ви побачили?
— Те, на що й сподівався.
— Нащо ви стукали в бруківку?
— Любий докторе, зараз треба спостерігати, а не розмовляти. Ми — розвідники у ворожій країні. Ми вже дещо знаємо про Сакс-Кобургсквер. Ходімо тепер досліджувати стежку з другого її боку. (.)
— Дайте мені роздивитися, — промовив Холмс, зупиняючись на розі й уважно дивлячись уздовж вулиці. — Я повинен запам’ятати, у якому порядку стоять тут будинки. (...) Ну, докторе, ми своє зробили, тепер можна трохи й розважитись. (...)
Мій друг кохався в музиці і був не лише добрим виконавцем, але й неабияким композитором. (. )
У його незвичайній вдачі повсякчас проявлялась двоїста природа цієї людини, і я часто думав, що дивовижна точність та проникливість народилась у ньому в боротьбі з поетичним, схильним до споглядання життєвим началом. Він легко переходив від цілковитої розслабленості до всепереможної енергійності. (...) Побачивши його того вечора на концерті в Сент-Джеймс-холі, коли він поринув у світ музики, я відчув, що для тих, на кого він вийшов полювати,
настають скрутні часи.
— Ви, докторе, певно, хочете йти додому, — зауважив він, коли ми вийшли на вулицю.
Ви, докторе, певно, хочете йти додому, — зауважив він, коли ми вийшли на вулицю.
— Безперечно, куди ж іще.
— А я повинен зробити одну справу, вона забере в мене кілька годин. На Кобург-сквері затівається щось серйозне.
— Серйозне?
— Там готується великий злочин, але я впевнений, що ми встигнемо перешкодити йому. Щоправда, сьогодні субота, і це значно ускладнює справу. Мені потрібна буде ваша допомога.
— О котрій годині?
— Не раніше як о десятій.
— Я буду на Бейкер-стріт о десятій.
— Дуже добре. Але слухайте, докторе, справа небезпечна. Будьте ласкаві, покладіть у кишеню свій револьвер.
Він помахав мені рукою, рвучко повернувся і зник у натовпі. (...)
Була чверть на десяту, коли я вийшов з дому. Я проминув Гайд-парк, потім Оксфорд-стріт і опинився на Бейкер-стріт. Біля під’їзду Холмсо- вого помешкання стояли два кеби1. (...)
— От ми й зібралися! — сказав Холмс, застібаючи ґудзики своєї горохового кольору куртки й беручи з полиці важкий мисливський хлист. — Вотсоне, ви, здається, знайомі з містером Джонсом із Скотленд-Ярду? Дозвольте представити вас містерові Меріуезеру, який має взяти участь у сьогоднішньому нічному поході. (...)
Ваша ставка, містере Меріуезере, у цій грі — тридцять тисяч фунтів, а ваша, Джонсе, — це людина, яку ви хочете схопити.
— Авжеж, Джон Клей — це вбивця, злодій, фальшивомонетник і зломщик, — сказав Джонс. — Він ще молодий, містере Меріуезере, але вже неперевершений у своїй професії, і на жодного іншого злочинця в Лондоні я не надів би наручників так охоче, як на нього. Він дивовижна людина, цей молодий Джон Клей. Його дід був герцог, а сам він учився в Ітоні і в Оксфорді. Мозок його так само вправний, як і пальці, і хоч ми на кожному кроці натрапляємо на сліди його дій, проте не знаємо, де шукати його самого. Одного тижня він здійснює крадіжку зі зломом у Шотландії, іншого — збирає гроші на будівництво дитячого притулку в Корнуелі. Я вже кілька років ганяюсь за ним, а ще й разу його не бачив.
— Сьогодні я матиму приємність представити його вам. Я також мав одну чи дві невеличкі справи з містером Джоном Клеєм і згодний з вами — він неперевершений у своїй професії. Проте вже початок на одинадцяту, і нам час вирушати. Ви вдвох сідайте в перший кеб, а ми з Вотсоном поїдемо за вами слідом.
Під час нашої тривалої поїздки Шерлок Холмс був не дуже балакучий і, відкинувшись на спинку сидіння, мугикав почуті на концерті мелодії. Ми довго котили безкінечним лабіринтом освітлених газовими ліхтарями вулиць, поки нарешті дістались до Фарінгдон-стріт.
— Тепер уже близько, — зауважив мій друг. — Цей Меріуезер — директор банку, він особисто зацікавлений у сьогоднішній справі. Я подумав, що нам незле буде мати коло себе і Джонса. Він непоганий хлопець, хоч і зовсім непридатний до своєї роботи. Але в нього є одна позитивна риса: він хоробрий, як бульдог, і чіпкий, як рак, коли вже хтось потрапить йому до рук. Ну, от ми й приїхали, нас уже чекають.
^ Кеби зупинилися біля банку, яким керував містер Меріуезер. Через бічні двері товариство спустилося в підвал будівлі. Холмс попросив супутників поводитися якомога тихіше, щоб не сполохати злочинців... ^
— Це через наше французьке золото, — пошепки мовив голова. — Нас уже кілька разів попереджали, що його можуть спробувати вкрасти.
— Французьке золото?
— Так. Кілька місяців тому в нас виникла потреба зміцнити свої ресурси, і ми із цією метою позичили у французького банку тридцять тисяч наполеондорів. Згодом стало відомо, що ми навіть не розпакували грошей і що вони лежать у нас у підвалі. У ящику, на якому я сиджу, — дві тисячі наполеондорів, перекладених свинцевою фольгою. Наш запас золотих зливків зараз набагато більший, ніж прийнято тримати в одному відділенні, і члени правління виявляють із цього приводу неабиякі побоювання.
— До того ж вельми обґрунтовані, — зауважив Холмс. — Ну, а тепер час трохи підготуватися. На мою думку, десь за годину настане вирішальний момент у всій цій справі. (. )
Холмс зачинив дверцята ліхтаря, і ми поринули в суцільну темряву — таку чорну, якої раніше я ніколи не бачив. (...)
Раптом моє око вловило проблиск світла. Спершу це була всього лише тьмяна цяточка на камінній підлозі. Далі вона видовжилась і перетворилася на жовту смужку, потім несподівано й безшумно утворилася щілина і з’явилася рука — біла, майже жіноча рука, яка ніби щось шукала в колі світла. З хвилину або й більше рука, карлючачи пальці, стирчала з підлоги. Потім вона так само раптово зникла, і знову все потонуло в мороці, світилася тільки, як і перше, тьмяна цяточка, що позначала щілину між плитами підлоги.
Проте світло зникло лише на мить. З різким скреготом одна із широких кам’яних плит відсунулась набік. Утворився широкий квадратний отвір, з якого заструменіло світло ліхтаря. Звідти визирнуло чисто виголене, схвильоване обличчя. За мить незнайомий уже був коло отвору і тяг нагору свого спільника, теж маленького та гнучкого, з блідим обличчям і кучмою яскраво-рудого волосся.
— Шлях вільний, — прошепотів він. — Ти взяв мішки й зубило? О, чорт! Стрибай, Арчі, стрибай, а я їх затримаю!
Шерлок Холмс рвонув уперед і вхопив пришельця за комір. Другий пірнув назад у нору — тільки піджак затріщав, коли Джонс учепився йому в поли. У світлі ліхтаря блиснуло дуло револьвера, але хлист Холмса опустився на руку, що його тримала, і зброя з брязкотом упала на камінну підлогу.
— Марні зусилля, Джоне Клею, — чемно промовив Холмс, — у вас немає ніяких шансів.
— Бачу, — відповів той з граничним спокоєм. — Але в мого напарника все гаразд, хоч ви й відірвали йому полу піджака.
— Біля дверей його чекає аж троє, — скептично зауважив Холмс.
— Ого! Ви, бачу, продумали все до дрібниць. Мушу поздоровити вас.
— А я вас, — відповів Холмс. — Ваша вигадка з рудим волоссям — нова і надзвичайно вдала.
— Зараз побачиш свого напарника, — проказав Джонс. — По норах він лазить вправніше, ніж я. Ну, давай надіну тобі браслети.
— Прошу, не торкайтеся мене своїми брудними руками, — мовив наш бранець, коли на його зап’ястках клацнули наручники. — Вам, мабуть, невідомо, що в моїх жилах тече герцогська кров.
— Гаразд, — відповів Джонс, витріщивши очі й хихикаючи. — Так от, будьте ласкаві, сер, пройти нагору, там ми подамо вам кеб, щоб одвезти вашу вельможність у поліцію.
— Оце вже краще, — спокійно мовив Джон Клей.
Він зробив нам трьом загальний уклін і незворушно подався геть у супроводі детектива.
— Містере Холмсе, — сказав Меріуезер, коли ми рушили з підвалу слідом за ними, — я навіть не знаю, як наш банк може віддячити вам чи винагородити вас. Немає сумніву, ви запобігли, придушили в зародку одну з найреальніших з усіх мені відомих спроб пограбувати банк.
— У мене були свої власні невеличкі рахунки з містером Джоном Клеєм, — зауважив Холмс. — На цю справу я трохи витратився і, сподіваюсь, банк відшкодує збитки. По суті ж — я вже дістав цілком достатню винагороду, бо мав нагоду взяти участь у єдиній у своєму роді справі й почути дивовижну розповідь про Спілку рудих.
— Розумієте, Вотсоне, — почав Холмс, коли ми сиділи вранці на Бейкер-стріт, — від самого початку було зрозуміло, що оголошення в газеті про Спілку рудих і переписування «Британської енциклопедії» мало єдину можливу мету — щодня на кілька годин усувати з дому нашого не надто розумного лихваря. ІІІлях, яким цього досягнуто, дивний, але вигадати щось краще справді важко. Спосіб досягти мети, безперечно, підказаний винахідливому розумові Клея кольором волосся його підручного. Чотири фунти на тиждень — це проста принада, на яку спіймався Вілсон, та й що вони для них важили, коли гра йшла на тисячі! Вони дають у газеті оголошення, один шахрай тимчасово наймає помешкання для контори, другий — підохочує свого хазяїна спробувати щастя, і обидва забезпечують собі можливість щодня користатися з його відсутності. Почувши про помічника, який найнявся за половину платні, я зразу збагнув, що в нього є на це поважні причини.
— Але як ви вгадали, що то за причини?
— Якби в домі була жінка, я запідозрив би звичайнісіньку інтрижку. Проте підстав для цього не виявилося. Діло в нашого клієнта невеличке, та й удома немає нічого, що могло б виправдати такі складні приготування й такі витрати. Отже, їх цікавило щось поза межами будинку. Але що? I тут я згадав про любов помічника до фотографії і про те, що він постійно сидить у підвалі. Підвал! Ось де кінчик провідної нитки! Потім я навів довідки про цього помічника рудого і з’ясував, що мені доведеться мати справу з найбільш зухвалим й відважним злочинцем у всьому Лондоні. Авжеж, він щось робив у підвалі — багато годин на день протягом кількох місяців.
Що б це могло кінець кінцем означати? Додуматись можна було лише до одного: він робив підземний хід у якусь іншу будівлю.
Отаких висновків я дійшов, коли ми подалися глянути на місце подій. Я здивував вас, постукавши палицею по бруківці. Це я дізнався, у який бік робиться підкоп — перед будинком чи позаду. Перед будинком його не було. Тоді я подзвонив, — як і сподівався, двері відчинив помічник. У нас із ним траплялися сутички, але в очі один одного ми ще не бачили. Та я не дивився на його обличчя. Коліна його штанів — ось що цікавило мене. Ви, мабуть, і самі помітили, які вони в нього зношені, м’яті, брудні. Вони свідчили про довгі години копання. Залишилося з’ясувати одне: куди вони підкопуються.
Завернувши за ріг, я побачив, що міський і приміський банки стоять впритул до контори нашого друга, і зрозумів: загадку розгадано.
Ви поїхали після концерту додому, а я відвідав спершу Скотленд-Ярд, а потім голову правління банку. Результати ви бачили.
— А як ви здогадалися, що вони спробують пограбувати банк саме цієї ночі? — спитав я.
— Коли вони закрили свою контору Спілки рудих, це означало — їм уже байдуже, дома містер Джейбез Вілсон чи ні, іншими словами — вони закінчили підкоп. До того ж для них було важливо використати його чимшвидше, бо підкоп могли виявити, а золото вивезти. Найзручніший день для них — субота, бо це давало їм для втечі аж два дні. Із цих міркувань я й припустив, що вони з’являться сьогодні вночі.
— Ви міркували бездоганно! — захоплено гукнув я.
— Цей випадок урятував мене від нудьги, — сказав Холмс, позіхаючи. — Та леле, я знову відчуваю, як вона огортає мене! Усе моє життя — безперервне зусилля врятуватися від банальної одноманітності існування. А отакі маленькі загадки допомагають мені в цьому. (...)
Переклад М. Дмитренка
Допомога учню
Доведіть, що Артур Конан Дойл використав іронічність як один із головних художніх засобів у створенні оповідання «Спілка рудих». Яку мету, по-вашому, він цим переслідував? (Іронія допомогла Конан Дойлу глибоко проникнути в психологію жадібної людини, пристрасть до легкого збагачення якої може стати предметом маніпуляцій геніального злочинця. Безглуздість і простота справи, як це видавалося на перший погляд, ускладнили розслідування Шерлока Холмса, але водночас змусили його розум працювати на повну силу, щоб знешкодити злочинний задум Джона Клея.)
Аналітичне дослідження тексту
- Що ви дізналися про відвідувача Холмса на ім’я Джейбез Вілсон? («Огрядний джентльмен», «заплилі жиром очиці»; «наш відвідувач - звичайнісінький англійський крамар, товстий, бундючний і повільний. На ньому були бахматі штани в дрібну білу й чорну клітинку, не надто охайний чорний сюртук, незастебнутий спереду, жовтаво-сірий жилет з важким мідним ланцюжком, на якому теліпався квадратний шматочок металу, просвердлений посередині, що правив за прикрасу. Потертий циліндр і брудно-коричневе пальто з пожмаканим оксамитовим коміром лежали на стільці поряд з ним. Коротко кажучи, хоч як я вдивлявся, але не бачив у цьому чоловікові нічого незвичайного, крім вогненно-рудої чуприни й дуже засмученого виразу обличчя» (з точки зору Вотсона); «Не підлягає сумніву, - промовив він,- що наш гість колись займався фізичною працею, що він нюхає тютюн, що він франкмасон, що він побував у Китаї і що останнім часом багато писав. Крім цього, я не можу більше зробити ніяких висновків» (з першого погляду Шерлока Холмса), Вілсон удівець, дітей у нього немає, він власник «невеличкої позичкової каси на майдані Кобург, неподалік Сіті», має одного працівника Вінсента Сполдінга, чоловіка невизначеного віку, та хатню служницю, дівчину 14 років. «Чуприна в мене, джентльмени, - ви самі бачите,- яскравого, багатого рудого кольору» (Вілсон про себе).)
- Чому Холмса більше зацікавила в розповіді Вілсона інформація не про саме оголошення, а про помічника Вінсента Сполдінга? Що в поведінці Сполдінга Вілсон схарактеризував як найбільшу ваду? (Захоплення працівника фотографією.)
- Виразно прочитайте діалог Шерлока Холмса і Джейбеза Вілсона, в якому йдеться про Вінсента Сполдінга. Визначте важливі факти щодо особистості Вінсента Сполдінга, на які звернув увагу Шерлок Холмс. (Холмса здивував той факт, що Сполдінг працює у Вілсона за мізерну платню тільки місяць, хоча можна легко знайти вище оплачувану таку саму роботу. «Бо він був моторний і заправив недорого». Чоловік років тридцяти. «Невеличкий на зріст, кремезний, моторний, на обличчі ні бороди, ні вусів, хоч йому вже під тридцять. На лобі - біла пляма від кислоти». Дірочки у вухах від сережок.)
- Прокоментуйте слова Вотсона («неймовірно таємнича справа») і Холмса («найбільш химерні речі виявляються найменш таємничими,— зауважив Холмс. - Саме банальні, безбарвні злочини розгадати буває найважче, так само, як упізнати людину, що її обличчя нічим не вирізняється») про справу містера Вілсона. Чому Холмс вирішив, що діяти потрібно негайно?
- Побудуйте ланцюжок дій Холмса у розкритті справи. Яку роль у цій справі мало відіграти слухання саме німецької музики? («Завдання на три люльки. Прошу вас не обзиватися до мене хвилин із п'ятдесят»; планує слухати гру відомого скрипаля Сарасате («В програмі багато німецької музики, яка мені подобається більше, ніж італійська або французька. Вона сповнена думки, а я хочу сьогодні дещо подумати»); по дорозі в оперу Холмс вирішив навідатися до контори Вілсона та познайомитися з його помічником (справжня мета: обслідувати територію ймовірного злочину та переконатися, що Сполдінг саме той злочинець, про якого він подумав, розпитуючи Вілсона про його працівника; Холмсу потрібно було побачити глину на колінах його штанів та переконатися у злочинних намірах «Сполдінга»); Холмс показав Вотсону, яким чином помешкання Джейбеза Вілсона пов’язане з лондонським Сіті.)
- Поясніть слова Холмса « Ну, докторе, ми своє зробили, тепер можна трохи й розважитись. Бутерброд, чашка кави - й до країни скрипок, де все - лагідність, ніжність і гармонія і немає рудих клієнтів, що дратують нас своїми головоломками». Чи дійсно він планував розважатися? Використайте для пояснення слова Вотсона про стан Холмса, який слухає музику. («Мій друг кохався в музиці і був не лише добрим виконавцем, але й неабияким композитором. Незмірно щасливий, він просидів увесь вечір у кріслі, м'яко ворушачи в такт музиці своїми довгими, тонкими пальцями, і його лагідне, усміхнене обличчя, томливі, замріяні очі так не нагадували Холмса-детектива, безжалісного, розумного, завжди готового діяти, що аж не вірилось. У його незвичайній вдачі повсякчас проявлялась двоїста природа цієї людини, і я часто думав, що дивовижна точність та проникливість народилась у ньому в боротьбі з поетичним, схильним до споглядання життєвим началом. Він легко переходив від цілковитої розслабленості до всепереможної енергійності, і я добре знав, що він ніколи не буває такий справді грізний, як тоді, коли безтурботно сидить у своєму кріслі та займається імпровізаціями й старими книжками. Аж раптом Холмса поймала мисливська пристрасть, яскрава могутність його мислення зростала до рівня інтуїції, і ті, хто не був обізнаний з його методами, починали дивитись на нього з підозрою, як на людину, чий розум дуже різниться від розуму інших смертних. Побачивши його того вечора на концерті в Сент-Джеймс-холі, коли він поринув у світ музики, я відчув, що для тих, на кого він вийшов полювати, настають скрутні часи.»)
- Чим бачення справи Холмсом відрізняється від того, що бачить Вотсон? («Я впевнений, що не дурніший за інших, але мене завжди гнітило усвідомлення власної тупості, коли я мав справу з Шерлоком Холмсом. Адже я чув те саме, що чув він, бачив те саме, що й він, але його слова свідчили: насправді він бачив не лише те, що трапилось, але й те, що мало трапитись, тимчасом як мені вся справа й досі здавалася заплутаною та безглуздою.
Їдучи додому в Кенсінгтон, я ще раз перебирав подумки все, починаючи з незвичайної розповіді рудочубого переписувача «Британської енциклопедії» й кінчаючи відвідинами Сакс-Кобург- скверу та лиховісними словами Холмса, що їх він сказав мені на прощання. Що це за нічна експедиція, і чому я повинен іти озброєним? Куди ми поїдемо і що робитимемо? Правда, Холмс натякнув мені, що гладколиций помічник власника позичкової каси — страшна людина, яка може вчинити великий злочин. Iя намагався розгадати цю загадку, але, втративши всяку надію на успіх, мусив відмовитись від свого наміру й почекати ночі, яка мала все прояснити.»)
- Чому до справи Шерлок Холмс підключив поліцію? («Я подумав, що нам незле буде мати коло себе і Джонса. Він непоганий хлопець, хоч і зовсім непридатний до своєї роботи. Але в нього є одна позитивна риса: він хоробрий, як бульдог, і чіпкий, як рак, коли вже хтось потрапить йому до рук.»)
- З якою метою Конан Дойл подає в тексті оповідання «Спілка рудих» не тільки оцінку якостей Холмса з точки зору доктора Вотсона, а й дає характеристику його якостям як детектива з вуст поліцейського Джонса із Скотленд-Ярду? («На містера Холмса ми можемо у всьому покластися, сер, - пишномовно проказав поліцейський агент.- У нього свій власний метод, правда, занадто затеоретизований та фантастичний - хай містер Холмс не ображається, що я так кажу, - і він має хист справжнього детектива. Досить сказати, що двічі або й тричі, - взяти хоча б оту справу про вбивство в Шолто або справу про коштовності, - він виявив куди більше проникливості, ніж поліція.»)
- Ким насправді був Вінсент Сполдінг? Чому він був цікавий і директору банку містерові Меріузеру, й поліцейському Пітеру Джонсу? («Сьогодні ви гратимете на значно більшу ставку, ніж досі, і гра буде захоплююча. Ваша ставка, містере Меріуезере, в цій грі - тридцять тисяч фунтів, а ваша, Джонсе, - це людина, яку ви хочете схопити.
- Авжеж, Джон Клей - це вбивця, злодій, фальшивомонетчик і зломщик, - сказав Джонс. - Він ще молодий, містере Меріуезере, але вже неперевершений у своїй професії, і на жодного іншого злочинця в Лондоні я не надів би наручників так охоче, як на нього. Він дивовижна людина, цей молодий Джон Клей. Його дід був герцог, а сам він учився в Ітоні і в Оксфорді. Мозок його такий же вправний, як і пальці, і хоч ми на кожному кроці натрапляємо на сліди його дій, проте не знаємо, де шукати його самого. Одного тижня він здійснює крадіжку зі зломом у Шотландії, іншого - збирає гроші на будівництво дитячого притулку в Корнуелі. Я вже кілька років ганяюсь за ним, а ще й разу його не бачив.
- Сьогодні я матиму приємність представити його вам. Я також мав одну чи дві невеличкі справи з містером Джоном Клеєм і згодний з вами - він неперевершений у своїй професії.»)
- Що було метою дивовижної афери Джона Клея? («Французьке золото»?)
- Яким чином Шерлок Холмс влаштував засідку? З якою метою Холмс долучив до створення засідки директора банку? Доведіть, що він у цьому керувався дедуктивним методом. Які застережні засоби використав Холмс? З чим це було пов’язано? («Вони хлопці відчайдушні, і хоча ми й заскочимо їх зненацька, можуть заподіяти шкоди, коли ми не будемо обережні». «Отже, ми заткнули всі дірки. А тепер треба мовчати й чекати».)
Дай відповідь на запитання!!!
Запитання і завдання до прочитаного
1. Як Шерлок Холмс схарактеризував справу, яку взявся розслідувати? Чи погоджуєтеся ви з такою характеристикою? Поясніть свою думку.
2. Як детектив розгадав злочинний задум? У яких епізодах розкрито його надзвичайні аналітичні здібності?
3. Розкрийте сутність «методу Шерлока Холмса». Чи хотіли б ви опанувати цей метод? Яке практичне застосування, на вашу думку, він може мати в повсякденному житті?
- Що ви дізналися про відвідувача Холмса на ім’я Джейбез Вілсон? («Огрядний джентльмен», «заплилі жиром очиці»; «наш відвідувач - звичайнісінький англійський крамар, товстий, бундючний і повільний. На ньому були бахматі штани в дрібну білу й чорну клітинку, не надто охайний чорний сюртук, незастебнутий спереду, жовтаво-сірий жилет з важким мідним ланцюжком, на якому теліпався квадратний шматочок металу, просвердлений посередині, що правив за прикрасу. Потертий циліндр і брудно-коричневе пальто з пожмаканим оксамитовим коміром лежали на стільці поряд з ним. Коротко кажучи, хоч як я вдивлявся, але не бачив у цьому чоловікові нічого незвичайного, крім вогненно-рудої чуприни й дуже засмученого виразу обличчя» (з точки зору Вотсона); «Не підлягає сумніву, - промовив він,- що наш гість колись займався фізичною працею, що він нюхає тютюн, що він франкмасон, що він побував у Китаї і що останнім часом багато писав. Крім цього, я не можу більше зробити ніяких висновків» (з першого погляду Шерлока Холмса), Вілсон удівець, дітей у нього немає, він власник «невеличкої позичкової каси на майдані Кобург, неподалік Сіті», має одного працівника Вінсента Сполдінга, чоловіка невизначеного віку, та хатню служницю, дівчину 14 років. «Чуприна в мене, джентльмени, - ви самі бачите,- яскравого, багатого рудого кольору» (Вілсон про себе).)
- Чому Холмса більше зацікавила в розповіді Вілсона інформація не про саме оголошення, а про помічника Вінсента Сполдінга? Що в поведінці Сполдінга Вілсон схарактеризував як найбільшу ваду? (Захоплення працівника фотографією.)
- Виразно прочитайте діалог Шерлока Холмса і Джейбеза Вілсона, в якому йдеться про Вінсента Сполдінга. Визначте важливі факти щодо особистості Вінсента Сполдінга, на які звернув увагу Шерлок Холмс. (Холмса здивував той факт, що Сполдінг працює у Вілсона за мізерну платню тільки місяць, хоча можна легко знайти вище оплачувану таку саму роботу. «Бо він був моторний і заправив недорого». Чоловік років тридцяти. «Невеличкий на зріст, кремезний, моторний, на обличчі ні бороди, ні вусів, хоч йому вже під тридцять. На лобі - біла пляма від кислоти». Дірочки у вухах від сережок.)
- Прокоментуйте слова Вотсона («неймовірно таємнича справа») і Холмса («найбільш химерні речі виявляються найменш таємничими,— зауважив Холмс. - Саме банальні, безбарвні злочини розгадати буває найважче, так само, як упізнати людину, що її обличчя нічим не вирізняється») про справу містера Вілсона. Чому Холмс вирішив, що діяти потрібно негайно?
- Побудуйте ланцюжок дій Холмса у розкритті справи. Яку роль у цій справі мало відіграти слухання саме німецької музики? («Завдання на три люльки. Прошу вас не обзиватися до мене хвилин із п'ятдесят»; планує слухати гру відомого скрипаля Сарасате («В програмі багато німецької музики, яка мені подобається більше, ніж італійська або французька. Вона сповнена думки, а я хочу сьогодні дещо подумати»); по дорозі в оперу Холмс вирішив навідатися до контори Вілсона та познайомитися з його помічником (справжня мета: обслідувати територію ймовірного злочину та переконатися, що Сполдінг саме той злочинець, про якого він подумав, розпитуючи Вілсона про його працівника; Холмсу потрібно було побачити глину на колінах його штанів та переконатися у злочинних намірах «Сполдінга»); Холмс показав Вотсону, яким чином помешкання Джейбеза Вілсона пов’язане з лондонським Сіті.)
- Поясніть слова Холмса « Ну, докторе, ми своє зробили, тепер можна трохи й розважитись. Бутерброд, чашка кави - й до країни скрипок, де все - лагідність, ніжність і гармонія і немає рудих клієнтів, що дратують нас своїми головоломками». Чи дійсно він планував розважатися? Використайте для пояснення слова Вотсона про стан Холмса, який слухає музику. («Мій друг кохався в музиці і був не лише добрим виконавцем, але й неабияким композитором. Незмірно щасливий, він просидів увесь вечір у кріслі, м'яко ворушачи в такт музиці своїми довгими, тонкими пальцями, і його лагідне, усміхнене обличчя, томливі, замріяні очі так не нагадували Холмса-детектива, безжалісного, розумного, завжди готового діяти, що аж не вірилось. У його незвичайній вдачі повсякчас проявлялась двоїста природа цієї людини, і я часто думав, що дивовижна точність та проникливість народилась у ньому в боротьбі з поетичним, схильним до споглядання життєвим началом. Він легко переходив від цілковитої розслабленості до всепереможної енергійності, і я добре знав, що він ніколи не буває такий справді грізний, як тоді, коли безтурботно сидить у своєму кріслі та займається імпровізаціями й старими книжками. Аж раптом Холмса поймала мисливська пристрасть, яскрава могутність його мислення зростала до рівня інтуїції, і ті, хто не був обізнаний з його методами, починали дивитись на нього з підозрою, як на людину, чий розум дуже різниться від розуму інших смертних. Побачивши його того вечора на концерті в Сент-Джеймс-холі, коли він поринув у світ музики, я відчув, що для тих, на кого він вийшов полювати, настають скрутні часи.»)
- Чим бачення справи Холмсом відрізняється від того, що бачить Вотсон? («Я впевнений, що не дурніший за інших, але мене завжди гнітило усвідомлення власної тупості, коли я мав справу з Шерлоком Холмсом. Адже я чув те саме, що чув він, бачив те саме, що й він, але його слова свідчили: насправді він бачив не лише те, що трапилось, але й те, що мало трапитись, тимчасом як мені вся справа й досі здавалася заплутаною та безглуздою.
Їдучи додому в Кенсінгтон, я ще раз перебирав подумки все, починаючи з незвичайної розповіді рудочубого переписувача «Британської енциклопедії» й кінчаючи відвідинами Сакс-Кобург- скверу та лиховісними словами Холмса, що їх він сказав мені на прощання. Що це за нічна експедиція, і чому я повинен іти озброєним? Куди ми поїдемо і що робитимемо? Правда, Холмс натякнув мені, що гладколиций помічник власника позичкової каси — страшна людина, яка може вчинити великий злочин. Iя намагався розгадати цю загадку, але, втративши всяку надію на успіх, мусив відмовитись від свого наміру й почекати ночі, яка мала все прояснити.»)
- Чому до справи Шерлок Холмс підключив поліцію? («Я подумав, що нам незле буде мати коло себе і Джонса. Він непоганий хлопець, хоч і зовсім непридатний до своєї роботи. Але в нього є одна позитивна риса: він хоробрий, як бульдог, і чіпкий, як рак, коли вже хтось потрапить йому до рук.»)
- З якою метою Конан Дойл подає в тексті оповідання «Спілка рудих» не тільки оцінку якостей Холмса з точки зору доктора Вотсона, а й дає характеристику його якостям як детектива з вуст поліцейського Джонса із Скотленд-Ярду? («На містера Холмса ми можемо у всьому покластися, сер, - пишномовно проказав поліцейський агент.- У нього свій власний метод, правда, занадто затеоретизований та фантастичний - хай містер Холмс не ображається, що я так кажу, - і він має хист справжнього детектива. Досить сказати, що двічі або й тричі, - взяти хоча б оту справу про вбивство в Шолто або справу про коштовності, - він виявив куди більше проникливості, ніж поліція.»)
- Ким насправді був Вінсент Сполдінг? Чому він був цікавий і директору банку містерові Меріузеру, й поліцейському Пітеру Джонсу? («Сьогодні ви гратимете на значно більшу ставку, ніж досі, і гра буде захоплююча. Ваша ставка, містере Меріуезере, в цій грі - тридцять тисяч фунтів, а ваша, Джонсе, - це людина, яку ви хочете схопити.
- Авжеж, Джон Клей - це вбивця, злодій, фальшивомонетчик і зломщик, - сказав Джонс. - Він ще молодий, містере Меріуезере, але вже неперевершений у своїй професії, і на жодного іншого злочинця в Лондоні я не надів би наручників так охоче, як на нього. Він дивовижна людина, цей молодий Джон Клей. Його дід був герцог, а сам він учився в Ітоні і в Оксфорді. Мозок його такий же вправний, як і пальці, і хоч ми на кожному кроці натрапляємо на сліди його дій, проте не знаємо, де шукати його самого. Одного тижня він здійснює крадіжку зі зломом у Шотландії, іншого - збирає гроші на будівництво дитячого притулку в Корнуелі. Я вже кілька років ганяюсь за ним, а ще й разу його не бачив.
- Сьогодні я матиму приємність представити його вам. Я також мав одну чи дві невеличкі справи з містером Джоном Клеєм і згодний з вами - він неперевершений у своїй професії.»)
- Що було метою дивовижної афери Джона Клея? («Французьке золото»?)
- Яким чином Шерлок Холмс влаштував засідку? З якою метою Холмс долучив до створення засідки директора банку? Доведіть, що він у цьому керувався дедуктивним методом. Які застережні засоби використав Холмс? З чим це було пов’язано? («Вони хлопці відчайдушні, і хоча ми й заскочимо їх зненацька, можуть заподіяти шкоди, коли ми не будемо обережні». «Отже, ми заткнули всі дірки. А тепер треба мовчати й чекати».)
Дай відповідь на запитання!!!
Запитання і завдання до прочитаного
1. Як Шерлок Холмс схарактеризував справу, яку взявся розслідувати? Чи погоджуєтеся ви з такою характеристикою? Поясніть свою думку.
2. Як детектив розгадав злочинний задум? У яких епізодах розкрито його надзвичайні аналітичні здібності?
3. Розкрийте сутність «методу Шерлока Холмса». Чи хотіли б ви опанувати цей метод? Яке практичне застосування, на вашу думку, він може мати в повсякденному житті?
Творча лабораторія.
Застосуйте «метод Шерлока Холмса» на практиці: установіть зв’язок між особливостями поведінки кількох своїх однокласників та їхніми звичками й уподобаннями. Свої висновки запиши, сфотографуй, файл прикріпи до завдання. ( Ім'я та прізвище однокласників не вказувати, щоб ми могли потім розгадати на уроках в школі)
Застосуйте «метод Шерлока Холмса» на практиці: установіть зв’язок між особливостями поведінки кількох своїх однокласників та їхніми звичками й уподобаннями. Свої висновки запиши, сфотографуй, файл прикріпи до завдання. ( Ім'я та прізвище однокласників не вказувати, щоб ми могли потім розгадати на уроках в школі)
Добрий день!
Тема уроку : Сутність «дедуктивного методу» Шерлока Холмса, утвердження в його образі сили інтелекту і моральних якостей.
Отже, сьогодні ми працюємо над образами детективів та причинами їхньої популярності. А ще підведемо підсумки всьому тому, що нас вразило, здивувало, злякало, насмішило чи залишило, нажаль, байдужими під час вивчення теми «Детектив». Ми говорили, що є способи мислення (від конкретного до загального) та дедукція ( від загального до конкретного) --Яким способом найчастіше користується Шерлок Холмс? -В чому полягала сутність дедуктивного методу Шерлока Холмса? -Як справи потрапляли до героя? Чому він займався розслідуванням злочинів? -Що допомагало героєві зосередитись і направити свою увагу на справу, яку він розслідує? -Як ви думаєте, чи були люди, яких Шерлок Холмс не міг перемогти?
Шерлок Холмс – не офіційний слідчий. Іноді його дії суперечать букві закону. Він приходить на допомогу слабкому, тим, хто потрапив у складні ситуації. Для нього головне справедливість: іноді, впіймавши винного, відпускає його, тому, що вважає його не злочинцем, а жертвою обставин. Працює не заради грошей, завжди готовий допомогти.
тей творів детективного жанру. Все своє життя він присвятив приватному розшуку, розкрив більше тисячі справ, допоміг багатьом жителям Англії, врятував не одне життя. Це унікальна, надзвичайно приваблива особа, яка приголомшує читача могутнім інтелектом, різноманітністю талантів, рідкісною спостережливістю, даром співпереживання, дивною здатністю завжди виходити переможцем з будь-якого протиборства. Він володіє унікальними природними даними: гострим розумом, залізною логікою, здатністю аналізувати та зіставляти факти, робити висновки, будуючи логічний ланцюжок подій та беручи до уваги психологічні чинники. Як правило, логічний ланцюг побудований слідчим, зазвичай виявляється надзвичайно простим, і кожного разу читач, підходячи до розв’язки, мимоволі дивується нездатності прийти до подібного висновку.
Моральні якості. Увібравши в себе кращі риси своїх попередників (детектива Дюпена, француза Лекока та інших), Шерлок Холмс відзначається високим професіоналізмом та людяністю. Він говорить неправду, коли порівнює себе з математиком, якого займає лише вирішення складної задачі й абсолютно не цікавить те, як це вирішення відобразиться на людях. За цією бравадою, зовні удаваною байдужістю ховається бажання Шерлока Холмса прийти на допомогу. Тому за його участю добро незмінно перемагає зло, і норми людського буття моральні, правові, юридичні - завжди виявляються на висоті.
Його професійний успіх завдячує не тільки ретельному огляду місця подій, копіткому збиранню доказів, надзвичайною увагою до найнезначніших дрібниць та здатністю на основі зібраних даних робити бездоганні висновки. Головним чином, його успіх криється в особливих здібностях детектива оригінально мислити та використовувати неординарні методи досліджень.
В цілому Шерлока Холмса можна охарактеризувати як консервативну людину, яка дотримується загальновизнаних традицій своєї країни, проте він також є прихильником інноваційних підходів і методів ведення розслідувіань, він аматор і професіонал водночас, індивідуаліст і егоцентрик, йому обов'язково треба мати слухача, котрим у творах виступає доктор Ватсон.
Зовнішність Шерлока Холмса характеризується епітетами: високий, аскетичний, видатний, чудовий, винятковий, рідкісний, ясний, різко обкреслений, яструбиний, що підкреслюють винятковість і цілісність образу, в якому реалізовані типово англійські (строгий, аскетичний) та індивідуальні зовнішні характеристики. Трубка для куріння стає незмінною частиною його зовнішнього вигляду, сищика всюди оточують клуби диму.
Автор наділяє Шерлока Холмса рисами характеру, що мають позитивну або нейтральну оцінку:
дивакуватий;
ентузіаст деяких галузей науки;
порядна людина;
володіє здатністю все вгадувати;
володіє широкими і точними знаннями;
є бажаним гостем;
стриманий;
має владний характер;
володіє винятковими якостями;
має точний логічний розум;
видатна особистість;
людина, що не знає поразок.
Крім того, Шерлоку Холмсу властиві також характеристики, що мають негативну оцінку з боку тих, що його оточують: занадто занурений у науку; дуже самовпевнений; холодна, безпристрасна натура; трохи пихатий; володіє занадто витонченою логікою.
Неповторність героя Артура Конан Дойла також підкреслюється своєрідною мовною поведінкою. Мова Шерлока Холмса правильна, багата книжними конструкціями і науковими термінами, що свідчить про енциклопедичність його знань. Але оскільки Холмс різкий у думках, схильний до несподіваних змін мовної поведінки, то його манера мовлення авторитетна і самовпевнена, хоча треба зауважити, що вона в той же час образна й метафорична, іронічна й ідіоматична.
Особливо слід підкреслити його схильність вживати односкладові конструкції, використовувати пропозиції, що складаються з одного чіткого вислову – Чудово! Просто чудово! Точно! Імовірно! Дуже цікаво! Це так! Дивно! Дійсно дуже дивно! Відмінно! – і багато інших.
Неповторність образу відомого детектива також полягає в тому, що йому притаманний індивідуальний стиль майже у всьому: їжі, манері одягатися, стилі життя (неодружений, ставиться до жінок з підозрою), поведінці та мисленні.
Холмс змальований яскравими соковитими фарбами, а саме розслідування - це не просто опис злочину і злочинця, а процес інтелектуального пошуку, який веде до розкриття таємниці злочину. Можна зробити висновок, що саме створення образу Шерлока Холмса стало основою для розвитку найпопулярнішого в наш час детективного жанру.
Шерлок Холмс – не єдиний герой творів А. Конан Дойля. Нехай він звичайний,сіренький, навіть нуднуватий доктор Ватсон, однак він просто необхідний великому детективу і нам, читачам.
Порівняємо цих двох персонажів
А. К. Дойл не просто показував через Шерлока Холмса безмежні можливості людського розуму, не просто популяризував нові методи розслідування злочинів. Він збагатив населення планети Земля ще однією людиною, яку читачі в усьому світі вважають живою. Популярність всесвітньовідомого генія – сищика , істинного джентельмена напрочуд велика. у 1975 році йому присвоїли звання почесного доктора Колорадського державного університету. Його вважають не літературним персонажем, а реальною людиною. У Лондоні є платний секретар, до обов язків якого входить відповідати на велику кількість листів, адресованих Шерлоку Холмсу і доктору Ватсону. Ці листи надходять на Бейкер – стріт, куди «поселив» свого героя А. К. Дойл. Люди пишуть Шерлоку Холмсу, чекаючи на допомогу, шукаючи порятунку. Хіба це не є беззаперечним свідченням безсмертної слави письменника?
Дослідник творчості Конан – Дойла Пірсон писав: « Шерлок Холмс – це той, ким хоче бути кожна людина, він ніби той лицар, який рятує знедолених і бореться проти зла, жорстокості, несправедливості» Холмс і Ватсон – сміливі, розумні, вірні, справедливі. Вони – справжні джентельмени і надійні друзі, а отже перед нами ідеальні приклади для наслідування.
1. Словникова робота. Запишіть у зошити:
Слово «дедукція» (deductio) – латинського походження. І означає воно «виведення». Міркування ж являє собою форму мислення, за допомогою якої, у відповідності з певними правилами, робиться те чи інше ув’язнення. Дедуктивне міркування передбачає висновок, зроблений логічним шляхом, від загального до приватного. (Індуктивний умовивід, навпаки, робиться від приватного до загального.)
Детектив ( англ.detective– агент розшуку, з латин. detection – розкриття) - один з різновидів пригодницької літератури, в якому описуються події, пов’язані з процесом розслідування і розкриття якогось злочину.
Опрацюйте!
Той же Шерлок Холмс, маючи перед очима повну картину злочину, переходив до розгляду окремих деталей: виявляв ймовірних учасників, вивчав їхню поведінку і наявність мотивів. І таким чином визначав злочинця. «Відкиньте всі неможливе, – говорив він, – і те, що залишиться, і буде відповіддю, яким би неймовірним він не здавався».
-Перегляньте скорочено відеофільм" Спілка рудих"
Відома істина про те, що протилежності сходяться. І дві протилежності – Холмс і Ватсон – створюють гармонію, доповнюючи один одного. Вони ніби різні грані людської натури.
Домашнє завдання:
Схарактеризуйте образ доктора Ватсона. Чи був він добрим помічником Холмса? Чим, на вашу думку, Шерлок Холмс відрізняється від сищиків з інших детективних творів?
Відповідь запишіть
Тема уроку: А.К.Дойл «Пістрява стрічка». Шерлок Холмс як безпосередній учасник розв’язання сімейного конфлікту в оповіданні «Пістрява стрічка».
Опрацюйте відеоматеріал
Опрацюйте!
Опрацюйте!
Прослухайте аудіокнигу
Знайти у хмарці слова, що називають деталі та факти, за якими Холмс розкрив злочин, застосовуючи метод дедукції
Відповідь записати
Охарактеризувати головного героя за словами-прикметами із хмарки.
Відповідь записати
Розгадайте ребуси
Відповідь запишіть
Складіть сенкан "Шерлок Холмс"
Складіть сенкан "Доктор Ватсон"
Фото роботи завантажити та надіслати
Тема уроку : Артур Конан Дойл (1859-1930) – відомий автор класичних детективів, популярність його героїв у різних країнах. Особливості сюжету і композиції оповідань про Шерлока Холмса.Опрацюйте відеоматеріал
Опрацюйте відеоматеріал
Опрацюйте!
Словникова робота
Опрацюйте!
Артур Конан Дойл був гарним учнем у коледжі, але жодна з наук його не зацікавила. І тоді мати вирішила, що диплом лікаря забезпечить синові належне місце в суспільстві і матеріальний достаток.
Але ... як незабаром з'ясувалося, сама по собі медична освіта не вирішувала багатьох проблем. Купити практику у лікаря, який пішов на пенсію, Дойл не міг - в родині абсолютно не було грошей. Залишалося одне - найняти квартиру, повісити табличку "Д-Р Дойл" і чекати...
Чекати, коли який-небудь місцевий житель наважиться звернутися до недосвідченого лікаря ...Пацієнти не турбували дверного дзвінка, і у Артура було достатньо часу для роздумів. Плодом їх виявився роман "Червоним по білому" ("Етюд у багряних тонах") – книга, в якій читачі вперше знайомляться з сищиком-консультантом Шерлоком Холмсом і його незмінним другом доктором Ватсоном.
Доля Дойла була вирішена. Відтепер він - творець знаменитого героя англійської літератури, героя, який стане його другим "я" і буде переслідувати автора до самих останніх днів.
"Досить!" - вирішив одного разу Дойл і, щоб назавжди позбутися від знаменитого сищика, втопив його в Рейхенбахському водоспаді.
Краще б письменник цього не робив! Стіл Дойла виявився похованим під листами і телеграмами, в яких читачі благали автора воскресити улюбленого героя. А усі клерки Лондона у зв'язку зі смертю детектива демонстративно одяглися в траур. І Артур Конан Дойл здався. Холмс вийшов неушкодженим з бою з королем злочинного світу професором Моріарті і знову влаштувався в своїй квартирці на Бейкер-стріт.
А скільки людей були зобов'язані Дойлу своїм порятунком! Заради них він сам перетворився в Шерлока Холмса. Не зважаючи ні з часом, ні з витратами, письменник їздив по країні, зустрічався зі свідками, рився в архівах і довів, врешті-решт, що в тюрму потрапляли не садисти, які не вбивці, а звичайні жертви судової помилки ...
Сучасників захопила поведінка Дойла, адже спочатку "злочинці" були йому навіть не знайомі. І на сера Артура посипалися листи з проханням розплутати чергову справу і врятувати невинну людину. Дойл ні в якому разі не вважав себе сищиком, але іноді у нього просто не вистачало духу відповісти відмовою ...
Втім, про все це ми толком ще нічого не знаємо, тому що архів письменника - двадцять величезних ящиків - до сих пір майже не опублікований. І можна тільки гадати, про що писали серу Артуру Уїнстон Черчілль, Теодор і Франклін Рузвельт, англійський король Едуард VII. А раптом і вони просили Дойла почати якесь розслідування?
Дойл ніколи не ототожнював себе з Шерлоком Холмсом. Дослідники вважають, що в створеному ним характері Ватсона багато чого перетинається з характером самого письменника, який, як і його персонаж, залишив лікарську практику заради літератури.
Кажуть, що письменник, розповідаючи життя свого героя, пророкує свою долю. Через рік після "написаної" смерті доктора Ватсона вмирає і сам Артур Конан Дойл: як не дивно, саме в день народження свого персонажа, сьомого липня.
Виконати в зошиті за зразком
Фото роботи завантажити та надіслати
ВІДПОВІДЬ запишіть
ВІДПОВІДЬ запишіть
Добрий день!
Тема уроку : Сутність «дедуктивного методу» Шерлока Холмса, утвердження в його образі сили інтелекту і моральних якостей.
Отже, сьогодні ми працюємо над образами детективів та причинами їхньої популярності. А ще підведемо підсумки всьому тому, що нас вразило, здивувало, злякало, насмішило чи залишило, нажаль, байдужими під час вивчення теми «Детектив». Ми говорили, що є способи мислення (від конкретного до загального) та дедукція ( від загального до конкретного) --Яким способом найчастіше користується Шерлок Холмс? -В чому полягала сутність дедуктивного методу Шерлока Холмса? -Як справи потрапляли до героя? Чому він займався розслідуванням злочинів? -Що допомагало героєві зосередитись і направити свою увагу на справу, яку він розслідує? -Як ви думаєте, чи були люди, яких Шерлок Холмс не міг перемогти?
Шерлок Холмс – не офіційний слідчий. Іноді його дії суперечать букві закону. Він приходить на допомогу слабкому, тим, хто потрапив у складні ситуації. Для нього головне справедливість: іноді, впіймавши винного, відпускає його, тому, що вважає його не злочинцем, а жертвою обставин. Працює не заради грошей, завжди готовий допомогти.
тей творів детективного жанру. Все своє життя він присвятив приватному розшуку, розкрив більше тисячі справ, допоміг багатьом жителям Англії, врятував не одне життя. Це унікальна, надзвичайно приваблива особа, яка приголомшує читача могутнім інтелектом, різноманітністю талантів, рідкісною спостережливістю, даром співпереживання, дивною здатністю завжди виходити переможцем з будь-якого протиборства. Він володіє унікальними природними даними: гострим розумом, залізною логікою, здатністю аналізувати та зіставляти факти, робити висновки, будуючи логічний ланцюжок подій та беручи до уваги психологічні чинники. Як правило, логічний ланцюг побудований слідчим, зазвичай виявляється надзвичайно простим, і кожного разу читач, підходячи до розв’язки, мимоволі дивується нездатності прийти до подібного висновку.
Моральні якості. Увібравши в себе кращі риси своїх попередників (детектива Дюпена, француза Лекока та інших), Шерлок Холмс відзначається високим професіоналізмом та людяністю. Він говорить неправду, коли порівнює себе з математиком, якого займає лише вирішення складної задачі й абсолютно не цікавить те, як це вирішення відобразиться на людях. За цією бравадою, зовні удаваною байдужістю ховається бажання Шерлока Холмса прийти на допомогу. Тому за його участю добро незмінно перемагає зло, і норми людського буття моральні, правові, юридичні - завжди виявляються на висоті.
Його професійний успіх завдячує не тільки ретельному огляду місця подій, копіткому збиранню доказів, надзвичайною увагою до найнезначніших дрібниць та здатністю на основі зібраних даних робити бездоганні висновки. Головним чином, його успіх криється в особливих здібностях детектива оригінально мислити та використовувати неординарні методи досліджень.
В цілому Шерлока Холмса можна охарактеризувати як консервативну людину, яка дотримується загальновизнаних традицій своєї країни, проте він також є прихильником інноваційних підходів і методів ведення розслідувіань, він аматор і професіонал водночас, індивідуаліст і егоцентрик, йому обов'язково треба мати слухача, котрим у творах виступає доктор Ватсон.
Зовнішність Шерлока Холмса характеризується епітетами: високий, аскетичний, видатний, чудовий, винятковий, рідкісний, ясний, різко обкреслений, яструбиний, що підкреслюють винятковість і цілісність образу, в якому реалізовані типово англійські (строгий, аскетичний) та індивідуальні зовнішні характеристики. Трубка для куріння стає незмінною частиною його зовнішнього вигляду, сищика всюди оточують клуби диму.
Автор наділяє Шерлока Холмса рисами характеру, що мають позитивну або нейтральну оцінку:
дивакуватий;
ентузіаст деяких галузей науки;
порядна людина;
володіє здатністю все вгадувати;
володіє широкими і точними знаннями;
є бажаним гостем;
стриманий;
має владний характер;
володіє винятковими якостями;
має точний логічний розум;
видатна особистість;
людина, що не знає поразок.
Крім того, Шерлоку Холмсу властиві також характеристики, що мають негативну оцінку з боку тих, що його оточують: занадто занурений у науку; дуже самовпевнений; холодна, безпристрасна натура; трохи пихатий; володіє занадто витонченою логікою.
Неповторність героя Артура Конан Дойла також підкреслюється своєрідною мовною поведінкою. Мова Шерлока Холмса правильна, багата книжними конструкціями і науковими термінами, що свідчить про енциклопедичність його знань. Але оскільки Холмс різкий у думках, схильний до несподіваних змін мовної поведінки, то його манера мовлення авторитетна і самовпевнена, хоча треба зауважити, що вона в той же час образна й метафорична, іронічна й ідіоматична.
Особливо слід підкреслити його схильність вживати односкладові конструкції, використовувати пропозиції, що складаються з одного чіткого вислову – Чудово! Просто чудово! Точно! Імовірно! Дуже цікаво! Це так! Дивно! Дійсно дуже дивно! Відмінно! – і багато інших.
Неповторність образу відомого детектива також полягає в тому, що йому притаманний індивідуальний стиль майже у всьому: їжі, манері одягатися, стилі життя (неодружений, ставиться до жінок з підозрою), поведінці та мисленні.
Холмс змальований яскравими соковитими фарбами, а саме розслідування - це не просто опис злочину і злочинця, а процес інтелектуального пошуку, який веде до розкриття таємниці злочину. Можна зробити висновок, що саме створення образу Шерлока Холмса стало основою для розвитку найпопулярнішого в наш час детективного жанру.
Шерлок Холмс – не єдиний герой творів А. Конан Дойля. Нехай він звичайний,сіренький, навіть нуднуватий доктор Ватсон, однак він просто необхідний великому детективу і нам, читачам.
Порівняємо цих двох персонажів
А. К. Дойл не просто показував через Шерлока Холмса безмежні можливості людського розуму, не просто популяризував нові методи розслідування злочинів. Він збагатив населення планети Земля ще однією людиною, яку читачі в усьому світі вважають живою. Популярність всесвітньовідомого генія – сищика , істинного джентельмена напрочуд велика. у 1975 році йому присвоїли звання почесного доктора Колорадського державного університету. Його вважають не літературним персонажем, а реальною людиною. У Лондоні є платний секретар, до обов язків якого входить відповідати на велику кількість листів, адресованих Шерлоку Холмсу і доктору Ватсону. Ці листи надходять на Бейкер – стріт, куди «поселив» свого героя А. К. Дойл. Люди пишуть Шерлоку Холмсу, чекаючи на допомогу, шукаючи порятунку. Хіба це не є беззаперечним свідченням безсмертної слави письменника?
Дослідник творчості Конан – Дойла Пірсон писав: « Шерлок Холмс – це той, ким хоче бути кожна людина, він ніби той лицар, який рятує знедолених і бореться проти зла, жорстокості, несправедливості» Холмс і Ватсон – сміливі, розумні, вірні, справедливі. Вони – справжні джентельмени і надійні друзі, а отже перед нами ідеальні приклади для наслідування.
1. Словникова робота. Запишіть у зошити:
Слово «дедукція» (deductio) – латинського походження. І означає воно «виведення». Міркування ж являє собою форму мислення, за допомогою якої, у відповідності з певними правилами, робиться те чи інше ув’язнення. Дедуктивне міркування передбачає висновок, зроблений логічним шляхом, від загального до приватного. (Індуктивний умовивід, навпаки, робиться від приватного до загального.)
Детектив ( англ.detective– агент розшуку, з латин. detection – розкриття) - один з різновидів пригодницької літератури, в якому описуються події, пов’язані з процесом розслідування і розкриття якогось злочину.
Опрацюйте!
Той же Шерлок Холмс, маючи перед очима повну картину злочину, переходив до розгляду окремих деталей: виявляв ймовірних учасників, вивчав їхню поведінку і наявність мотивів. І таким чином визначав злочинця. «Відкиньте всі неможливе, – говорив він, – і те, що залишиться, і буде відповіддю, яким би неймовірним він не здавався».
-Перегляньте скорочено відеофільм" Спілка рудих"
Відома істина про те, що протилежності сходяться. І дві протилежності – Холмс і Ватсон – створюють гармонію, доповнюючи один одного. Вони ніби різні грані людської натури.
Домашнє завдання:
Схарактеризуйте образ доктора Ватсона. Чи був він добрим помічником Холмса? Чим, на вашу думку, Шерлок Холмс відрізняється від сищиків з інших детективних творів?
Відповідь запишіть
Тема уроку: А.К.Дойл «Пістрява стрічка». Шерлок Холмс як безпосередній учасник розв’язання сімейного конфлікту в оповіданні «Пістрява стрічка».
Опрацюйте відеоматеріал
Опрацюйте!
Опрацюйте!
Прослухайте аудіокнигу
Знайти у хмарці слова, що називають деталі та факти, за якими Холмс розкрив злочин, застосовуючи метод дедукції
Відповідь записати
Охарактеризувати головного героя за словами-прикметами із хмарки.
Відповідь записати
Розгадайте ребуси
Відповідь запишіть
Складіть сенкан "Шерлок Холмс"
Складіть сенкан "Доктор Ватсон"
Фото роботи завантажити та надіслати
Опрацюйте відеоматеріал
Опрацюйте відеоматеріал
Опрацюйте!
Словникова робота
Опрацюйте!
Артур Конан Дойл був гарним учнем у коледжі, але жодна з наук його не зацікавила. І тоді мати вирішила, що диплом лікаря забезпечить синові належне місце в суспільстві і матеріальний достаток.
Але ... як незабаром з'ясувалося, сама по собі медична освіта не вирішувала багатьох проблем. Купити практику у лікаря, який пішов на пенсію, Дойл не міг - в родині абсолютно не було грошей. Залишалося одне - найняти квартиру, повісити табличку "Д-Р Дойл" і чекати...
Чекати, коли який-небудь місцевий житель наважиться звернутися до недосвідченого лікаря ...Пацієнти не турбували дверного дзвінка, і у Артура було достатньо часу для роздумів. Плодом їх виявився роман "Червоним по білому" ("Етюд у багряних тонах") – книга, в якій читачі вперше знайомляться з сищиком-консультантом Шерлоком Холмсом і його незмінним другом доктором Ватсоном.
Доля Дойла була вирішена. Відтепер він - творець знаменитого героя англійської літератури, героя, який стане його другим "я" і буде переслідувати автора до самих останніх днів.
"Досить!" - вирішив одного разу Дойл і, щоб назавжди позбутися від знаменитого сищика, втопив його в Рейхенбахському водоспаді.
Краще б письменник цього не робив! Стіл Дойла виявився похованим під листами і телеграмами, в яких читачі благали автора воскресити улюбленого героя. А усі клерки Лондона у зв'язку зі смертю детектива демонстративно одяглися в траур. І Артур Конан Дойл здався. Холмс вийшов неушкодженим з бою з королем злочинного світу професором Моріарті і знову влаштувався в своїй квартирці на Бейкер-стріт.
А скільки людей були зобов'язані Дойлу своїм порятунком! Заради них він сам перетворився в Шерлока Холмса. Не зважаючи ні з часом, ні з витратами, письменник їздив по країні, зустрічався зі свідками, рився в архівах і довів, врешті-решт, що в тюрму потрапляли не садисти, які не вбивці, а звичайні жертви судової помилки ...
Сучасників захопила поведінка Дойла, адже спочатку "злочинці" були йому навіть не знайомі. І на сера Артура посипалися листи з проханням розплутати чергову справу і врятувати невинну людину. Дойл ні в якому разі не вважав себе сищиком, але іноді у нього просто не вистачало духу відповісти відмовою ...
Втім, про все це ми толком ще нічого не знаємо, тому що архів письменника - двадцять величезних ящиків - до сих пір майже не опублікований. І можна тільки гадати, про що писали серу Артуру Уїнстон Черчілль, Теодор і Франклін Рузвельт, англійський король Едуард VII. А раптом і вони просили Дойла почати якесь розслідування?
Дойл ніколи не ототожнював себе з Шерлоком Холмсом. Дослідники вважають, що в створеному ним характері Ватсона багато чого перетинається з характером самого письменника, який, як і його персонаж, залишив лікарську практику заради літератури.
Кажуть, що письменник, розповідаючи життя свого героя, пророкує свою долю. Через рік після "написаної" смерті доктора Ватсона вмирає і сам Артур Конан Дойл: як не дивно, саме в день народження свого персонажа, сьомого липня.
Виконати в зошиті за зразком
Фото роботи завантажити та надіслати
ВІДПОВІДЬ запишіть
ВІДПОВІДЬ запишіть
Тема уроку :
Е. А. По «Золотий жук».. Особливості композиційної будови твору – «розповідь у розповіді»
Добрий день!
Тема уроку : Е. А. По «Золотий жук».. Особливості композиційної будови твору – «розповідь у розповіді»
Опрацюйте відеоматеріал
Опрацюйте за посиланням
Скрін роботи завантажити та надіслати
Вікторина "Так - Ні": https://learningapps.org/24032064
Опрацюйте за посиланням
Скрін роботи завантажити та надіслати
Пазл "Персонажі твору": https://learningapps.org/3259189
Дайте відповідь на запитання
Опрацюйте!
Виконайте в зошиті за зразком
Фото роботи завантажити та надіслати
Опрацюйте!
Тема уроку :
Захопливий сюжет повісті «Золотий жук» Е.По
Добрий день!
Тема уроку: Захопливий сюжет повісті «Золотий жук» Е.По
Опрацюйте відеоматеріал
Опрацюйте! Пригадайте!
Опрацюйте!
Відповідь запишіть
Хмара слів. Е.По "Золотий жук".
Завдання: В чому секрет Леграна? Які особисті якості, знання та вміння допомогли Леграну розгадати таємницю та знайти скарби? Відповідь запишіть
Виконайте тестові завдання за посиланням
Скрін роботи завантажити та надіслати
https://naurok.com.ua/test/start/794339
Повторіть біографію Е.По
Тема уроку :
Детектив як жанр літератури, характерні ознаки жанру. Жанрове розмаїття детективів. Е.А. По (1809-1849) – засновник жанру детективу у світовій літературі
Добрий день!
Тема уроку : Детектив як жанр літератури, характерні ознаки жанру. Жанрове розмаїття детективів. Е.А. По (1809-1849) – засновник жанру детективу у світовій літературі.
Опрацюйте відеоматеріал
Опрацюйте відеоматеріал
Пройдіть Детективний квест «По гарячих слідах»
Скрін роботи завантажити та надіслати
https://vseosvita.ua/library/po-garacih-slidah-detektivnij-kvest-434647.html
Пройдіть гру «Колесо фортуни» https://naurok.com.ua/detektiv-gra-koleso-fortuni-233217.html
Скрін роботи завантажити та надіслати
Закріплення вивченого
Відповідь запишіть
Відповідь запишіть
Відповідь запишіть
Тема уроку :
Контрольна робота № 4 з теми «Дружба і кохання»
Добрий день!
Тема уроку :
Контрольна робота № 4 з теми «Дружба і кохання».
Як писати твір
1. Ґрунтовно продумайте тему твору.
2. Викладаючи свої думки, пам’ятайте, що вони не претендують на вичерпне трактування теми.
3. Викладайте лише власні думки.
4. Визначте свої враження з конкретного питання.
5. Слідкуйте за логікою викладу.
6. Пам’ятайте про художню форму.
7. Висловлюйте суб’єктивну думку.
8. Зверніть увагу на характер ( публіцистичний).
9. Формулюючи речення, використовуйте свіжі метафори, афоризми.
10. Визначте головну ідею твору
Написати твір на одну із поданих тем:
Фото роботи завантажити та надіслати
Щастя легко знайти,але важко втримати.
Красу бачить той,хто дивиться з любов'ю.
Ділити навпіл=ознака дружби.
Без вірного-велика туга.
Велика любов усе пробач
Тема уроку :
Ульф Старк. «Диваки і зануди». Доля дівчинки Симони, її проблеми в родині та у школі. Стосунки Симони з однолітками. Складний шлях героїні до усвідомлення власної сутності
Добрий день!
Тема уроку: Ульф Старк. «Диваки і зануди». Доля дівчинки Симони, її проблеми в родині та у школі. Стосунки Симони з однолітками. Складний шлях героїні до усвідомлення власної сутності.
Матеріали https://vseosvita.ua/library/ulf-stark-dyvaky-i-zanudy-631016.html
Опрацюйте відеоматеріал
Опрацюйте!
Відповідь запишіть !
Опрацюйте!
Відповідь запишіть !
Повторення!
Перегляньте виставу "Диваки та зануди "
Складіть сенкан "Симона"
Фото роботи завантажити та надіслати
Тема уроку :
Ідеї підтримки й любові, які допомагають людям вижити й морально встояти в скрутних обставинах
Опрацюйте відеоматеріал
Прочитати / прослухати аудіокнигу "Диваки та зануди"
Виконайте в зошиті
Тема уроку :
«Маленька книжка про любов». Родинні та шкільні стосунки у творі
Добрий день!
Тема уроку : «Маленька книжка про любов». Родинні та шкільні стосунки у творі.
Ульф Старк не любить простих книжок. У текстах мають бути почуття, які ми знаємо в житті, радісні чи сумні. Мають бути роздуми, тривоги, страх і невпевненість, але також надія на краще, віра в майбутнє. Про це письменник говорив у різних інтерв’ю, і про це він говорить своїми текстами. «Маленька книжка про любов» — історія про дуже серйозні речі: війну, тугу за батьком, нужду і несправедливість, і про не менш серйозне перше кохання.
Пригадайте !
Опрацюйте відеоматеріал
“Маленька книжка про любов”
Аналіз твору
Автор – Ульф Старк
Жанр – повість
Літературний рід – епос
Час подій. Історія розгортається напередодні Різдва в часи Другої світової війни.
Тема: розповідь про часи війни, переживання дитини у такі складні часи.
Головна думка: війна – зло
Головні герої:
Фред – головний герой. Це 10-річний хлопчик, закоханий в однокласницю Ельсу. Він невисокий («найменший у класі»), чутливий і з багатою уявою, йому бракує відваги. Він незграбно намагається завоювати її прихильність. Він легко вирішує контрольну з математики, допомагає продавати ялинки, зароблені гроші віддає мамі, готує суп, розмовляє і радиться з фотографією тата. Фред не скаржиться на талони, директора, голод та інше. Він насолоджується чудовими моментами, які дарує йому життя. Він цінує те, що має, але й сподівається на світле майбутнє. Завдяки Ельсі Фред долає страх і йде на жертви, вчиться розуміти й поважати думку іншої людини. Завдяки їй він відкриває собі себе — хлопця, в якого можна закохатися.
батьки Фреда – мама Едіт та батько Едвін (знаходиться на війні);
Ельса – дівчинка, в яку закоханий Фред. Вона фізично сильна, рішуча, готова вести за собою.
Оскар – однокласник та товариш Фреда,
Конрад – однокласник Фреда;
Ліна Лундстрем – учителька;
Гранфош – торговець ялинками
Сюжет
Події відбуваються напередодні Різдва в часи Другої світової війни. Автор розповідає, як важко жити під час війни: люди голодують, їм холодно в оселях, вони сумують за рідними, яких забрали на війну. Війна хоче вкрасти і Різдво: людей не можуть приготувати святкову вечерю, зібрати за столом усю родину.
У цей непростий час хлопчик Фред, чиє ім’я означає «мир», закохується в однокласницю й незграбно намагається привернути її увагу. Він розповідає про свою закоханість фотографії батька, бо його самого забрали до війська.
Фред наважується на сміливий вчинок, але через нього отримує догану за погану поведінку в школі. Хлопчик дарує однокласниці Ельсі, в яку закоханий, шоколадку, яку так мріяв з’їсти на Святвечір.
Кожна людина продовжує жити і це уже сміливість. Тато Фреда, який захищає кордон і зрештою відвойовує Різдво у війни. Мама, яка готується принести у світ нове життя. Вчителька, яка не сварить за бешкетування, а пишається сміливістю хлопчаків. Пані, схожа на фею, яка дарує клаптики миру: шоколадку й парфуми. Продавець ялинок, який ділиться прибутком з бідною родиною. І Фред, який порушує правила, навіть влаштовує бійки. Він лише знайомиться зі світом почуттів, тому коли він хоче допомогти дівчині — ненароком ображає її, коли хоче висміяти «того ідіота, що затіяв війну» — отримує від директора догану, а коли рветься захистити кохану — йому розбивають носа.
Врешті решт, Фред перемагає свій страх, нерозуміння дівчини, та й самого Гітлера, коли перетворює його на вусатого скелета (таким він і залишиться в пам’яті всіх школярів). Фред перемагає війну тим, що закохується, і тим, що продовжує бути дитиною всупереч обставинам.
Джерело: https://dovidka.biz.ua/malenka-knyzhka-pro-lyubov-analiz-tvoru
Опрацюйте відеоматеріал
Дайте відповідь на запитання
Як змінилися стосунки Фреда з його родиною протягом історії?
Яку роль зіграли батьки Фреда в його розумінні любові?
Як шкільний досвід Фреда вплинув на його погляди на любов?
Як стосунки Фреда з однокласниками та вчителями вплинули на його розуміння любові?
Чи мали сімейні чи шкільні стосунки Фреда більший вплив на його розуміння любові?
Як розгорівся конфлікт між друзями,родиною та шкільними стосунками в цій історії?
Чи більше на розуміння Фредом любові вплинула його сім'я чи шкільний досвід?
Як вирішення сімейних та шкільних стосунків Фреда вплинуло на його розуміння любові в кінці історії?
Дайте відповідь на запитання
1. Чим була родина в житті Фреда?
2. Кого ставив головний герой у своєму житті на перше місце: родину чи шкільних друзів? Чому ви так вважаєте?......
Взаємна підтримка, повага, розуміння між дітьми й дорослими — це, як на мене, і є та любов, про яку йдеться в назві книжки. Кохання Фреда до Ельси — лише один зі складників цієї любові. Розвиток стосунків хлопчика і дівчинки рухається звичним для літературних канонів шляхом: від нерозуміння через здивування і повагу до взаємності. А от образи героїв геть не канонічні, вони ніби помінялися місцями: хлопчик невисокий («найменший у класі»), чутливий і з багатою уявою, йому бракує відваги; а дівчинка фізично сильна, рішуча, готова вести за собою. Завдяки Ельсі Фред долає страх і йде на жертви, вчиться розуміти й поважати думку іншої людини. Завдяки їй він відкриває собі себе — хлопця, в якого можна закохатися.
Складіть сенкан "Фред"
Фото завантажити та надіслати
Тема уроку :
Зображення світу дитинства крізь призму складних життєвих обставин (війна, туга за батьком, бідність, несправедливість)
Добрий день !
Тема уроку Зображення світу дитинства крізь призму складних життєвих обставин (війна, туга за батьком, бідність, несправедливість).
Повторіть !
Опрацюйте відеоматеріал
Виконайте в зошиті за зразком .Запишіть відповіді. Фото роботи завантажити та надіслати
Події відбуваються напередодні Різдва в часи Другої світової війни. Автор розповідає, як важко жити під час війни: люди голодують, їм холодно в оселях, вони сумують за рідними, яких забрали на війну. Війна хоче вкрасти і Різдво: людей не можуть приготувати святкову вечерю, зібрати за столом усю родину.У цей непростий час хлопчик Фред, чиє ім’я означає «мир», закохується в однокласницю й незграбно намагається привернути її увагу. Він розповідає про свою закоханість фотографії батька, бо його самого забрали до війська.Фред наважується на сміливий вчинок, але через нього отримує догану за погану поведінку в школі. Хлопчик дарує однокласниці Ельсі, в яку закоханий, шоколадку, яку так мріяв з’їсти на Святвечір.Кожна людина продовжує жити і це уже сміливість. Тато Фреда, який захищає кордон і зрештою відвойовує Різдво у війни. Мама, яка готується принести у світ нове життя. Вчителька, яка не сварить за бешкетування, а пишається сміливістю хлопчаків. Пані, схожа на фею, яка дарує клаптики миру: шоколадку й парфуми. Продавець ялинок, який ділиться прибутком з бідною родиною. І Фред, який порушує правила, навіть влаштовує бійки. Він лише знайомиться зі світом почуттів, тому коли він хоче допомогти дівчині — ненароком ображає її, коли хоче висміяти «того ідіота, що затіяв війну» — отримує від директора догану, а коли рветься захистити кохану — йому розбивають носа.Врешті решт, Фред перемагає свій страх, нерозуміння дівчини, та й самого Гітлера, коли перетворює його на вусатого скелета (таким він і залишиться в пам’яті всіх школярів). Фред перемагає війну тим, що закохується, і тим, що продовжує бути дитиною всупереч обставинам.
У книжці не раз вустами кількох героїв прямо сказано: війна — це зло. Фредова мама, не ховаючись перед сином, для опису війни використовує лайливі слова, і впевнено каже, що якщо йдеться про таке лихо, то лайку вживати можна. Описано, як важко живеться людям під час війни: їм не вистачає їжі, не вистачає тепла в оселях, а найбільше не вистачає найрідніших, які пішли до війська. Війна загрожує поглинути свято Різдва: у людей не виходить накрити урочистий стіл і зібрати за ним усю родину.
Але всі — усі до одного — герої книжки протистоять цій війні. Фредів тато, який захищає кордон і зрештою вириває Різдво із «зубів» війни. Мама, яка готується принести у світ нове життя. Вчителька, яка не лає за бешкети, а навпаки, пишається сміливістю хлопчаків. Пані, схожа на фею, яка дарує клаптики миру: шоколадку й парфуми. Продавець ялинок, який ділиться прибутком зі злиденною родиною. І, звісно, Фред, чиє ім’я означає «мир». Він весь час порушує правила, ба навіть влаштовує бійки, але його енергія не руйнівна, а творча. Просто вона ще незграбна, тому коли він хоче допомогти дівчині — ненароком ображає її, коли хоче висміяти «того ідіота, що затіяв війну» — отримує від директора догану, а коли рветься захистити кохану — йому розбивають носа.
І все ж Фред перемагає: і свій страх, і нерозуміння дівчини, і навіть Гітлера, коли перетворює його на вусатого скелета (таким він і залишиться в пам’яті всіх школярів, хай би як лютував директор!). Фред перемагає війну тим, що закохується, і тим, що продовжує бути дитиною наперекір обставинам.
Дуже позитивно на її сторінках зображено дорослих. Особливо зворушують стосунки сина з відсутнім татом. Із того, що Фред постійно розмовляє з батьковим образом про найінтимніші речі, із того, що дуже добре знає, що сказав би тато в різних ситуаціях, видно, якими близькими були малий і великий хлопці до розлуки. Дорослі у книжці майже завжди прихильні до дітей і поводяться шляхетно, і це вселяє віру в майбутнє: діти виростуть і переймуть цю естафету гідності. Ось ця віра в прийдешнє, адресована дітям, — принциповий момент для Старка, який вважає: дитинство тільки тоді є повноцінним, коли перед ним стоїть майбутнє, якого хочеться чекати.
Взаємна підтримка, повага, розуміння між дітьми й дорослими — це, як на мене, і є та любов, про яку йдеться в назві книжки. Кохання Фреда до Ельси — лише один зі складників цієї любові. Розвиток стосунків хлопчика і дівчинки рухається звичним для літературних канонів шляхом: від нерозуміння через здивування і повагу до взаємності. А от образи героїв геть не канонічні, вони ніби помінялися місцями: хлопчик невисокий («найменший у класі»), чутливий і з багатою уявою, йому бракує відваги; а дівчинка фізично сильна, рішуча, готова вести за собою. Завдяки Ельсі Фред долає страх і йде на жертви, вчиться розуміти й поважати думку іншої людини. Завдяки їй він відкриває собі себе — хлопця, в якого можна закохатися.
«Маленька книжка про любов» — надзвичайно серйозна, але й надзвичайно світла та сповнена любові.
Тема уроку :
Ульф Старк (1944-2017). «Маленька книжка про любов». Різдвяна історія в контексті історичного минулого
Добрий день!
Запишіть дату та тему уроку : Ульф Старк "Маленька книжка про любов"
Ульф Старк не любить простих книжок. У текстах мають бути почуття радісні чи сумні. Мають бути роздуми, тривоги, страх і невпевненість, але також надія на краще, віра в майбутнє. Про це письменник говорив у різних інтерв’ю, і про це він говорить своїми текстами. «Маленька книжка про любов» — історія про дуже серйозні речі: війну, тугу за батьком, нужду і несправедливість, і про не менш серйозне перше кохання.
Напередодні Різдва може трапитися чимало див. На Фреда, героя «Маленької книжки про любов», чекає чимало омріяних подарунків. Навіть якщо тато на війні, не вистачає їжі і хлопець майже перед канікулами отримує догану від директора, все, чого він найбільше хоче, здійсниться.
Опрацюйте відеоматеріал
Опрацюйте відеоматеріал
Прослухайте аудіокнигу
Домашнє завдання:
Знати біографію Ульфа Старка та зміст повісті "Маленька книжка про любов"
Тема уроку :
Адам Міцкевич «Непевність»
Вивчаємо творчість Адама Міцкевича
Ада́м Бе́рнард Міцке́вич (пол. Adam Bernard Mickiewicz; біл. Адам Міцкевіч; лит. Adomas Bernardas Mickevičius; 24 грудня 1798 — 26 листопада 1855 у Стамбулі) — один із найвидатніших польськомовних поетів, засновник романтизму у польській літературі, діяч національно-визвольного руху. Засновник польської романтичної драми. В Західній Європі порівнюється з Байроном та Ґете. Під час свого життя у Парижі був професором Слов'янської літератури в Колеж де Франс. В основному відомий як автор поетичної новели «Дзяди» (пол. Dziady) та національного епосу «Пан Тадеуш» (пол. Pan Tadeusz), який вважають останнім великим епосом шляхетної культури Речі Посполитої. Хоча Адам Міцкевич і вважається польським поетом, бо всі його твори написані польською мовою, однак його походження й досі точно не встановлено. Деякі автори описують його як «польсько-литовського» поета
Опрацюй матеріал, запам'ятай головне!
Дізнайся про поета більше!
Уважно прослухайте поезію Адама Міцкевича «Непевність»
Тема уроку :
Р. Бернс (1759– 1796) «Моя любов…», Г. Гейне (1797–1856) «Коли настав чудовий май…»
Добрий день!
Запишіть дату та тему уроку
Тема уроку: Вірші зарубіжних поетів про дружбу і кохання.
Роберт Бернс. «Любов».
Генріх Гейне. «Коли настав чудовий май…».
Почнемо свою роботу з вивчення творчості Р. Бернса (1759 – 1796).
Роберт Бернс – видатний шотландський поет. Його поезія нікого не залишає байдужим. Він писав прості і гарні пісні, які співали по всій Шотландії. Він був чудовим ліричним поетом, але міг писати гумористичні й сатиричні вірші, оспівував вірне кохання, дружбу і свою маленьку Шотландію. «У мене не було бажання стати поетом, поки кохання не охопило всього мене, а потім уже прийшли Вірші і Пісні, вони стали тією безпосередньою мовою, якою говорило моє серце», - так говорив про себе Роберт Бернс 1783 року.
Поет присвячував вірші багатьом жінкам. І в кожному з них він загострював увагу на сором’язливості, ніжності, відданості, шляхетності.
У 1785 році Бернс полюбив Джину Армор (1765 – 1854), дочку заможного підрядчика. Бернс видав їй письмове «зобов’язання» - документ, який по шотландському праву засвідчував фактичний, хоч і незаконний шлюб. Багаті батьки коханої перешкодили їхньому шлюбові. Батько Джин порвав «зобов’язання» і відмовився взяти поета зятем. Навіть коли кохана народила Бернсу двійню, це не розчулило серце батьків Джин і діти росли без батька.
І лише коли Бернс став знаменитим на всю Шотландію поетом, він зміг поєднатися зі своєю родиною. Роберт і Джин зуміли пронести своє кохання крізь усі складнощі життя. Своїми іменами – Роберт і Джин – вони назвали близнюків, що народилися першими. А в день смерті Бернса народився їх п’ятий син, і тому Джин не змогла провести чоловіка в останній путь.
Рідний брат Роберта, покидаючи будинок вдови, дав Джин у борг 1 шилінг, тому що в домі зовсім не було грошей. І лише допомога друзів (зокрема Вальтера Скотта) врятувала родину від злиднів. І коли через декілька років король призначив пенсію вдові Бернса, Джин відмовилася від неї. А світ і зараз захоплюється прекрасними рядками про їхнє кохання.
Творчість Бернса високо цінували Іван Франко, Леся Українка, Павло Грабовський, Микола Лукаш, а Шевченко називав його «поетом народним і великим».
Ми будемо читати вірш Р. Бернса «Любов», присвяченого його коханій Джин.
РОБОТА НАД ТЕКСТОМ
а) Читання мовою оригіналу, дослівний переклад.
б) Читання в пер. М. Лукаша, В. Мисика. Порівняння з оригіналом.
Моя кохана — пишна рожа,
Краса весняних днів;
Моя кохана — мелодійний,
Приємно-зграйний спів.
Яка краса твоя безмежна,
Така й любов моя;
Тебе любитиму я, поки
Всі висохнуть моря.
І висохнуть моря, кохана,
Й розтопиться граніт;
Тебе любитиму я, поки
Не западеться світ.
Прощай, прощай, моя кохана,
Я йду, я йду звідсіль!
Та знову я прийду, кохана,
Й за десять тисяч миль!
(Переклад Василя Мисика)
Моя любов — рожевий квіт
В весінньому саду,
Моя любов — веселий спів,
Що з ним я в світ іду.
О, як тебе кохаю я,
Єдиная моя!
Тому коханню не зміліть,
Хоч висхнуть всі моря.
Нехай посхнуть усі моря,
Потануть брили скал,
А ти навік любов моя, —
Аж згасне сонця пал.
Прощай, прощай, мій рідний край,
Прощай, моя любов,
Та де б не був я, мила, знай —
Прийду до тебе знов!
(Переклад Миколи Лукаша)
Опрацюйте!
Поет народився 13 грудня 1797 року в м. Дюссельдорфі (Німеччина). Його сім’я завжди відчувала матеріальну скруту, тому юнака відправили до м. Гамбург, де він навчався комерційної справи у свого багатого дядька – Соломона Гейне. Генріх відповідав за листування, а у вільний час писав вірші.
Першим поштовхом до їх написання стало його нещасливе кохання до кузини Амалії (старшої дочки дядька Соломона). Вона була дуже привабливою дівчиною, але зростала в атмосфері, де найбільше цінували гроші, кар’єру і спадок. Амалія мріяла про шлюб з багатим чоловіком, який би зміг забезпечити їй заможне життя. Тому щирі почуття юнака не знайшли відповіді. Дівчина згодом вийшла заміж за багатого аристократа, а Гейне став відомим поетом, талант якого розквітнув під впливом кохання.
Кохання і душевні страждання – основна тема ранньої лірики Гейне, зокрема його збірки «Книга пісень» (1817 – 1827).
До цієї збірки увійшов і вірш «Коли настав чудовий май», перекладений Лесею Українкою в 1890 році.
Переживання ліричного героя виходять далеко за межі біографії митця. У вірші йдеться про високе почуття кохання, що надає життя людському серцю
. Читання вірша мовою оригіналу, дослівний переклад.
Im wunderschönen Monat Mai,
Als alle Knospen sprangen,
Da ist in meinem Herzen
Die Liebe aufgegangen.
Im wunderschön Monat Mai,
Als alle Vögel sangen,
Da hab’ ich ihr gestanden
Mein Sehnen und Verlangen.
Аналіз твору:
Тема - зображення пробудження кохання в душі ліричного героя.
Ідея - оспівування великого почуття, яке приносить і радість, і сум.
Засоби виразності:
Епітет - чудовий май
Уособлення - садочків розвивання, у серденьку... прокинулось кохання
Метафора - розказав журбу й кохання
Анафора - Коли настав чудовий май...
Коли настав чудовий май...
Тоді...
Тоді...
Інверсія - Тоді у серденьку моїм
Прокинулось кохання.
1) Яка тема вірша Р. Бернса «Любов»?
2) Які поетичні образи поезії ви можете назвати?
3) Назвіть збірку поезій Гейне. Чому вона присвячена?
4) Чим є кохання для поета?
5) Що споріднює поезії Бернса і Гейне?
Кохання – незвичайне почуття. Воно наповнює людину щастям і її життя стає змістовним і світлим. Людина, яка любить і яку люблять, лагідніша, доброзичливіша – такі вже якості цього благородного почуття. Справжньому коханню не страшні ніякі випробування. Воно не підвладне часу. І кожне покоління людей залишає після себе прекрасні рядки присвячені цьому дивовижному почуттю.
Відкрийте своє серце для любові і дружбі, і ви відчуєте, як зміниться світ, який вас оточує. Нехай у вашому житті буде більше поезії і любові!
«Кохання дзвенить у моєму серці різдвяними дзвонами» - зізнався Бернс. Сподіваюся, на сьогоднішньому уроці ви ці дзвони почули.
Домашнє завдання
Вивчити напам'ять улюблений вірш про кохання.
Тема уроку :
Вірші зарубіжних поетів про дружбу і кохання. П’єр Ронсар (1524-1585) «До того, як любов у світ прийшла…»
Добрий день! Тема уроку : Вірші зарубіжних поетів про дружбу і кохання
П'єр де Ронса́р — французький поет XVI століття. 
Народився 1524 року в замку Ла-Поссоньєр, у долині річки Луари (провінція Вандомуа) у знатній родині.
Майбутній поет змалечку здобув домашню освіту, а у віці дев’яти років був відправлений до Наваррського коледжу в Парижі.
Після навчання служив пажем у Франциска I, потім при шотландському дворі. Як секретар Лазара де Баїфа, одного з найбільших гуманістів свого часу, видного дипломата та батька Антуана де Баїфа, Ронсар відвідав Шотландію, Англію та ельзаське місто Гагенау.
Під час останньої подорожі він познайомився з багатьма відомими вченими, але водночас переніс важку хворобу, наслідком якої стала глухота (став втрачати слух з 1540).
Оскільки дипломатична та військова кар’єра відтепер були для нього закриті, він цілком присвятив себе вивченню класиків та поезії.
Разом з іншими молодими дворянами, так само закоханими в науку, Ронсар вступив до паризького коледжу Кокре, де його наставником став Дора. Усі поети Плеяди відрізнялися незвичайним прагненням і пристрастю до навчання.
З 1554 був придворним поетом Генріха II. Після смерті Карла IX (1574) впав у немилість і остаточно віддалився від двору.
Помер Ронсар у Сен-Ком-сюр-Луар 27 грудня 1585.
Оспівував радість життя, кохання (збірки «Любовні вірші», 1552–53; «Продовження любовних віршів», 1555; цикли «Нове продовження любовних віршів», 1556; «Сонети до Єлени», 1578), писав вірші на громадянські, патріотичні, філософські теми (збірки «Оди», 1550–32; «Гімни», 1555–56). В «Роздумах про бідування цього часу» (1560–62), «Застереженні французькому народу» (1563) засуджував релігійні війни.
Джерело: https://dovidka.biz.ua/p-er-ronsar-biohrafiya-ta-tvorchist
Опрацюйте відеоматеріал
П’єр де Ронсар – Любов до Кассандри
До того, як любов у світ прийшла
І теплим сяйвом хаос освітила,
В нім плавала планет незмірна сила
Без ладу, і без форми, й без числа.
Так і душа несміливо жила,
Без ладу й форми у мені бродила,
Поки любов її не озорила,
Коли з очей ти сяйво розлила.
І, скорений любові верховенством,
Дух у мені наповнився блаженством,
В думках моїх вогонь запломенів.
Любов дала життя, і рух, і силу,
І душу відродила осмутнілу –
Її любовний пломінь відігрів.
"До того, як любов у світ прийшла" ("Любов до Кассандри»)
У циклі «Любов до Кассандри» (1552) Ронсар проводив паралель з легендарною троянською пророчицею, так і в цьому циклі неодноразово згадується Єлена Прекрасна.
Свою кохану поет співвідносить саме з образом «найкращої з грекинь, яка тобі славетне своє ім’я дала». Образ дами серця завдяки імені асоціюється з героїнею міфу, найкрасивішою жінкою, через яку почалася Троянська війна. Щоб підкорити її серце, треба «знов брати Іліон». Жартівливо забарвлена метафора не знімає драматизму любовних відносин Ронсара й Єлена де Сюржер, художньо трансформованих у ліричному циклі.
Теорія літератури
Слово автор у перекладі з латинської означає засновник, творець. Вам уже відомо, що в літературознавстві автором називають особу, яка створила (написала) той чи інший твір. Однак, коли ми говоримо про образ автора, то маємо на увазі відображення у творі світогляду автора, його переконань, життєвого досвіду, розуміння світу і людини.
Водночас літературознавці твердять, що повністю ототожнювати реального (біографічного) автора-людину із автором-творцем художнього тексту не можна. Образ автора пов’язаний лише з певним твором та його художнім світом і може суттєво відрізнятися від реальної особистості письменника.
Вірш — це невеликий за розміром твір, побудований за законами віршованої мови.
Ліричний герой - це образ самого автора в його ліриці, а також один із способів розкриття його свідомості, немовби художній «двійник» поета. У багатьох випадках чітко окреслена фігура, особа, що наділена індивідуальністю, психологічною повнотою внутрішнього світу. Проте ліричний герой не може повністю ототожнюватися з автором, хоча й виражає його переживання, почуття, думки, пов’язані з тим, що стало предметом зображення у творі.
Аналіз поезії
Тема: роздуми поета про велику силу кохання, що може дати життя і відродити душу
Ідея: возвеличення сили лювові, необхідність почуття для людей
Основна думка:
«Любов дала життя, і рух, і силу,
І душу відродила осмутнілу –
Її любовний пломінь відігрів»
Жанр: сонет
Епітети: «тепле сяйво», «незмірна сила», «любовний пломінь», «душу ... осмутнілу»
Метафори: «любов у світ прийшла», «хаос освітила», «душа несміливо жила», «душа без ладу й форми у мені бродила», «Дух наповнивсяблаженством», «Любов дала життя, і рух, і силу», «душу відродила» «пломінь відігрів»
Вивчити напам'ять вірш Надіслати відео
П’єр де Ронсар – Любов до Кассандри
До того, як любов у світ прийшла
І теплим сяйвом хаос освітила,
В нім плавала планет незмірна сила
Без ладу, і без форми, й без числа.
Так і душа несміливо жила,
Без ладу й форми у мені бродила,
Поки любов її не озорила,
Коли з очей ти сяйво розлила.
І, скорений любові верховенством,
Дух у мені наповнився блаженством,
В думках моїх вогонь запломенів.
Любов дала життя, і рух, і силу,
І душу відродила осмутнілу –
Її любовний пломінь відігрів.
Тема уроку :
Контрольна робота № 3 з теми «Духовне випробування людини»
Тема уроку :
Редьярд Кіплінг (1865-1936). «Балада про Схід і Захід»
Опрацюйте підручник ст.122-126
Матеріали до уроків:
експрес-урок:
біографія
Тема уроку :
Редьярд Кіплінг (1865-1936). «Якщо…»
Опрацюйте підручник ст.121-128
Експрес-урок:
« Якщо…» Кіплінг аналіз твору (паспорт)
Автор – Редьярд Кіплінг
Рік написання – 1895
Рік видання – 1910
Жанр – Балада
Вид лірики: філософська.
У вірші “Якщо…” Р. Кіплінг закликає сина за будь-яких обставин бути справжньою людиною.
Тема: звертання-заповіт ліричного героя до сина.
Ідея: возвеличення сили людського духу, спроможної витримати всі випробування на життєвому шляху.
Основна думка: людина повинна залишатися собою у різних життєвих випробуваннях, зберігати вірність моральним принципам.
Провідна думка – Людиною має право називатися лише той, хто в будь-яких ситуаціях прагне і вміє залишатися самим собою, йти своїм шляхом у житті, не втрачати почуття гідності ані перед юрбою, ані перед королем, робити добрі справи, не хизуючись цим.)
Вірш Кіплінга – це кодекс поведінки «Тебе серед «них»». Яким же ти повинен бути? Насамперед – вірним собі, не прагнути стати як всі.
ВИВЧИТИ ВІРШ "ЯКЩО ,,," НАПАМ*ЯТЬ
Запис відео з ЗАПЛЮЩЕНИМИ ОЧИМА завантажити та надіслати
Успіхів!
Зробити аналіз твору
Фото роботи завантажити та надіслати
Тема уроку :
Висловлювання власного ставлення до проблем, порушених у творах
Написання есе за прочитаними творами на тему "Який урок я виніс/винесла для себе"
Фото роботи завантажити та надіслати
Тема уроку :
Контрольна робота № 2 з теми «Історичне минуле в літературі». Твір-роздум за вивченими текстами
Історичне минуле в літературі
Написати твір-роздум за вивченими текстами:
"Найбільше мене вразив твір..."
Фото роботи завантажити та надіслати
Тема уроку :
ПЧ № 1 Е.Е. Шмітт (народ. 1960) «Діти Ноя». Доля дітей у період Другої світової війни. Духовний подвиг священика Понса, його турбота про дітей. Тема культури у творі. Біблійні мотиви
Запишіть дату та тему уроку
Е.Е. Шмітт (народ. 1960) «Діти Ноя». Доля дітей у період Другої світової війни. Духовний подвиг священика Понса, його турбота про дітей. Тема культури у творі. Біблійні мотиви
Перегляньте !
Опрацюйте!
Відповідь запиши
Відповідь запиши
Ідея рівності представників різних рас, націй, національностей і народів у творі.Трагічний фінал як відображення злочинів фашизму
Вітаю!
Запишіть дату та тему уроку
Пригадайте! Перегляньте буктрейлер
Опрацюйте!
Виконай в зошиті ! Фото роботи завантажити та надіслати
Пригадайте!
1.Як зветься твір?
2.Визнач жанр твору.
3.Назви головних героїв.
4.Яка тема твору?
5.Яка слова Бруно були останніми в його житті?
6.Чим закінчилась дружба обох хлопчиків?
7.Які країни згадуються у творі?
8.Як звали членів сім*ї Бруно?
9.Визнач ідею твору.
10.Як звали людей, які працювали в будинку Бруно?
11.Що будо видно із вікна кімнати хлопчика?
12.Ким за національністю був Шмуль?
13.Хто з героїв твору у минулому працював лікарем?
14.Які з героїв твору є негативними ?
15.Хто обробив рану хлопчику, коли той упав з гойдалки?
16.З якого міста переїхала сім*я хлопчика?
17.Де зустрілись Бруно зі Шмулем?
Виконайте в зошиті ! Фото роботи завантажити та надіслати
За горизонталлю:
4. Що було видно із вікна хлопчикової кімнати?
7. Жанр твору.
8. Як звали хлопчика за колючим дротом?
9. Прізвище автора твору.
10. Їх називали "злом".
11. Ким був батько Бруно?
За вертикаллю:
1. Кого шукав Шмуль разом із Бруно?
2. Чим пригостив уперше хлопчика Бруно?
3. Сестра Бруно.
5. Що змайстрував Павло для Бруно?
6. Вкажіть, від чийого імені ведеться розповідь.
9. З якого міста довелось переїхати сім*ї Бруно?
Розгадайте
_ребуси
Відповідь запишіть
Розгадайте хмаринку слів
Тема уроку :
Образи дітей (німецький хлопчик Бруно, єврейський хлопчик Шмуль), їхня дружба і взаємодопомога
Опрацюйте відео
У центрі книги – 9-річний Бруно, який безтурботно живе в прекрасному п'ятиповерховому будинку в центрі Берліна разом зі своєю родиною і друзями. Щастя Бруно тьмяніє в той день, коли покоївка, пакуючи валізу малого, розповідає про переїзд родини в інше місто. Батька Бруно – військового офіцера – підвищили по службі. І хоча хлопчика не оминає хвиля занепокоєння, що охоплює з цього приводу його найближчих родичів (німецьких інтелігентів), він очікує знайти нових друзів. Проте потоваришувати з кимось у Геть-Звідси виявляється непросто. Ані гойдалки, ані ігри з прислугою не тішать його. Тож хлопчик іде до дивного табору неподалік, де живуть люди, що всі як один одягнені у смугасті піжами. Там він знаходить найкращого друга – Шмуля, що народився з Бруно в один день. Хлопцям цікаво та весело спілкуватися, хоча їх й розділяє паркан з колючого дроту. І, звісно, коли у друга трапляється біда – батько Шмуля раптово зникає – Бруно перевдягається в смугасту піжаму, щоб допомогти йому...
Зробити порівняльну характеристику Образи дітей (німецький хлопчик Бруно, єврейський хлопчик Шмуль), їхня дружба і взаємодопомога.
Фото роботи завантажити та надіслати
Історія, що відбувається під час Другої світової війни і показана крізь очі безневинного і нічого не підозрюючого про події, що відбуваються, Бруно, восьмирічного сина коменданта концентраційного табору. Після переїзду він випадково знайомиться із єврейським хлопчиком Шмулем, що живе з іншого боку огорожі табору, і вони стають друзями. Бруно вважає, що Шмулю дуже пощастило, бо він має дуже цікаве життя (про яке Бруно дізнався з промофільму про табір).
Коли родина Бруно знову переїжджає, він вирішує попрощатися зі Шмулем, робить підкоп і заходить на територію табора. Шмуль дає йому смугастий одяг і вони вирушають до бараків на пошуки батька Шмуля, після чого їх відправляють до газової камери (замаскованої під лазню), у якій вони гинуть разом.
Тема уроку :
Джон Бойн (народ. 1971). «Хлопчик у смугастій піжамі». Зображення Другої світової війни крізь долі дітей ідорослих. Теми нацизму та Голокосту в повісті
Запиши ,які емоції викликають у тебе після перегляду
Тема уроку :
А. Марґул-Шпербер «Про назву концтабору Бухенвальд». І. Вайсґлас («Круки»). Зображення трагедії Другої світової війни з різних боків Європи
Опрацюйте підручник ст.78-81
Відео до уроку за посиланням
1.
2
3.
Опрацюй!
Тема уроку :
Друга світова війна у європейській поезії. К.І. Галчинський «Лист з полону», Пісня про солдатів Вестерплятте»
Вітаю!
Опрацюйте :підручник ст 75-77
-відео
2.
Дай відповідь на запитання
РМ (у) Створення репортажу з «місця подій» (сцена штурму замку Фрон де Бефа). Лицарський турнір
Бліц – опитування «Відгадування таємниць» відповідь запиши
Кому служив Айвенго?
Лицар, який приховував обличчя на турнірі?
Хто взявся рятувати пораненого Айвенго?
Хто допоміг Айвенго у вирішальному поєдинку на лицарському турнірі?
Чому батько вигнав з дому Айвенго?
Хто став переможцем першого дня турніру?
Як звали даму серця Айвенго?
Хто знав про те, хто такий прочанин, паломник?
Як склалася подальша доля Айвенго і Ровени?
Під яким ім’ям діє у романі Робін Гуд?
Хто виступив заступником Ребекки на суді?
Як ставився до Айвенго король Річард?
Відповідь запиши !
«Упізнай героя»
Лицар – людина спостережлива, уважна. Наскільки уважні ви?
1. «Скільки можна було судити про людину, заковану у бойові обладунки, боєць був вище середнього зросту. На ньому був сталевий панцир; герб на його щиті зображував дуб, вирваний із коренем…»
2. «… був лицар у чорному панцирі, верхи на вороному коні, такий же міцний і могутній, як і сам вершник. У цього лицаря не було ніякого девізу.»
3. «Вона була ставна й висока на зріст. Колір її шкіри вирізнівся сліпучою білизною. Ясні блакитні очі, опушені довгими віями, дивилися з-під тонких каштанових брів, що надавали виразності її чолу.»
4. «На ньому був чудовий черлений із золотом костюм, а на голові – розкішна хутряна шапочка, прикрашена дорогоцінними каменями. Він їхав попереду, голосно розмовляючи й пересміхуючись зі своїм почтом зухвало.» (
5. «Вона мала ладну поставу, і східне вбрання не приховувало її обрисів. Жовтий шовковий тюрбан пасував до смаглявого відтінку її шкіри; очі блищали, тонкі брови вигиналися дугою.»
6. «…чоловік високого зросту й міцної статури, все життя якого минало на війні або в сутичках із сусідами, не зупинявся ні перед чим заради посилення своєї феодальної могутності. Риси його обличчя цілком відповідали його характеру – в них читалась переважно жорстокість і злість.»
7. «Вбрання його вирізнялось деякою примхливістю… До його шапки були прикріплені дзвіночки …; щораз коли він повертав голову, вони дзенькали.»
8. «Він заслабка людина, щоб стати рішучим монархом, занадто деспотична, щоб бути приємним монархом, занадто самовпевнена й зухвала, щоб бути популярним монархом, і занадто непостійна і боягузлива, щоб стати довголітнім монархом.»
Намалювати портрет улюбленого героя.
Фото роботи завантажити та надіслати
Повторіть !
Сюжет та композиція твору “Айвенго”
Елементи сюжету роману “Айвенго”
Зав’язка – зустріч героїв: пріора Еймера, Бріана де Буагільбера, Ісаака, Айвенго, переодягненого пілігримом, в будинку Седріка Сакса
Розвиток подій – а) турнір в Ашбі; б)саксонці у полоні норманів у замку Фрон де Бефа; в) штурм замку Фрон де Бефа Локслі(Робін Гуд) та Чорним лицарем (Річард Левине Серце); г) суд над Ревеккою
Кульмінація – поєдинок між Айвенго та Буагільбером
Розв’язка – смерть Буагільбера, повернення престолу Річарду, одруження Айвенго та Ровени
Англійський король Річард Левове Серце виявляється в полоні. Цим вирішує скористатися його брат, підлий принц Джон. Він спритно розпалює стару ненависть між норманами і саксами, щоб здобути владу в свої руки.
Одним з вірних поданих короля Річарда є лорд Седрік Ротервудскій. Для зміцнення свого впливу він має намір одружити вихованку леді Ровену на почесному вельможі. Однак серце дівчини вже належить синові лорда Седріка, відважному Уілфреду Айвенго. Дізнавшись про це, лорд Седрік виганяє сина, і позбавляє його спадщини.
Через деякий час Айвенго в образі мандрівника повертається на батьківщину після хрестового походу, де він бився разом з королем Річардом. Він бере участь у лицарському турнірі, перемагає, але отримує сильне поранення. Леді Ровена впізнає у відважному лицарі свого коханого.
Пораненого Айвенго виходжує дочка Ісака, красуня Ревека. Вона закохується в юнака, але його серце давно зайняте. Герої відправляються в подорож, і опиняються в полоні. Їм на допомогу приходить король Річард, якому вдалося врятуватися з полону. Айвенго одружується на Ровені, і вірно служить своєму правителю, який посів законне місце на британському троні.
Система образів
1. Нормани
2. Саксонці
3. Слуги Седріка
4.Розбійники
5. Євреї
Король Річард,
принц Джон,
Бріан де Буагільбер,
Фрон де Беф,
Моріс де Брасі,
пріор Еймер
Седрік Сакс, Ательстан, Ровена, Айвенго, Ульріка
Гурт, Вамба
Локслі, Мельник,
абат Тук
Ісаак, Ревекка
Події роману відбуваються у 1194 році (XII столітті) – через сто тридцять років після битви при Гастінгсі, після якої сакси були підкорені норманами. В ті часи Англією правив Річард Левове Серце. У країні відбувалася гостра боротьба між саксами та норманами, а також між феодалами і землевласниками. Лицарські замки стали кублом для розбійників, а бідні люди були беззахисними і безправними.
Перегляньте відео !
Зіткнення добра, краси й справедливості із жорстокістю і підступністю. Ідея віротерпимості в романі. Леді Ровена та Ребекка – дві різні долі
Вітаю!
Перегляньте Експрес-урок:
Занотуйте в зошит Порівняння образів персонажів (леді Ровена і Ребекк)
Переірка знань: https://naurok.com.ua/test/v-skott-ayvengo-16180.html
Скрін результату завантажити та надіслати
Тема уроку : Роберт Льюїс Стівенсон (1850-1894). «Балада про вересовий трунок».
Опрацюй Експрес-урок:
Підручник ст.61-65
Занотуй в зошит
Опрацюй !
. Життя Стівенсона минуло здебільшого поза
Батьківщиною: у Франції та Америці, в подорожах по Бельгії, Італії та Німеччині, в плаваннях по морях, а останні роки – на острові Уполу архіпелагу Самоа. Це було пов’язане не стільки з необхідністю для письменника пізнавати світ, а, насамперед, з тяжкою хворобою, яка мучила Стівенсона з самого дитинства і до кінця його короткого життя.
Та живучи далеко від рідної Шотландії, письменник усією душею рвався туди, думав і писав про неї. Сувора, скеляста, неродюча Батьківщина Стівенсона знаходиться на півночі Британського острова. Живуть тут мужні, роботящі, волелюбні люди. Але ще на початку ХVІІІ ст. Шотландія втратила свою самостійність і стала частиною Об’єднаного королівства Великобританії. Про минулу велич країни у часи Стівенсона ще нагадували твердині шотландських королів, що височіли не пагорбах, руїни палаців та монастирів. Тут усе свідчило про минуле Шотландії, про героїчні бойовища та народні повстання. Про те ж розповідалося і в народних піснях та баладах, і в творах найвідоміших шотландців: Роберта Бернса та Вальтера Скотта. Багата героїчна історія рідної землі була вжливою темою творчості і Стівенсона.
Народився письменник 13 листопада
1850 р. в столиці Шотландії “місті вітрів” Едінбурзі. По материнській лінії він походив із старовинного шотландського роду Белфурів. Дід і батько (а також багато інших родичів) були морськими інженерами – будівниками маяків. “Навряд чи знайдеться на північ від острова Мей і до Лервіка хоч один глибоководний маяк, - писав Стівенсон,- котрий би не був спроектований кимось із моєї рідні; і я часто думаю, що сімейство наше обіцяє залишити по собі безсмертну пам’ять і зрівнятися з ним в цьому могли б хіба що єгипетські фараони: на стількох рифах і мисах залізом по граніту викарбувано це не надто вишукане ім’я “Стівенсон”. (“Спогади про самого себе”, 1880). Загадкові голоси моря, трагічні шотландські легенди і високі моральні принципи дуже рано увійшли в його душу.
Дитинство письменника було затьмарено тяжкою хворобою легенів, котра переслідувала його все життя. Поруч із ним були завжди відкриті “смертельні двері”, за його власним виразом. Полонений “ковдрової країни” відправлявся у мандрівки по хвилях власної невгамовної уяви. Батько розважав малого, що страждав від безсоння, страшними історіями про піратів; мама та нянька без кінця читали йому вголос. Сам він, ледве навчившись грамоти, поглинав багато книг про рицарів і відважних мореплавців.
Після отримання середньої освіти Стівенсон вступив на інженерний факультет Едінбурзького університету, потім перейшов на юридичний, але навчався без охоти. У цей час, на порозі юності, він твердо повірив у своє письменницьке призначення і не відступився від нього.
Та доля повела цього тендітного і безстрашного мрійника, прозваного друзями “ельфом”, у справжні мандри в екзотичні краї, де йому було легше дихати. Цей чоловік-легенда, що прожив лише 44 роки, із своєї біографії зумів створити захоплюючий роман. Обходивши на вітрильному “Срібному кораблі” південні моря, він навіки знайшов свій “острів скарбів” на Самоа в Тихому океані. Завдяки Стівенсону цей далекий острів став духовним центром і місцем літературного паломництва. На Самоа Стівенсон допомагав тубільцям, чиї права порушували європейці. Він помер там “...надто молодим і надто улюбленим” (слова одного із його шанувальників). Тусітала – творець історій, так назвали його віддані самоанці, похований ними на вершині гори Веа.
За рік до передчасної смерті Стівенсон писав Джорджу Мередіту: “Впродовж 11 літ я жодного дня не почувався здоровим, я прокидався хворим і лягав у ліжко вимученим... Весь цей час я трудився, не відступаючи від свого обов’язку і не сходячи з обраного шляху. Я писав у ліжку, писав, коли з горла йшла кров, писав, коли мене лихоманило, коли груди розривав кашель, писав, коли від слабкості паморочилася голова, і мені здається, що я чесно підняв руквичку, яку мені кинула доля, і здобув перемогу в битві з життям”.
Звертання Стівенсона до жанру балади не випадкове. Своїм
учителем він вважав співвітчизника Р. Бернса, творця багатьох балад. Перебуваючи у Франції, зацікавився долею та творчістю Ф. Війона, перекладав його балади англійською мовою. До речі, першим художнім твором Стівенсона була новела “Ночівля Франсуа Війона”, у якій автор прагнув осмислити особистість видатного поета, в долі й душі якого переплелися протилежні риси. У своїх баладах Стівенсон звертається до фольклорних традицій, старовинних легенд.
У баладі “Вересовий трунок” розповідається про піктів – народ, який жив на самій півночі Шотландії. (Демонстрація на слайді карти). За переказами, вони були маленькими на зріст, але мужніми і волелюбними. Їхні південніші сусіди, скотти, загарбали зімлі піктів і підкорили їх. Від назви скоттів походить назва Шотландії, буквально – країна скоттів. Існувала легенда про напій із вересу, що вміли варити лише пікти. Верес – це низький вічнозелений медоносний кущ із дуже дрібним і численним листям та лілово-рожевими квітами. Пікти, за легендою, варили з вересу ель – світле пиво. Верес вважається одним із символів Шотландії, бо цією рослиною порослі її скелясті землі.
Опрацюй!
Словникова робота.
Трунок – напій.
Броварі – пивовари.
Можновладець – тут: особа, яка керує країною; правитель, володар.
Васал – тут: знатний підданий, який служить своєму монархові, цілком підкоряючись його волі.
Пучина, нурт – вир.
Бурун – навальна піниста хвиля.
Прослухай аудіовірш
Фото роботи завантажити та надіслати
Опрацюй Експрес-урок:
Підручник ст.61-65
Занотуй в зошит
Опрацюй !
. Життя Стівенсона минуло здебільшого поза
Батьківщиною: у Франції та Америці, в подорожах по Бельгії, Італії та Німеччині, в плаваннях по морях, а останні роки – на острові Уполу архіпелагу Самоа. Це було пов’язане не стільки з необхідністю для письменника пізнавати світ, а, насамперед, з тяжкою хворобою, яка мучила Стівенсона з самого дитинства і до кінця його короткого життя.
Та живучи далеко від рідної Шотландії, письменник усією душею рвався туди, думав і писав про неї. Сувора, скеляста, неродюча Батьківщина Стівенсона знаходиться на півночі Британського острова. Живуть тут мужні, роботящі, волелюбні люди. Але ще на початку ХVІІІ ст. Шотландія втратила свою самостійність і стала частиною Об’єднаного королівства Великобританії. Про минулу велич країни у часи Стівенсона ще нагадували твердині шотландських королів, що височіли не пагорбах, руїни палаців та монастирів. Тут усе свідчило про минуле Шотландії, про героїчні бойовища та народні повстання. Про те ж розповідалося і в народних піснях та баладах, і в творах найвідоміших шотландців: Роберта Бернса та Вальтера Скотта. Багата героїчна історія рідної землі була вжливою темою творчості і Стівенсона.
Народився письменник 13 листопада
1850 р. в столиці Шотландії “місті вітрів” Едінбурзі. По материнській лінії він походив із старовинного шотландського роду Белфурів. Дід і батько (а також багато інших родичів) були морськими інженерами – будівниками маяків. “Навряд чи знайдеться на північ від острова Мей і до Лервіка хоч один глибоководний маяк, - писав Стівенсон,- котрий би не був спроектований кимось із моєї рідні; і я часто думаю, що сімейство наше обіцяє залишити по собі безсмертну пам’ять і зрівнятися з ним в цьому могли б хіба що єгипетські фараони: на стількох рифах і мисах залізом по граніту викарбувано це не надто вишукане ім’я “Стівенсон”. (“Спогади про самого себе”, 1880). Загадкові голоси моря, трагічні шотландські легенди і високі моральні принципи дуже рано увійшли в його душу.
Дитинство письменника було затьмарено тяжкою хворобою легенів, котра переслідувала його все життя. Поруч із ним були завжди відкриті “смертельні двері”, за його власним виразом. Полонений “ковдрової країни” відправлявся у мандрівки по хвилях власної невгамовної уяви. Батько розважав малого, що страждав від безсоння, страшними історіями про піратів; мама та нянька без кінця читали йому вголос. Сам він, ледве навчившись грамоти, поглинав багато книг про рицарів і відважних мореплавців.
Після отримання середньої освіти Стівенсон вступив на інженерний факультет Едінбурзького університету, потім перейшов на юридичний, але навчався без охоти. У цей час, на порозі юності, він твердо повірив у своє письменницьке призначення і не відступився від нього.
Та доля повела цього тендітного і безстрашного мрійника, прозваного друзями “ельфом”, у справжні мандри в екзотичні краї, де йому було легше дихати. Цей чоловік-легенда, що прожив лише 44 роки, із своєї біографії зумів створити захоплюючий роман. Обходивши на вітрильному “Срібному кораблі” південні моря, він навіки знайшов свій “острів скарбів” на Самоа в Тихому океані. Завдяки Стівенсону цей далекий острів став духовним центром і місцем літературного паломництва. На Самоа Стівенсон допомагав тубільцям, чиї права порушували європейці. Він помер там “...надто молодим і надто улюбленим” (слова одного із його шанувальників). Тусітала – творець історій, так назвали його віддані самоанці, похований ними на вершині гори Веа.
За рік до передчасної смерті Стівенсон писав Джорджу Мередіту: “Впродовж 11 літ я жодного дня не почувався здоровим, я прокидався хворим і лягав у ліжко вимученим... Весь цей час я трудився, не відступаючи від свого обов’язку і не сходячи з обраного шляху. Я писав у ліжку, писав, коли з горла йшла кров, писав, коли мене лихоманило, коли груди розривав кашель, писав, коли від слабкості паморочилася голова, і мені здається, що я чесно підняв руквичку, яку мені кинула доля, і здобув перемогу в битві з життям”.
Звертання Стівенсона до жанру балади не випадкове. Своїм
учителем він вважав співвітчизника Р. Бернса, творця багатьох балад. Перебуваючи у Франції, зацікавився долею та творчістю Ф. Війона, перекладав його балади англійською мовою. До речі, першим художнім твором Стівенсона була новела “Ночівля Франсуа Війона”, у якій автор прагнув осмислити особистість видатного поета, в долі й душі якого переплелися протилежні риси. У своїх баладах Стівенсон звертається до фольклорних традицій, старовинних легенд.
У баладі “Вересовий трунок” розповідається про піктів – народ, який жив на самій півночі Шотландії. (Демонстрація на слайді карти). За переказами, вони були маленькими на зріст, але мужніми і волелюбними. Їхні південніші сусіди, скотти, загарбали зімлі піктів і підкорили їх. Від назви скоттів походить назва Шотландії, буквально – країна скоттів. Існувала легенда про напій із вересу, що вміли варити лише пікти. Верес – це низький вічнозелений медоносний кущ із дуже дрібним і численним листям та лілово-рожевими квітами. Пікти, за легендою, варили з вересу ель – світле пиво. Верес вважається одним із символів Шотландії, бо цією рослиною порослі її скелясті землі.
Опрацюй!
Словникова робота.
Трунок – напій.
Броварі – пивовари.
Можновладець – тут: особа, яка керує країною; правитель, володар.
Васал – тут: знатний підданий, який служить своєму монархові, цілком підкоряючись його волі.
Пучина, нурт – вир.
Бурун – навальна піниста хвиля.
Прослухай аудіовірш
Фото роботи завантажити та надіслати
Тема уроку : Роберт Льюїс Стівенсон (1850-1894). «Балада про вересовий трунок».
Опрацюй Експрес-урок:
Підручник ст.61-65
Занотуй в зошит
Опрацюй !
. Життя Стівенсона минуло здебільшого поза
Батьківщиною: у Франції та Америці, в подорожах по Бельгії, Італії та Німеччині, в плаваннях по морях, а останні роки – на острові Уполу архіпелагу Самоа. Це було пов’язане не стільки з необхідністю для письменника пізнавати світ, а, насамперед, з тяжкою хворобою, яка мучила Стівенсона з самого дитинства і до кінця його короткого життя.
Та живучи далеко від рідної Шотландії, письменник усією душею рвався туди, думав і писав про неї. Сувора, скеляста, неродюча Батьківщина Стівенсона знаходиться на півночі Британського острова. Живуть тут мужні, роботящі, волелюбні люди. Але ще на початку ХVІІІ ст. Шотландія втратила свою самостійність і стала частиною Об’єднаного королівства Великобританії. Про минулу велич країни у часи Стівенсона ще нагадували твердині шотландських королів, що височіли не пагорбах, руїни палаців та монастирів. Тут усе свідчило про минуле Шотландії, про героїчні бойовища та народні повстання. Про те ж розповідалося і в народних піснях та баладах, і в творах найвідоміших шотландців: Роберта Бернса та Вальтера Скотта. Багата героїчна історія рідної землі була вжливою темою творчості і Стівенсона.
Народився письменник 13 листопада
1850 р. в столиці Шотландії “місті вітрів” Едінбурзі. По материнській лінії він походив із старовинного шотландського роду Белфурів. Дід і батько (а також багато інших родичів) були морськими інженерами – будівниками маяків. “Навряд чи знайдеться на північ від острова Мей і до Лервіка хоч один глибоководний маяк, - писав Стівенсон,- котрий би не був спроектований кимось із моєї рідні; і я часто думаю, що сімейство наше обіцяє залишити по собі безсмертну пам’ять і зрівнятися з ним в цьому могли б хіба що єгипетські фараони: на стількох рифах і мисах залізом по граніту викарбувано це не надто вишукане ім’я “Стівенсон”. (“Спогади про самого себе”, 1880). Загадкові голоси моря, трагічні шотландські легенди і високі моральні принципи дуже рано увійшли в його душу.
Дитинство письменника було затьмарено тяжкою хворобою легенів, котра переслідувала його все життя. Поруч із ним були завжди відкриті “смертельні двері”, за його власним виразом. Полонений “ковдрової країни” відправлявся у мандрівки по хвилях власної невгамовної уяви. Батько розважав малого, що страждав від безсоння, страшними історіями про піратів; мама та нянька без кінця читали йому вголос. Сам він, ледве навчившись грамоти, поглинав багато книг про рицарів і відважних мореплавців.
Після отримання середньої освіти Стівенсон вступив на інженерний факультет Едінбурзького університету, потім перейшов на юридичний, але навчався без охоти. У цей час, на порозі юності, він твердо повірив у своє письменницьке призначення і не відступився від нього.
Та доля повела цього тендітного і безстрашного мрійника, прозваного друзями “ельфом”, у справжні мандри в екзотичні краї, де йому було легше дихати. Цей чоловік-легенда, що прожив лише 44 роки, із своєї біографії зумів створити захоплюючий роман. Обходивши на вітрильному “Срібному кораблі” південні моря, він навіки знайшов свій “острів скарбів” на Самоа в Тихому океані. Завдяки Стівенсону цей далекий острів став духовним центром і місцем літературного паломництва. На Самоа Стівенсон допомагав тубільцям, чиї права порушували європейці. Він помер там “...надто молодим і надто улюбленим” (слова одного із його шанувальників). Тусітала – творець історій, так назвали його віддані самоанці, похований ними на вершині гори Веа.
За рік до передчасної смерті Стівенсон писав Джорджу Мередіту: “Впродовж 11 літ я жодного дня не почувався здоровим, я прокидався хворим і лягав у ліжко вимученим... Весь цей час я трудився, не відступаючи від свого обов’язку і не сходячи з обраного шляху. Я писав у ліжку, писав, коли з горла йшла кров, писав, коли мене лихоманило, коли груди розривав кашель, писав, коли від слабкості паморочилася голова, і мені здається, що я чесно підняв руквичку, яку мені кинула доля, і здобув перемогу в битві з життям”.
Звертання Стівенсона до жанру балади не випадкове. Своїм
учителем він вважав співвітчизника Р. Бернса, творця багатьох балад. Перебуваючи у Франції, зацікавився долею та творчістю Ф. Війона, перекладав його балади англійською мовою. До речі, першим художнім твором Стівенсона була новела “Ночівля Франсуа Війона”, у якій автор прагнув осмислити особистість видатного поета, в долі й душі якого переплелися протилежні риси. У своїх баладах Стівенсон звертається до фольклорних традицій, старовинних легенд.
У баладі “Вересовий трунок” розповідається про піктів – народ, який жив на самій півночі Шотландії. (Демонстрація на слайді карти). За переказами, вони були маленькими на зріст, але мужніми і волелюбними. Їхні південніші сусіди, скотти, загарбали зімлі піктів і підкорили їх. Від назви скоттів походить назва Шотландії, буквально – країна скоттів. Існувала легенда про напій із вересу, що вміли варити лише пікти. Верес – це низький вічнозелений медоносний кущ із дуже дрібним і численним листям та лілово-рожевими квітами. Пікти, за легендою, варили з вересу ель – світле пиво. Верес вважається одним із символів Шотландії, бо цією рослиною порослі її скелясті землі.
Опрацюй!
Словникова робота.
Трунок – напій.
Броварі – пивовари.
Можновладець – тут: особа, яка керує країною; правитель, володар.
Васал – тут: знатний підданий, який служить своєму монархові, цілком підкоряючись його волі.
Пучина, нурт – вир.
Бурун – навальна піниста хвиля.
Прослухай аудіовірш
Фото роботи завантажити та надіслати
Тема уроку: Символічні образи, елементи фольклору в баладі А. Міцкевича «Світязь».
Опрацюй Експрес-урок:
Підручник ст.61-65
Занотуй в зошит
Опрацюй !
. Життя Стівенсона минуло здебільшого поза
Батьківщиною: у Франції та Америці, в подорожах по Бельгії, Італії та Німеччині, в плаваннях по морях, а останні роки – на острові Уполу архіпелагу Самоа. Це було пов’язане не стільки з необхідністю для письменника пізнавати світ, а, насамперед, з тяжкою хворобою, яка мучила Стівенсона з самого дитинства і до кінця його короткого життя.
Та живучи далеко від рідної Шотландії, письменник усією душею рвався туди, думав і писав про неї. Сувора, скеляста, неродюча Батьківщина Стівенсона знаходиться на півночі Британського острова. Живуть тут мужні, роботящі, волелюбні люди. Але ще на початку ХVІІІ ст. Шотландія втратила свою самостійність і стала частиною Об’єднаного королівства Великобританії. Про минулу велич країни у часи Стівенсона ще нагадували твердині шотландських королів, що височіли не пагорбах, руїни палаців та монастирів. Тут усе свідчило про минуле Шотландії, про героїчні бойовища та народні повстання. Про те ж розповідалося і в народних піснях та баладах, і в творах найвідоміших шотландців: Роберта Бернса та Вальтера Скотта. Багата героїчна історія рідної землі була вжливою темою творчості і Стівенсона.
Народився письменник 13 листопада
1850 р. в столиці Шотландії “місті вітрів” Едінбурзі. По материнській лінії він походив із старовинного шотландського роду Белфурів. Дід і батько (а також багато інших родичів) були морськими інженерами – будівниками маяків. “Навряд чи знайдеться на північ від острова Мей і до Лервіка хоч один глибоководний маяк, - писав Стівенсон,- котрий би не був спроектований кимось із моєї рідні; і я часто думаю, що сімейство наше обіцяє залишити по собі безсмертну пам’ять і зрівнятися з ним в цьому могли б хіба що єгипетські фараони: на стількох рифах і мисах залізом по граніту викарбувано це не надто вишукане ім’я “Стівенсон”. (“Спогади про самого себе”, 1880). Загадкові голоси моря, трагічні шотландські легенди і високі моральні принципи дуже рано увійшли в його душу.
Дитинство письменника було затьмарено тяжкою хворобою легенів, котра переслідувала його все життя. Поруч із ним були завжди відкриті “смертельні двері”, за його власним виразом. Полонений “ковдрової країни” відправлявся у мандрівки по хвилях власної невгамовної уяви. Батько розважав малого, що страждав від безсоння, страшними історіями про піратів; мама та нянька без кінця читали йому вголос. Сам він, ледве навчившись грамоти, поглинав багато книг про рицарів і відважних мореплавців.
Після отримання середньої освіти Стівенсон вступив на інженерний факультет Едінбурзького університету, потім перейшов на юридичний, але навчався без охоти. У цей час, на порозі юності, він твердо повірив у своє письменницьке призначення і не відступився від нього.
Та доля повела цього тендітного і безстрашного мрійника, прозваного друзями “ельфом”, у справжні мандри в екзотичні краї, де йому було легше дихати. Цей чоловік-легенда, що прожив лише 44 роки, із своєї біографії зумів створити захоплюючий роман. Обходивши на вітрильному “Срібному кораблі” південні моря, він навіки знайшов свій “острів скарбів” на Самоа в Тихому океані. Завдяки Стівенсону цей далекий острів став духовним центром і місцем літературного паломництва. На Самоа Стівенсон допомагав тубільцям, чиї права порушували європейці. Він помер там “...надто молодим і надто улюбленим” (слова одного із його шанувальників). Тусітала – творець історій, так назвали його віддані самоанці, похований ними на вершині гори Веа.
За рік до передчасної смерті Стівенсон писав Джорджу Мередіту: “Впродовж 11 літ я жодного дня не почувався здоровим, я прокидався хворим і лягав у ліжко вимученим... Весь цей час я трудився, не відступаючи від свого обов’язку і не сходячи з обраного шляху. Я писав у ліжку, писав, коли з горла йшла кров, писав, коли мене лихоманило, коли груди розривав кашель, писав, коли від слабкості паморочилася голова, і мені здається, що я чесно підняв руквичку, яку мені кинула доля, і здобув перемогу в битві з життям”.
Звертання Стівенсона до жанру балади не випадкове. Своїм
учителем він вважав співвітчизника Р. Бернса, творця багатьох балад. Перебуваючи у Франції, зацікавився долею та творчістю Ф. Війона, перекладав його балади англійською мовою. До речі, першим художнім твором Стівенсона була новела “Ночівля Франсуа Війона”, у якій автор прагнув осмислити особистість видатного поета, в долі й душі якого переплелися протилежні риси. У своїх баладах Стівенсон звертається до фольклорних традицій, старовинних легенд.
У баладі “Вересовий трунок” розповідається про піктів – народ, який жив на самій півночі Шотландії. (Демонстрація на слайді карти). За переказами, вони були маленькими на зріст, але мужніми і волелюбними. Їхні південніші сусіди, скотти, загарбали зімлі піктів і підкорили їх. Від назви скоттів походить назва Шотландії, буквально – країна скоттів. Існувала легенда про напій із вересу, що вміли варити лише пікти. Верес – це низький вічнозелений медоносний кущ із дуже дрібним і численним листям та лілово-рожевими квітами. Пікти, за легендою, варили з вересу ель – світле пиво. Верес вважається одним із символів Шотландії, бо цією рослиною порослі її скелясті землі.
Опрацюй!
Словникова робота.
Трунок – напій.
Броварі – пивовари.
Можновладець – тут: особа, яка керує країною; правитель, володар.
Васал – тут: знатний підданий, який служить своєму монархові, цілком підкоряючись його волі.
Пучина, нурт – вир.
Бурун – навальна піниста хвиля.
Прослухай аудіовірш
Фото роботи завантажити та надіслати
Тема уроку: Символічні образи, елементи фольклору в баладі А. Міцкевича «Світязь».
Опарцюй!
Лілія (купава) – символ цноти, чистоти, непорочної краси. Водночас вона – символ смерті, відданості, помсти покійника, квітка Пресвятої діви. - Білі купави у баладі Міцкевича «Світязь» уособлюють духовну красу народу, який бореться за свою волю.
Опрацюй!
Письмово відповіді на запитання
Фото роботи завантажити та надіслати
Тема уроку :
Опарцюй!
Лілія (купава) – символ цноти, чистоти, непорочної краси. Водночас вона – символ смерті, відданості, помсти покійника, квітка Пресвятої діви. - Білі купави у баладі Міцкевича «Світязь» уособлюють духовну красу народу, який бореться за свою волю.
Опрацюй!
Письмово відповіді на запитання
Фото роботи завантажити та надіслати
Тема уроку :
Адам Міцкевич (1798-1855). «Світязь».
Вітаю!
Опрацюй підручник ст 51-60
Переглянь Експрес-урок:
Аудіокнига "Світязь" Адам Міцкевич
Опрацюй!
Заповни в зошиті за зразком !
Фото роботи завантажити та надіслати
Склади сенкан "Світязь"
Фото роботи завантажити та надіслати
Тема уроку :
Вітаю!
Опрацюй підручник ст 51-60
Переглянь Експрес-урок:
Аудіокнига "Світязь" Адам Міцкевич
Опрацюй!
Заповни в зошиті за зразком !
Фото роботи завантажити та надіслати
Склади сенкан "Світязь"
Фото роботи завантажити та надіслати
Тема уроку :
Поєдинок Робіна Гуда з Гаєм Гізборном». Ідеї свободи і служіння народові в баладах про Робіна Гуда
Прочитати ст 16-22
ст 31-45
Прослухати аудіокнигу
Тема уроку :
Прочитати ст 16-22
ст 31-45
Прослухати аудіокнигу
Тема уроку :
Йоганн Крістоф Фрідріх Шиллер (1759-1805). «Рукавичка».
Вітаю!
Опрацюйте експрес-урок:
Опрацюйте підручник ст 47-50
Опрацюйте презентацію https://vseosvita.ua/library/prezentacia-na-temu-fridrih-siller-484521.html
Переірка знань: https://naurok.com.ua/test/f-shiller-rukavichka-1060611.html
Скрін роботи завантажити та надіслати
Вітаю!
Опрацюйте експрес-урок:
Опрацюйте підручник ст 47-50
Опрацюйте презентацію https://vseosvita.ua/library/prezentacia-na-temu-fridrih-siller-484521.html
Переірка знань: https://naurok.com.ua/test/f-shiller-rukavichka-1060611.html
Скрін роботи завантажити та надіслати
Тема уроку: «Як Робін Гуд став розбійником». Образ народного захисника Робіна Гуда
Вітаю!
ОПРАЦЮЙТЕ !!! Підручник ст.33-45
Матеріали до уроків: Чи існував насправді Робін Гуд
Експрес-урок:
Кожен народ має у своїй фольклорній спадщині героїв, які були захисниками скривджених, пригноблених, поневолених. Англiйцi також втілили свої мрії про захист від несправедливості й деспотії в образі шляхетного розбійника Робін Гуда. І сьогодні важко знайти людину, яка б ніколи не чула про легендарного розбійника, котрий грабував жорстоких ненаситних багатіїв і роздавав гроші біднякам. Ім’я його давно стало загальновживаним, про нього складали пісні, писали книжки, знімали фільми. За його образом та подобою і тепер пишуться характери героїв фентезі та комп’ютерних ігор, які мають лук, стріли, хоробре серце і добру душу. Цей персонаж уже давно вийшов за межі англійського фольклору чи літератури і став для всього світу уособленням захисника знедолених і скривджених.
– Що вам відомо про Робін Гуда?
– Чи є в фольклорі інших народів образ такого героя?
– Кого український народ може назвати героєм-захисником, шляхетним розбійником?
1. Робін Гуд – народний улюбленець, герой фольклору.
2. Риси характеру Робіна Гуда.
3. Вчинки героя, що підтверджують його благородство.
4. Робін Гуд – ідеалізований образ захисника від несправедливості.
5. Пам’ять про Робіна Гуда.
Скласти сенкан про Робіна Гуда
Фото роботи завантажити та надіслати
Тема уроку : Король Лір як вічний образ. Моральний урок у творі.
Король Лір як вічний образ. Моральний урок у творі.
Виконайте тест ,скрін результату завнтажте та надішліть у відповідь на це завдання
Переірка знань: https://naurok.com.ua/test/narodna-balada-korol-lir-i-yogo-dochki-13558.html
Запиши анаграми!
Запиши слова з Хмаринки слів
Фото роботи завантажити та надіслати
Занотуй в зошит
Тема уроку :
Фольклорна балада «Король Лір і його дочки».
Перегляньте Експрес-урок: https://www.youtube.com/watch?v=waa_gopbUh8&list=PLuKEIL5ZUv-Uxic9pa0d--hMqh0mxuaK5&index=3
Підручник опрацювати ст.23-30
Письмово відповідь на запитання ст .6.,7,8
Опрацювати презентацію :
Немає коментарів:
Дописати коментар